Велика Багачка всім багата
Продовжуючи тему наших виїзних репортажів про навколишні міста, селища та села, ми завітали до «полтавського Криму» — Великої Багачки
Фото: Олександр Згурський
Фото: Олександр Згурський
Фото: Олександр Згурський
Фото: Олександр Згурський
Фото: Олександр Згурський
Фото: Олександр Згурський
Фото: Олександр Згурський
Фото: Олександр Згурський
Фото: Олександр Згурський
Фото: Олександр Згурський
Фото: Олександр Згурський
Фото: Олександр Згурський
Фото: Олександр Згурський
Фото: Олександр Згурський
Фото: Олександр Згурський
Фото: Олександр Згурський
Фото: Олександр Згурський
Фото: Олександр Згурський
Фото: Олександр Згурський
Фото: Олександр Згурський
Фото: Олександр Згурський
Фото: Олександр Згурський
Фото: Олександр Згурський
Фото: Олександр Згурський
Фото: Олександр Згурський
Фото: Олександр Згурський
Продовжуючи тему наших виїзних репортажів про навколишні міста, селища та села, ми завітали до «полтавського Криму» — Великої Багачки.
Містечко має давню історію, що сягає корінням у козацькі часи. За деякими свідченнями, першоназвою місцини є Богачка — саме так її згадує французький інженер Гійом Боплан, що одним із перших документально описав козацьку Україну. Тривалий час містечко було сотенним (тобто саме тут розквартировувалася козацька сотня — загін, який, попри назву, не обов`язково містив рівно сто чоловік). Часом заснування містечка вважають 1556 рік, і пов`язують його із іменем козака Івана Богача. Загалом, як і в багатьох легендах, зараз дійти єдиної точки зору з приводу заснування Багачки неможливо.
Дістатися мальовничої місцини просто — автобуси сюди відправляються з АС-2 Полтави, і дорога ваша триватиме близько години. Нині містечко славиться, окрім легендарної козацької слави, збалансованим відпочинком та зеленим туризмом. Тут протікає одна з найчистіших річок України — Псел, є кілька офіційних та безліч «диких» пляжів. До речі, «дикунів» тут вистачає — у літню спеку берег річки на п`ять-десять кілометрів від околиць Великої Багачки рясніє наметами та компаніями. Не сказати, що це гарно сприяє екології, проте, на диво, річка лишається чистою навіть у серпні.
Від центрального пляжу через підвісний місток прямуємо в сторону села Мала Решетилівка. Там — чудові соснові ліси, численні стариці Псла, де можна вловити карасів, а, можливо, і чогось більшого. Ближче до осені —сезон «тихого полювання». Грибне розмаїття тутешніх лісів задовольнить навіть вередливих грибників. На довколишніх узвишшях є альтанки та імпровізовані козацькі пікети. У них і відпочинок, і краєвиди чудові.
Хто прагне відпочивати із більшим комфортом — тут вам і санаторій, і приватні готельні комплекси. З харчуванням проблем не буде — ресторанів у Багачці вистачає, а їх кулінарний асортимент не різниться від полтавських закладів, проте ціни приваблять багатьох гурманів.
Велика Багачка багата і на інші пам`ятки — більш рукотворні. Як для величини містечка, тут варто відмітити пристойну концентрацію пам`ятників: від кобзаря Вересая до вічно молодого Леніна. Справжня окраса — 750-літній дуб, що височіє на тутешньому стадіоні. Від часу дерево розчахнулося, проте місцеві умільці зуміли утримати зелену пам`ятку в цілісності.
Основним транспортом у містечку слугують велосипеди та мопеди. Для любителів автотранспорту є таксі. Саме тому в Багачку не завадить поїхати на власному авто. Якщо ж ні — то велосипедом: екологія вже точно не постраждає.
Ну і наостанок — у Багачці творить свої шедеври майстер Валентин Мартинович. За матеріал для кількаметрових статуй козацького стилю, які можна побачити у містечку в багатьох місцях, він обрав звичайні стовбури дерев.
Ось такий край — Багачанщина. Не вірите? Приїздіть, погляньте.
Олександр ЗГУРСЬКИЙ, «Полтавщина»