Полтавці освячують вербу

Тато з сином і вербою | Фото: Анна Довгошей

Вербна неділя — останній вихідний перед найбільшим православним святом — Пасхою

Наші пращури у дореволюційні часи цього дня ошатно вдягалися, збиралися компаніями і гарно проводили час на природі, адже сьогодні не можна робити ніякої хатньої роботи. Люди ламали вербу, примовляючи «уже недалечко червоне яєчко». Потім із букетиками гілочок ходили до церкви за посвятою. Свяченою водою окропляли священики і вербу, і людей. А потім миряни легенько торкалися один одного гілочками, говорячи: «лоза (верба) б’є, не я б’ю, за тиждень — Великдень!», «будь здорова, як вода, і багата, як земля» і т. д.

З тих пір змінилося наше ставлення до Вербної неділі. Цього дня полтавці із дітьми виходять на прогулянку, а частина людей — продати лінивим містянам гілочки з пухнастими бруньками. Люди одягнуті звичайно і, окрім верби, в руках багатьох перші весняні квіти — червоно-голубі дзвіночки, яскраво-жовті нарциси, а також занесені до Червоної книги проліски та сон-трава. Виховний момент цього свята частково втрачений, тому що далеко не всі батьки розказують дітям про Вхід Господній до Ієрусалиму (інша назва Вербної неділі), далеко не всі люди слухають сьогодні у церквах служби.

Але слава і диво Вербної неділі від нашого до них ставлення не применшуються, кажуть священики.

До речі, якщо ви вже вибралися із дому, купили і освятили вербу, запам’ятайте: після Пасхи гілочки необхідно використати із користю. Або висадити їх, де забажається, або зробити із них оберіг, що має висіти у кутку хати. Або заварити гілочки верби кип’ятком. Охолодженим наваром необхідно умитися і споліскувати голови після миття всім членам родини.