Тільки у Полтаві можна скуштувати галушки по-студентськи — каштани в зубній пасті

Милі їжаченятка

Студенти природничого факультету Полтавського національного педагогічного університету імені В. Г. Короленка влаштували під його стінами виставку дарів осені

Організаторами виступили кафедра ботаніки педуніверситету і студентська рада.

На виставці молоді люди презентували композиції, створені власноруч. Останні оцінені в кількох номінаціях: «Політ фантазій», «Україна калинова», «Осінні барви», «За майстерність у виконанні композиції».

На столах серед звичних для полтавців овочів та фруктів можна було побачити і дещо екзотичне: «дітища» полтавського ботанічного саду — плоди інжиру, мірта, кактуса ехіноцеріуса та монстери делікатесної.

Група П-24 створила оригінальний букет з троянд, у центрі якого — горіла свічка:

— Ця композиція — своєрідне прощання з літом. Ось уже і осінь, за нею — зима. Але не зважаючи на зміну погоди, нас зігріватиме свічка.

Студенти групи П-23 підібрали до кожної композиції поезію Ліни Костенко.

— Осінь — яскрава пора року, — говорять вони. — Природа вносить свої корективи — листя з дерев падає на наш стіл і доповнює композиції.

Група П-22 створила диво-дерево.

— Для цього ми обрали миколайчики польові, бо вони такі ж прості, як і наша Україна, — пояснюють студенти. — Нижній шар композиції пофарбований у чорне — це усе те погане, що ми пережили: війни, Чорнобиль. А верхній шар — яскравий, з надією на краще сьогодення.

Також молоді люди презентували незвичний корабель, який вміщає будинок і кетяги калини. Студенти пояснили суть композиції:

— Зараз Україна рухається до євро стандартів. І якщо у нашій державі колись почнуть зводити європейські багатоповерхівки і усе навколо перетвориться на «євро світ», ми усе одно не забудемо нашу українську символіку.

Тільки у цей день можна було скуштувати полтавські галушки по-студентськи — каштани, перемазані зубною пастою.

Бажаючих пригоститися виставковими фруктами та овочами було забагато. Перехожі пропонували міняти груші на каштани, та студенти не погоджувалися:

— Це експонати! — коротко і ясно.

Каріна ТЮТЮННИК, «Полтавщина»