Щасливий заклад з номером 13

Світлана Іванівна працює в читальному залі | Фото: Анна Довгошей

Половки — єдиний мікрорайон Полтави, де працює дві бібліотеки. Мабуть, саме тому одна із зупинок громадського транспорту тут так і називається: «Бібліотека»

Дитяча бібліотека № 13 — особлива у Полтаві, тому що — найкраща. Тут працюють натхненниці своєї справи, у залах — затишно і привітно, а віднедавна ще й з’явився безкоштовний Інтернет-центр. Чим не другий дім?

Власне, для сотень полтавців із 20-тисячного мікрорайону та сімох працівників філії Полтавської міської бібліотечної системи це справді так — говорить завідувачка закладу Тетяна Моргун.

Тетяна Іванівна на своєму нинішньому місці працює останні 7 років і стверджує: вони найщасливіші у житті.

Бібліотекар як покликання для... піратів та айболітів

— Я з дитинства хотіла стати бібліотекарем. З 8-го класу кожні вихідні ходила і працювала позаштатно у закладі біля свого дому. Тому роздумів — ким стати — для мене не було. Освіту маю середньо-спеціальну бібліотечну. За фахом працюю з 1978 року, — розповідає Тетяна Іванівна.

— Тривалий час я працювала у центральній міській бібліотеці. А потім наш керівник Таміла Дузенко призначила мене сюди. Було незвично, тому що я звикла працювати з дорослими читачами, а заклад № 13 — дитячий. Але коли прийшла сюди — ніби потрапила в інший світ. Де більше доброти, щирості, хорошого настрою. Власне, як і в тутешніх працівників.

— Тобто, з колективом пощастило?

— Я бувала в багатьох бібліотеках, тому знаю: все залежить від колективу. Нас сьогодні семеро — разом зі мною і техпрацівником.

Найдовше тут працює Інна Ігорівна, в якої 25 років трудового стажу. Дітки до неї линуть, як до мами. Вона працює на молодшому абонементі — з дошкільнятками та учнями 1-3 класів.

На старшому абонементі у нас Олена Павлівна та Галина Михайлівна. До дітей 5-9 класів складніше знайти підхід, але цим жінкам це вдається. Олена Павлівна також довго працює, знає читацькі уподобання відвідувачів. Всі квіти, що у нас є, — теж її заслуга. Кажуть, театр починається з гардеробу, а бібліотека — не лише з книжок, а й з квітів також, адже вони створюють атмосферу добра.

Галина Михайлівна — це ентузіаст, яких пошукати. За кожний формуляр і книжку дбає, талановитий організатор у вирішенні наших побутових питань.

Світлана Іванівна працює у читальному залі. Вона — трудоголік, який повністю віддається роботі.

Техпрацівник Людмила Анатоліївна за своєю суттю — бібліотекар. Коли вона наведе чистоту, обов’язково пропонує свою допомогу і часто стає нашою палочкою-виручалочкою.

А нещодавно у бібліотеці з’явився сьомий працівник — бібліотекар-адміністратор Людмила Григорівна. Вона керує новоствореним Інтернет-центром. Це той самий випадок, коли людина, як то кажуть, потрапила у потрібне місце в хороший час. Таке враження, що Людмила Григорівна з нами вже давно працює, а головне — її шанують відвідувачі.

Словом, у нас такий слажений колектив і така робота, що на неї щоранку хочеться бігти!

Той, хто думає, що робота бібліотекаря легка — глибоко помиляється. У цих фахівців багато обов’язків. Окрім видачі книжок та періодики, вони копіюють для відвідувачів необхідні матеріали, організовують виставки на різні теми, проводять дні відкритий дверей та навіть... влаштовують свята для рятувальників!

— У нас часто відбуваються масові заходи, всі проходять на «ура». Ми підходимо до них креативно — перевдягаємося у піратів, айболітів — якщо це необхідно за сценарієм, який самі ж і вигадуємо. Безліч свят — і Новий рік, і день бібліотекаря, і навіть день рятувальника відзначаємо. Ми перші, хто почав працювати у такому форматі. І фахівці МНС, і діти просто у захваті від спільних зустрічей. Знаєте, свято можна влаштувати з будь-якого приводу — було б бажання. А у нас воно — невичерпне, — говорить Тетяна Моргун.

Дорога до храму знань пролягає через... сміття?

Окрема тема — робота з боржниками. Сьогодні хороша книга — річ дорога, до того ж знаходиться на балансі бібліотеки.

— У вас великий книжковий фонд?

— Зберігаємо близько 136 тисяч книжок. Це не дуже солідно, хотілося б до 45 тисяч і при цьому побільше художньої літератури — вона користується попитом. На періодику не жаліємося. Нині у нас можна почитати до 10 назв газет і більше 40 найменувань журналів.

— Дивлюся, до вас приходять читачі різного віку, хоча бібліотека — дитяча.

— Так, нікого не виганяємо і намагаюся за можливості підбирати універсальну літературу: і для дітей, і для молоді, і для людей похилого віку. У нас хороша атмосфера, тому сюди приходять не тільки для того, щоб почитати. Тут відпочивають душею, спілкуються, радяться — і з нами, бібліотекарями, у тому числі.

— А фінансування вас задовольняє?

— Сьогодні матеріальне забезпечення бібліотек і бібліотекарів покращилося. Книжок купуємо більше, ніж ще кілька років тому. Підняли зарплати, а з 2010-го нам за законом виплачують матеріальну допомогу в розмірі окладу перед відпусткою. Хоча, звичайно, у порівнянні з людьми інших професій ми отримуємо менше.

— Побутові проблеми у вас є? Буває, що заливають мешканці верхніх поверхів?

— На жаль, так, якось був «потоп». Добре, що встигли врятувати фонди. Сьогодні інша проблема — люди кидають сміття із своїх вікон, що розташовані над нами. А ми — прибираємо, у нас же заклад культури все-таки. Шкода, що не всі це розуміють.

Знаєте, поки ми вивіску над входом не почепили, багато хто й не знав, що на першому поверсі будинку в провулку Хорольський,3 є бібліотека. Але тепер знають, звичайно, і дорогу знаходять швидко. Тим більше, що у 2007-му ми зробили асфальтовану доріжку до закладу — на честь 35-річчя цієї бібліотеки.

— Ви вірите у магію чисел? Як вам працюється у закладі з номером 13?

— У Полтавської міської бібліотечної системи загалом 17 філій, але немає 8-ої. Коли я прийшла сюди працювати, то запропонувала перенумерувати заклад. Але всі відмовилися, бо 13 — ц, насправді, щасливе число. Наш заклад якось відвідував священик місцевої Свято-Вознесенської церкви Максим. І я запитала у нього про це число. Він сказав, що було 12 апостолів, а 13-им був Ісус Христос. Цей факт остаточно розвіяв мої сумніви. Знаєте, тут — благодать: і від книг, і від працівників, яка передається всім, хто заходить до щасливого закладу з номером 13.

Анна ДОВГОШЕЙ, «Полтавщина»