Матковський не зміг, чи зможе Мамай?

Вчора у гуртожитку відбулося зібрання мешканців, які, за їхніми словами, опинилися під загрозою виселення на вулицю. Підприємство, на балансі якого він знаходиться, пропонує людям викупити їхні кімнати. Хоча професійної оцінки цього житла поки що не було, за даними самих мешканців, це приблизно 10-14 тис. доларів за кімнату — суми для більшості із них непідйомні. Серед жителів багато пільгових категорій — дітей війни, афганців, чорнобильців.

Зібрання мешканців гуртожитку

Та й, кажуть, було б за що платити такі кошти: коридори, туалети у жахливому стані. А прибудинковою територією не займалися до нещасного випадку: кілька років тому випадковий перехожий зламав собі шию, упавши в одну із технічних ям, що розташовані по периметру будівлі. Капітальні і поточні ремонти, за словами мешканців, не проводилися років 20. Гарячої води тут здавна не було, а труби опалення — у жахливому стані, так само, як віконні рами, що випадають. Дещо роблять самі жителі за власний кошт. Так, нещодавно вони відремонтували свої кухні, яких на кожному поверсі по дві. А ЖКК «Полтаваоблагробуд» натомість не робить нічого, а тільки прагне «вичавити останнє» із приміщень аварійного гуртожитку, говорять вони.

Перший поверх і підвали ЖКК «Полтаваоблагробуд» здає в оренду приватним підприємцям, а частину другого поверху — для потреб людей у відрядженнях і студентів-заочників.

Що стосується грошей від мешканців, то тут розрахунки такі. Загалом у п’ятиповерхівці — 141 житлові кімнати: по 13 і 18 кв.м. Але мешканці платять не за кімнату чи її розмір, а за койко-місце.

— Наш гуртожиток створювався як холостяцький, хоча фактично, сьогодні, це малосімейка. За одне койко-місце ми сплачуємо по 120 грн. на місяць, тобто по 240-360 грн. з кімнати. Причому платимо ми підприємству не через банк, а через бухгалтерію, яку ніхто сторонній не може контролювати, — розповіла «Полтавщині» мешканка гуртожитку Валентина Кукоба.

— Нас просто хочуть виставити на вулицю, ігноруючи наші права, які згідно із законом «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» у нас є з 2008 року (рік прийняття закону, — Авт.), — говорить мешканець Юрій Клешня. — Крім того, у гуртожитку зареєстровано багато «мертвих душ». Хто знає, які із них опиняються у пільговому становищі, якщо кімнати почнуть продавати?

Сьогодні мешканці хочуть, аби гуртожиток передали у комунальну власність міста з правом подальшої приватизації кімнат. За це проголосувало 85 жителів із 90 присутніх вчора на зібранні.

— Але вони не мають на це права, — стверджує головний інженер ЖЕКу «Полтаваоблагробуду» Володимир Юшко. — Дія згаданого закону на будівлю по вул.М.Бірюзова, 66 не розповсюджується. Тому адміністрація вирішила передати у власність мешканців гуртожитку їхні кімнати через викуп. Більше того, лише 15% його жителів — нинішні чи колишні працівники ЖКК «Полтаваоблагробуд», тому підприємство має повне право так вчинити.

Мешканці наголошують: неодноразово зверталися із своєю проблемою до колишнього міського голови Полтави Андрія Матковського. За їхніми словами, він мав усі можливості для врегулювання ситуації правовим шляхом. Але не врегулював. Тепер вони звертають по допомогу до його наступника Олександра Мамая.

Мешканці проблемного гуртожитку бажають все-таки отримати відповідь на своє запитання: чому їм протягом кількох років не дозволяють приватизувати кімнати, в яких вони прожили по 18-30 років? Чому, попри оплату за свої койко-місця, жителі не отримують елементарних умов для життя? І, власне, що їм робити далі у цій ситуації, адже питання «хто винен» вже неактуальне.

До речі, вчора під час зібрання мешканець гуртожитку Олег Демідов запропонував людям створити ОСББ, піти на прийом до першого заступника голови ОДА Віктора Животенка та начальника управління ЖКГ Олександра Тонкова, аби чиновники допомогли вирішити проблему. Однак мешканці гуртожитку не проти поспілкуватися із посадовцями, але створювати ОСББ на базі вкрай занедбаного житла не хочуть категорично.

Анна ДОВГОШЕЙ, «Полтавщина»