Полтава підтримала японців
У Полтаві пройшла акція на підтримку японського народу «Хай знову квітне сакура!»
Фото: Анна Шумова
Фото: Анна Шумова
Фото: Анна Шумова
Фото: Анна Шумова
Фото: Анна Шумова
Фото: Анна Шумова
Фото: Анна Шумова
Фото: Анна Шумова
Фото: Анна Шумова
Фото: Анна Шумова
Фото: Анна Шумова
Фото: Анна Шумова
Фото: Анна Шумова
Фото: Анна Шумова
Фото: Анна Шумова
Фото: Анна Шумова
Фото: Анна Шумова
Сьогодні на майдані біля ТД «ЦУМ» волонтери і працівники Полтавського міського центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді зібрали полтавців, щоб підтримати японський народ у важку годину, звернути увагу кожного на глобальну проблему цивілізації — техногенні катастрофи.
— Ми інколи забуваємо, що живемо всі на одній планеті, і проблеми, здавалося би, далекої держави можуть колись прийти і до нас, — розповідає волонтер Центру Євгенія. — Для усіх охочих ми проводимо майстер-клас — навчаємо робити паперових журавликів-орігамі та писати японські ієрогліфи. В Японії існує повір’я — якщо людина власними руками зробить 1000 журавликів, то її бажання обов’язково збудеться.
Полтавські волонтери разом з городянами склали тисячу журавликів, щоб збулася мрія японців та усіх жителів Землі. Вони побажали, аби страшні трагедії більше ніколи не траплялися на нашій планеті.
Українці, як ніхто, розуміють горе японського народу. Адже в цьому році виповнюється 25 років Чорнобильської трагедії.
Наприкінці акції полтавці запустили в небо великі повітряні кулі — з вірою у те, що надія і любов врятують світ.
— Своєю акцією, — продовжує Євгенія, — ми хочемо донести великому народу Японії своє співчуття і сказати: «Ми разом! Хай знову квітне сакура!».
А головне, що, насправді, ця акція потрібна більше нам, ніж японцям. Щоб не забували — наша Земна куля одна для всіх. І «крила метелика» можуть торкнутися кожного з нас…
Довідково. Ефект метелика – термін у природничих науках, який визначає властивості деяких хаотичних систем. Незначний вплив на систему може мати значні та непередбачувані наслідки де-небудь в іншому місці і в інший час.
Анна ШУМОВА, «Полтавщина»