Гепатити В і С на Полтавщині: доцентка ПДМУ Наталія Прийменко про масштаби проблеми та можливості її подолання
Полтавська область у 2025 році посіла перше місце в Україні за рівнем захворюваності на хронічний гепатит В і ввійшла до трійки регіонів за показником хронічного гепатиту С. Про поширення цих інфекцій, ризики для здоров’я та можливості їх раннього виявлення розповідає кандидат медичних наук, доцент кафедри інфекційних хвороб з епідеміологією Полтавського державного медичного університету Наталія Прийменко.
Вірусні гепатити В (ГВ) і С (ГС) залишаються однією з найсерйозніших проблем світової охорони здоров’я. Хронічні форми захворювання можуть тривалий час перебігати безсимптомно, спричиняти фіброз – поступове заміщення здорової тканини печінки сполучною тканиною – і зрештою призводити до цирозу або раку печінки. Симптоми, які можуть свідчити про захворювання печінки, – постійна слабкість, зниження апетиту, жовтяниця, потемніння сечі, біль або відчуття важкості у правому підребер’ї, набряки – нерідко з’являються вже на пізніх стадіях хвороби.
Проте сьогодні гепатити В і С – це не вирок. Сучасна медицина має потужний арсенал для боротьби з цими інфекціями. Виявити їх можна за допомогою лабораторних тестів, які безкоштовно проводяться за призначенням сімейного лікаря. Вакцинація допомагає запобігти гепатиту В. Якщо ж інфекція набула хронічної форми, противірусне лікування та регулярні огляди у лікаря допомагають контролювати захворювання, уповільнити його розвиток і зменшити ризик серйозних ускладнень. Гепатит С у більшості випадків можна повністю вилікувати противірусними препаратами. Та попри можливості сучасної медицини, гепатити В і С залишаються глобальною проблемою, оскільки значна частина випадків інфекції залишається недіагностованою та нелікованою.
За оцінками Всесвітньої організації охорони здоров’я, у 2024 році у світі близько 240 млн осіб жили з хронічною інфекцією гепатиту В та близько 47 млн – із гепатитом С. Кількість смертей, пов’язаних із цими інфекціями, становила близько 1,3 млн на рік.
Україна належить до країн із високим тягарем вірусних гепатитів. За даними Центру громадського здоров’я МОЗ України, поширеність гепатиту С серед населення становить 3–5%, а гепатиту В – близько 1,5% і залежить від статі, віку та регіону проживання. Водночас під медичним наглядом перебувають лише 3,7% осіб, інфікованих вірусом гепатиту В, та 5,4% осіб, інфікованих вірусом гепатиту С. Це свідчить про те, що офіційна статистика охоплює лише частину фактично інфікованих людей.
Особливе занепокоєння викликає ситуація, що склалася у Полтавській області. За даними дослідження проєкту «Розробка прогностичних моделей перебігу вірусних гепатитів В і С під час воєнного та післявоєнного періодів в Україні на ґрунті клініко-імунологічних та біоінформаційних досліджень» (фінансується Національним фондом досліджень України в межах конкурсу «Передова наука в Україні 2026–2028», реєстраційний номер 2025.07/0353), протягом останніх років показники захворюваності на хронічні гепатити В і С в області були у 2–2,5 раза вищими за середні показники по Україні. Статистика за 2025 рік є тривожною: область посіла перше місце в Україні за рівнем захворюваності на хронічний гепатит В – 8,78 випадку на 100 тис. населення – та увійшла до трійки регіонів за рівнем захворюваності на хронічний гепатит С – 47,53 випадку на 100 тис. населення.
На ситуацію з вірусними гепатитами в Україні вплинули обставини, пов’язані з повномасштабною війною, яка розпочалася у 2022 році. Військові дії створили нові обставини, що прямо або опосередковано підвищують ризик інфікування вірусними гепатитами. Серед них – бойові травми, збільшення кількості невідкладних хірургічних втручань і переливань крові, масштабне переміщення населення, пошкодження медичної інфраструктури, а також обмеження доступу до профілактичних, діагностичних і лікувальних послуг. Водночас розширення в Україні можливостей раннього виявлення вірусних гепатитів у межах Програми медичних гарантій, а також активніше обстеження внутрішньо переміщених осіб і військовослужбовців під час мобілізаційних заходів сприяли покращенню виявлення випадків гепатитів В і С.
Отже, сучасна медицина має всі підстави розглядати гепатити В і С не як неминучу загрозу, а як захворювання, поширення та наслідки яких можна суттєво контролювати. Своєчасна вакцинація проти гепатиту В, безпечні медичні процедури, тестування та доступ до лікування є важливими інструментами профілактики й раннього виявлення захворювань.
Чим раніше виявлено гепатити В і С, тим більше шансів запобігти цирозу, раку печінки та передчасній смерті, і тим ближчою стає мета світу, у якому вірусні гепатити перестануть бути глобальною загрозою.
Пресслужба Полтавського державного медичного університету
