Чим у Полтаві заміняють вкрадені люки

Люк по дорозі до парку Перемоги не облюбовали — мало заліза | Фото: Каріна Тютюнник

«Полтавщина» зробила огляд люків нашого міста, вірніше – місця їхньої відсутності.

Можливість провалитися у відкритий люк аж ніяк не приваблює. Тому пильність полтавців повинна особливо загострюватися в умовах відсутності каналізаційних люків та ливневих решіток, вкрадених звідти, де, як говориться, «воно не так лежало».

Масштаби «залізних втрат»

За словами прес-секретаря КП «Полтававодоканал» Ліани Козмійчук, нещодавно за одну добу у місті поменшало люків, які належать різним організаціям, аж на 15 штук. Загалом, з початку 2012 року з вулиць Полтави зникло більше 20 «водоканалівських» люків. Олександр Циганок, прес-секретар КП «Полтаватеплоенерго» зазначив, що у цьому році «втрати по залізу» підприємство ще не підраховувало, проте у 2011 році комунальники не дорахувалися 131 люків.

— Вартість одного магістрального люку сягає 2 тисяч гривень. Ціна тротуарного — до тисячі гривень. А здається усе це до нелегальних пунктів прийому металобрухту десь у 10-20 разів дешевше — за якісь 100 гривень, — розповіла Ліана Козмійчук.

Нове брендування – від крісла до дверей

Для того, аби не потрапити у халепу самому та попередити своїх земляків про відсутність люків та небезпеку поранитися, провалившись у «діру», полтавці активізують свою кмітливість. Так і з’являються нові бренди. Останні ми фотографували у Полтаві протягом певного часу. Як видно з фото, каналізаційні люки в нашому місті заміняють бильцями крісел, дверми, сміттям, палками, автомобільними шинами, ялинками, сидіннями стільців, «огризками» тумбочок, корчами дерев та іншим.

Та подекуди вкрадені люки чи ливневі решітки залишаються відкритими, що може призвести до травмування полтавців.

Наприклад, на місце люку перед професійно-технічним училищем №23 нового бренду так і не знайшли. Неуважні полтавці або учні ПТУ, які у силу віку не бувають на перервах пасивними, можуть з легкістю «пірнути» вниз. Зацікавив нас і люк на перехресті вулиць Зіньківська та Жовтнева. «Любителі металу» намагалися його зняти, та спромоглися відбити тільки частину. Переходячи дорогу, полтавці можуть дивитися не під ноги, а направо чи наліво — на водіїв автомобілів, що вишикувалися у колони. Так як у дірку на проїжджій частині поміщається нога людини, остання з неуважності може провалитися, застрягнути або ж травмувати ногу прямо посеред проїжджої частини. А якщо перестане горіти зелене світло? Проте ні попереджувальних знаків, ні нового бренду на місці старого комунальники ще не встановили.

За словами В’ячеслава Соколки, завідуючого полтавським травмпунктом, за допомогою медиків через падіння до відкритих люків за останній рік «полтавці, слава Богу, не зверталися». Проте не один наш знайомий розповідав про зчесані лікті та ноги від «пірнання» вниз у вечірній та нічний час.

Гордість МШЕДу

Про проблеми крадіжки люків та ливневих решіток в Полтаві ми запитали у начальника бригади по обслуговуванню ливневої каналізації КП «МШЕД» Юрія Колесника.

— На жаль, зараз у нас немає коштів на те, щоб замінити усі вкрадені люки та решітки. Наприклад, для того, щоб привезти та встановити магістральну ливневу решітку потрібно близько 3 тисяч гривень. Кожна з них — фактично оригінальна, тому знайти таку нову досить важко. Як ми впливаємо на ситуацію? Виходимо з положення, як можемо. Робимо решітки з усього, з чого тільки вдається. Є арматура — з арматури, є профіль — з профілю. Окрема гордість КП «МШЕД» - моя розробка.

На прохання Леоніда Колесника ЗБВ-7 розробило спеціальні плити ПНП-12. Це — тимчасове явище: вичищають колодязь та ставлять плиту до моменту реконструкції дороги чи коли з’явиться можливість поставити ливневу решітку. Як зазначив Юрій Колесник, у будь-якому випадку такі плити себе виправдовують. По-перше, їх не вкрадуть, у той час, як при встановленні липневої решітки затрат багато, а щезає вона за 2 хвилини. По-друге, вартість розробки — близько 500 гривень.

Ще одна розробка команди Юрія Колесника – решітки з брусу, які ставлять замість чугунних у місцях, де немає особливої загрузки транспорту. Ці решітки також себе виправдовують: легко виповнювані, пропитувані водо відштовхуючою сумішшю, щільно встановлюються та є дешевшими за чугунці решітки. Такі розробки КП «МШЕД» використовує саме для того, аби зробити люки і решітки менш привабливими для тих, хто їх так полюбляє.

Правоохоронці у свою чергу також намагаються боротися з крадіями люків. За словами Юрія Сулаєва, начальника прес-служби УМВС України в Полтавській області, крадіїв люків можна було б знайти швидше, якби полтавці не були пасивними. А звертались до правоохоронців, коли бачать, як хтось намагається поцупити люк. Те саме зазначає і Юрій Колесник. Останній додає: якби не чорні пункти збуту металобрухту, ситуація б з відсутністю «заліза» на дорогах Полтави не була б такою критично. Правоохоронці відпрацьовують такі злачні місцини. Наприклад, на початку березня у Диканському районі затримали 33-річного  чоловіка, який приймав металобрухт у власному господарстві без спеціального на те дозволу. За скоєне проти зловмисника порушено кримінальну справу за частиною 1 статті 213 Кримінального кодексу України (порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом). Санкція даної статті передбачає покарання у вигляді штрафу від 1700 до 8500 гривень або громадськими роботами від 100 до 200 годин.

А поки у Полтаві перші крадуть люки, другі – їх ловлять, а треті працюють над розробками альтернатив «залізу», мешканцям нашого міста залишається продовжувати вигадувати нові бренди та не втрачати пильності на дорогах.

Каріна ТЮТЮТННИК, «Полтавщина»