13 способів розкрити потенціал відкритого урядування

Тіагу Пейшоту, спеціаліст з відкритого урядування у «Всесвітньому банку»

Відкритість даних робить можливою — але не гарантує — участь людей. Ідеться про створення законних каналів зв’язку між громадянами і урядами. Проте відкритість даних не створює цих каналів. Треба обміркувати, які інструменти допомогли б зрозуміти потреби й уподобання кожного жителя держави.

І уряди, і громадське суспільство відповідальні за комунікацію між державою та людиною. Якщо ми визнаємо, що необхідні інституційні чи регулятивні реформи, то, очевидно, саме влада (і законодавча, і виконавча гілки) беруть на себе більшу частину відповідальності. А вже громадянське суспільство (і окремі його члени) повинні розширювати і посилювати інституції, що проводять зміни.

Джо Чінгані, голова НУО «CoST»

Відкритість даних політизує суспільство. Щойно ви розмістили важливу інформацію у публічний доступ, то навіть, здавалося б, цілком аполітичні люди починають цікавитися і вимагати додаткової інформації для глибшого розуміння. Виявляється, що розкриття даних спонукає громадян не лише розуміти суть справ, але і вимагати більшого від своїх урядів.

Самюел Ротта Кастілла, заступник виконавчого директора НУО «Transparency International Перу»

Перу змусило працювати прозорість на суспільство. Це може стати цікавою темою для обговорення: як люди з сільської місцевості отримають доступ до інформації, якщо вони неписемні чи навіть не мають електрики? Я вважаю, що умови життя, уміння та звички людей треба належним чином враховувати і взяти за основу для формування державної політики у галузі прозорості. Хорошим прикладом служить веб-сторінка Міністерства економіки та фінансів Перу (https://www.mef.gob.pe). Сайт дуже відкритий, можна щодня відстежувати витрати всіх державних установ.

Бен Тейлор, консультант з відкритих даних у БО «Twaweza»

Треба ставити людей вище даних. На саміті OGP підняли цікаве питання про відкриті дані та урядування у країнах, що розвиваються. У дискусії про застосування інформації для посилення громадянського суспільства дійшли висновку, що цей шлях взагалі помилковий. Натомість погодилися, що потрібно його переінакшити: поставити реальні, щоденні потреби людей на перше місце, а вже тоді запитувати себе, як можна використовувати дані, щоб їх забезпечити.

Відкрите урядування — це не лише технології. Дуже часто люди вважають, що це електроніка, але вони помиляються. Як на мене, відкрите урядування базується на простій ідеї: розкрити деталі роботи уряду і зробити її видимою громадянам. Навіть відкриті дані — це не завжди лише технологія, наприклад, дошка оголошень чи звернення через газети теж враховуються. Технологія може багато запропонувати, але вона також обмежена.

Гоуп Мубанга, програмний менеджер у НУО «Фундація демократичного процесу»

Ініціативи відкритого уряду повинні обов’язково боротися з бідністю. Вони мусять проголошувати свободу об’єднань, висловлювань, доступу до інформації і сприяти різноманітності точок зору. Вони повинні зменшувати бідність і формувати культуру, в якій кожна людина вільна у досягненні своїх мрій і використанні свого потенціалу.

Мендіп Сайн Тайвана, керівник напрямку досліджень у НУО «Civicus»

Здорове міжсекторальне співробітництво — це ключ до відкритого урядування. Модель мульти-стейкхолдера, за якої різні верстви населення вважаються рівними і одержують однакову увагу, — це важливий шлях посилення відкритого урядування. У конференції зі сталого розвитку «Rio +20» спробували об’єднати велику групу стейкхолдерів у різних галузях, але все одно треба докласти ще багато зусиль. Ніщо не замінить предметний діалог на рівних і уважне ставлення до рішення глобальних проблем.

Дункан Едвардс, керівник напрямку досліджень та розслідувань у БО «Making All Voices Count»

Посередники (наприклад, НУО) — це ключ у комунікації з відкритими даними. Якщо покладатися на уряд, щоб він пояснив суть даних, то уряд буквально казатиме громадянам, що їм варто знати. На мою думку, тут навіть не йдеться про прозорість чи відкритість.

Прозорість — це шлях до головної мети. Треба прагнути до чогось більшого, ніж прозорість, не лише висвітлювати деталі роботи уряду. Треба прагнути, в кінцевому результаті, до нових форм влади, в яких громадяни активніше беруть участь у керуванні. Треба рухатися: відгуки на якість послуг, які надає держава, — у минулому, потрібно активно залучати людей до діяльності влади.

Хуан Казануева, директор НУО «SocialTIC»

Закриті культури душать ініціативи відкритого уряду. Цікаво подумати, чому держави бояться відкритися. Поки закриті системи, як правило, сприяють корупції та іншим злочинним практикам, більшість чиновників живуть у встановленій закритій культурі, яка вкоренилася у їхні методи роботи. Іноді з’являються стимули і високі ризики для посадовців, які хочуть зробити кар’єру на державній службі, а деякі з них навіть прагнуть запровадити нові технології і залучати громадськість. Цікаво спостерігати, як чиновники долають ці виклики, досягають успіху і надихають громадські рухи. На жаль, чим вища посада — тим вищі ризики.

НУО у Мексиці відіграють головну роль у доступі до інформації і залученні громадськості. У м. Сонора (Мексика) нещодавно відкрили зарплатний фонд галузі охорони здоров’я і запросили мексиканців порівняти, скільки вони заробляють і скільки держава доповідає у звітах. Пакто пор Уарез створив школи прозорості та підзвітності, а також запустив автобусний маршрут, на якому пасажирам пояснюють, куди пішов міський бюджет і що у міському просторі це змінило.

Ахмед Фейсол, дослідник відкритого урядування у НУО «Medialink»

Не можна запроваджувати відкриті дані без нормальної мережевої інфраструктури. В одному з пілотних проектів у Індонезійському уряді в Малуку місцеві органи влади опублікували дані на своєму сайті. Важливо, щоб вони були доступними і у сільській місцевості, де інтернет-зв’язок часто зникає. Отож, перед тим, як запровадити політику відкритих даних, треба вирішити проблему з мережевою інфраструктурою і навчити громадян працювати в інтернеті.

Переклад з англійської Катерини Кролевської

Оригінальний текст взято з The Guardian