Гендиректор КЗ «Тракен» Олександр Алексєєв про змагання, коней та іпотерапію

Головне не зачіпити барьєр, інакше будуть штрафні | Фото: Анна Довгошей

Для українського конярства і всього, що пов’язане із ним, сьогодні не найкращі часи.

«Полтавщина» вже писала про кінні змагання, що днями відбулися у нашій області. Фотозвіт про побачене тепер можуть оцінити всі. Найяскравіше враження автора — скакун, який бере висоту в 130 сантиметрів. У момент стрибка тварина немов летить у повітрі.

Генеральний директор закладу Олександр Алексєєв відповів на кілька запитань «Полтавщини» після завершення турнірів.

— Олександре Богдановичу, чому фінал змагань національного рівня «Кубок Дарлінга» відбувається тут, а не в Києві?

— Посвячені недарма називають Чутово центром кінного спорту України. По-перше, сюди зручно добиратися з будь-якого куточку країни. А по-друге, саме у КЗ «Тракен» частково збереглася та інфраструктура, яка необхідна для проведення змагань, у тому числі всеукраїнського рівня. За радянських часів у цих місцях процвітав колгосп під керівництвом Івана Ропавки, який дуже багато зробив для розвитку конярства.

— Які породи коней брали участь у змаганнях і представлені у Вас?

— Українська верхова, тракенинська, голштинска, гановерська, вестфальска, латвійська та інші.

— Чим Ви приваблюєте відвідувачів, коли немає змагань?

— Тренування у нас проводяться з лютого і до глибокої осені. Люди приїжджають до нас постійно, правда, не так багато, як би нам хотілося. Окрім коней у нас тут живуть інші тварини, утримуємо невеличкий звіринець. Тому в нас дуже любить відпочивати малеча.

— Панацеєю для діток з ДЦП називають іпотерапію. Не думали зайнятися такою благородною справою?

— У нас є подібний досвід. Ми загалом оздоровили близько 30 дітей з таким діагнозом. Останнього разу протягом двох тижнів відразу десятеро хлопчиків та дівчаток спілкувалися з кіньми, годували їх, каталися верхи. У цих тварин цілюща для людей енергетика. Говорять, краща — тільки у дельфінів. Ми зробили це на благодійній основі, щоб привернути увагу не тільки до себе, а до реального шляху вирішення проблеми хворих дітей.

— І що, у Вас вийшло?

— Дуже запам’ятався перший випадок. Трирічний хлопчик з ДЦП тут, у нас, вперше став на ноги. Всі дітки спочатку бояться боялися тварин. Але з часом, до коней починає тягнути, як магнітом — всі їдуть додому із сльозами на очах.

— Плануєте продовжувати?

— Для того, щоб від лікування був ефект, хворі мають жити поряд з кіньми тривалий час. У нас немає нормальних умов для постійного перебування батьків із дітками: пристосованих приміщень для ночівлі, їдальні, ванних кімнат. Тому нам санстанція просто не дозволить робити це постійно. Інший момент — має бути підтримка влади: організаційна і фінансова допомога. А цього поки що немає.

— Утримання коней, мабуть, таке ж дороге задоволення, як і утримання футбольної команди?

— Так, а ще економічна криза «проїхала катком» у тому числі по нашому заводу. Порахуйте самі: придбати перспективного жеребчика коштує від 1,5 тисячі доларів. На його утримання, а це послуги конюха, коваля, купівля фуражу, — треба щомісяця від 3 тисяч гривень. І це без урахування витрат на приміщення та купу необхідних «дрібниць» — від підків до збруї.

— У Вас є мрія життя?

— Як у кожної людини. Вона пов’язана не тільки з кіньми. Хочу на базі «Тракена» створити спортивне містечко. Ви ж бачили, у нас є дитячі каруселі, стрільбу з луку полюбляють підлітки. Для людей різного віку тут можна придумати щось цікаве — у плані спорту, розваг, відпочинку.

На прохання керівництва кінного заводу «Тракен» публікуємо дані про п’ятьох основних переможців «Кубку Тракена» та «Кубку Дарлінга».

Володар гран-прі — Володимир Вощакін (Кіровоградська обл.) і Адаша. Час проходження дистанції — 47,84 секунди.

Друге місце має Деніс Галакуц (Донецька обл.) з Алебастром. Час проходження дистанції — 51,73 секунди.

Бронзу отримав Микола Луганський (Луганська обл.) на Чарлі-Брауні. Час проходження дистанції 66,24.

Четверте місце в Ігоря Ємельянова та кобили з ім’ям АВ Марія (Дніпропетровська обл.) Час проходження дистанції 60,74.

А п’ята сходинка, як і перша, у Володимира Вощакіна з іншим конем — Хашурі.

Анна ДОВГОШЕЙ, «Полтавщина»