Полтавські підлітки й надалі травмуватимуться на руїнах заводу «Знамя»

Видно, як захищена територія занедбаних будівель. Зайти всередину приміщень — не проблема | Фото: Каріна Тютюнник

Доступ до занедбаного приміщення заводу «Знамя» та арт-клуб «22» відкритий для дитячих пустощів і забав, які можуть закінчитися трагічно.

Сьогодні ми навідалися до колишньої будівлі заводу «Знамя». Поряд — ностальгічно і похмуро стоїть занедбане приміщення колишнього арт-клубу «22». Чи прикрашає воно Полтаву, приваблює воно мешканців нашого міста або туристів? Логічна відповідь «ні» не надто правильна. Адже є категорія осіб, яким до вподоби покинуті споруди. Серед їх числа — і підлітки.

Для того, аби пересвідчитися у травмонебезпечності цих приміщень для полтавських підлітків, ми вирішили перевірити: наскільки важко буде проникнути на територію колишнього корпусу заводу та піднятися хоча б на другий поверх. Потрапити до занедбаної будівлі — взагалі не проблема: дірок у паркані вдосталь. До приміщення колишнього арт-клубу «22» взагалі відкрита дорога. Колишній заклад розваг та відпочинку навіть нічим не огороджений — заходьте гості дорогі! Тільки наскільки дорогі?

Потрапивши до занедбаного заводу ми зустрілися з хлопцем, який працює неподалік. Він то нам і порадив, як найлегше потрапити на другий поверх — по сходах (майже цілих). Надписи на стінах, порожні пляшки з-під пива та «засоби» для куріння коноплі свідчать про те, що молодь нерідко проводить там своє дозвілля. Проте далі на третій поверх пробратися важко — сходи відсутні, а довго залишатися на одному місці — нудно. Тому ми подалися шукати сходи на іншому боці будівлі. Там їх не було: від сходів залишилися самі опори — сходинки відсутні. Першу частину сходів по дорозі на другий поверх ми подолали — спокійно йдеш по одній з опор. Аби піднятися вище, хтось прилаштував для себе допоміжне спорядження — мотузка та кілька шнурів. Тримаючись за них, третій поверх може бути підкореним. Але ми далі не пішли. У разі падіння вдаритися о цеглу, дерево, залізні двері тощо внизу — не надто приємна перспектива. Проте чи так міркують сьогоднішні підлітки (до речі, поряд — 23 школа) з гарячими серцями і головами? В принципі, піднятися вище можна, якщо не боятися висоти. Далі — так само, тільки ще й нормальні сходи є.

Та, як виявилося, небезпеку таять в собі не тільки вищі поверхи. Якщо бути неуважним, або не знати територію, або блукати на заводі у нічний час, можна травмувати ногу, яка втрапить у невелику дірку в підлозі. За цих самих умов до самих покинутих будівель можна також не дістатися: біля них — відкриті люки.

То як? Якщо молоді захочеться розважитися або знайти собі пригоди, чи оминуть вони похмурі занедбані місця, про які так багато бачать фільмів? Чи не захочуть вони подолати цю смугу перешкод — залізти нагору не по сходах, а як вийде? Чи не є відповіддю на це запитання смерть підлітка на території цього заводу, який розбився там кілька років тому на смерть?

До речі, сьогодні в колишньому арт-клубі «22» ми зустріли підлітка. Спілкуватися з нами він не захотів, але залізти на третій поверх закладу — трохи вище за другий — встиг. Ще один підліток, який вештався по території заводу, запропонував нам продемонструвати, як вдало у нього виходить діставатися до самого четвертого (!) поверху. Проте ми відмовились. «Дарма», — зазначив він. — «Я б вам фотографій красивих наробив».

Хто відповідатиме, якщо один із таких поціновувачів гарних знімків або прихильників гострих відчуттів, не дай Бог, впаде з висоти і травмується? На це запитання усі установи, куди ми не зверталися. Відповідали:

— Задавайте це запитання власникам будівель. Вони мають забезпечити хорошу огорожу навколо занедбаних приміщень або ж виставити охорону, яка не допустить вхід сторонніх на закриту територію.

Кожен, звичайно, повинен мати голову на плечах і відповідати за свої вчинки, та особливості підліткового віку усім відомі. А можливість то доступу полтавській молоді до небезпечної забави надана. На даний момент «Полтавщина» шукає власників занедбаних будівель, аби узяти у них коментар.

Каріна ТЮТЮННИК, «Полтавщина»