У Полтаві грали з вогнем, світлом, на музичних інструментах та у середньовічних обладунках

Історичні лицарські двобої «Слов’ян» | Фото: Анна Довгошей

18 вересня на центральній вулиці Полтави відбулося захоплююче феєричне шоу — фестиваль «Шлях талантів»

Полтавці та гості міста, що неспішно прогулювалися у суботу ввечері, були приємно вражені небаченою до сих пір кількістю талантів, які буквально заполонили тротуари Жовтневої: від підземного переходу «Злато місто» до Білої альтанки. Біля кожного учасника першого в Полтаві фестивалю «Шлях талантів» — табличка з іменем або назвою гурту. Поруч і девіз: «БЫТЬ — человеком! ЖИТЬ — достойно! ЛЮБИТЬ — по-настоящему!»

Ініціатор заходу — Полтавський міський осередок Народної Партії. Його керівник Валерій Чорнокондратенко повідомив «Полтавщині», що «Шлях талантів» відбувається на найбільшій «сцені» обласного центру:

— Між «Златомістом» та Білою альтанкою — приблизно 2 кілометри. Цей шлях щодня долають тисячі полтавців: що спішать у справах або просто прогулюються центром. Уявляєте, скільки можна побачити і почути на цій відстані, якщо на тротуарах вздовж Жовтневої розмістити ВСІ полтавські таланти? Нині їх лише маленька частина — 7 музичних гуртів та виконавців, рольова команда «Слов’яни», яка також виконує трюки з вогнем, клоуни та «жонглер світлом».

Такої кількості різнопланових і по-справжньому талановитих людей, закоханих у мистецтво, Полтава не бачила давно.

Оригінальними були хлопці з «Дуэту интуитивной музыки»: Дмитро з кларнетом і Вадим із трубою невідомого походження. «Полтавщина» поцікавилася в останнього, що, власне, за такий музичний інструмент, у який потрібно постійно дмухати протягом доволі тривалих композицій, що виконував дует?

— Діджеріду — це один із найстаріших духових інструментів світу, його батьківщина — Австралія. Його роблять місцеві аборигени зі шматку дерева, найчастіше евкаліпту, довжиною 1-3 метрів. При чому серцевини на той момент у ньому вже немає: вигризли терміти. Мундштук зазвичай оброблюють бджолиним воском, — розповів прихильник австралійської народної музики. — Ну, в нас, звичайно, термітів немає і підходящого дерева також. Тому користуємося пластиковими трубами, — говорить Вадим і посміхається.

Гарна дівчина на високих підборах теж посміхається, але грає на гітарі. Це — Мирослава Войтенко. Вона співає так, що перехожі зупиняються і шукають «шляпу», в яку можна кинути гроші. «Ви що, просто так співаєте?», — запитують недовірливо. Пісня «власного виробництва» — не заробітки, а своєрідний засіб проти осінньої депресії й у гурту «Сестра Керри». І ніякої екзотики: лише гітара, скрипка та гармонь.

Навпроти театру Гоголя привертали увагу химерні вироби із металу та «цікавинки» із глини. Це містечко полтавських умільців, у якому мешкали майстри керамічної справи та справжній коваль, що ані хвилини не стояв без діла.

У Сонячному парку — розваги для людей будь-якого віку. Малечу розважали «мультяшні» персонажі. Із ними охоче фотографувалися не лише дітлахи, а й їхні батьки.

Поблизу Краєзнавчого музею — духовий оркестр, який розважав старше покоління класичними творами. А от тексти і музика співака-гітариста Ігоря Вишнякова і гурту «Времени нет», що розмістилися ближче до проїжджої частини, більше зрозумілі підліткам та студентам.

Що стосується історичних лицарських двобоїв «Слов’ян», то вони прийшлися до смаку всім, хто завітав ввечері на Білу альтанку. Хіба що дощ розігнав половину глядачів. А дарма. Чоловіки у середньовічних обладунках — бій під дощем! Таке можна побачити тільки у кіно. Керівник «Слов’ян» Сергій Пасько сказав «Полтавщині», що лицарі труднощів не бояться, тож погода значення не має. Та й самі лицарі нового тисячоліття — справжні чоловіки. Наприклад, у вільний від історичних реконструкцій час, вони... охороняють громадський порядок у Полтаві.

Бої супроводжувала музика «Живих барабанів». Інструменти дивовижно виглядали: то у полум’ї, то під дощем. Багряні язики вогню лизали руки барабанщиків, а коли згасали, — від ударів у всі боки розліталися водяні бризки — унікальне видовище!

Тож тріо лицарів, барабанів та дощу хоч і було експромтом, але вдалим. Рицарські турніри за руку прекрасної дами, палаючі факели на долонях тендітних дівчат та вправні парубки із списами, що горять, — таке шоу змусило забути про дощ тих, хто щиро аплодував слов’янам та барабанщикам, під ритми яких і відбувалася заключна частина фестивалю «Шлях талантів».

Окрім описаних тут, участь у заході взяли «повелитель світла» полтавець Олександр (Strix) та кременчужани з гурту «Агарти».

Феєричне свято полтавцям подарували «Народний альянс молоді» за підтримки Народної партії. Голова Полтавського міського осередку Народної Партії Валерій Чорнокондратенко повідомив «Полтавщині», що «Шлях талантів» планують зробили щорічним фестивалем і проводити два рази на рік — восени та весною.

— Наша ціль — дати глядачам справжні таланти, а талантам — вдячних глядачів, — зазначив Валерій Чорнокондратенко. — Сьогодні полтавці та гості нашого чудового міста отримали задоволення від мистецького заходу. А представлені гурти, виконавці, артисти та народні майстри, можливо, знайшли свою публіку. Ми й надалі будемо допомагати талантам — молодим і не дуже. А найкращих учасників шоу, яких обрали самі глядачі, відзначимо грамотами та просуватимемо «у народ» через ЗМІ.

До речі, якщо ви — талановиті і хочете довести це землякам, телефонуйте за номером у Полтаві (0532) 61-22-61. Безкоштовна участь у наступному фестивалі «Шлях талантів» вам гарантована!

Анна ДОВГОШЕЙ, «Полтавщина»