Засуджений у справі «смотрящего» за Полтавою Валерій Павлишин намагається мобілізуватися до ЗСУ
Фігурант гучної кримінальної справи, який у травні 2026 року отримав 6 років ув'язнення, хоче підписати контракт із Збройними Силами. Наразі він перебуває у полтавському СІЗО, куди його повернули для підготовки касації після етапування до Харківської колонії, відомої жорстоким поводженням із носіями «злодійських» традицій.
Засуджений за вимагання Валерій Павлишин, відомий у кримінальних колах як «Мишца», виявив бажання умовно-достроково звільнитися від відбування покарання, щоб долучитися до лав ЗСУ за контрактом. Про це стало відомо з ухвали Шевченківського районного суду Полтави від 10 серпня 2026 року.
Нагадаємо, історія цієї групи, частина якої є «Мишца», тягнеться ще з літа 2016 року, коли їх затримали за підозрою у розбійних нападах та вибиванні боргів. Тоді поліція гучно називала Павлишина «смотрящим» за Полтавою.
У 2018 році Октябрський райсуд Полтави повністю виправдав фігурантів, проте прокуратура подала апеляцію. Лише нещодавно, 11 травня 2026 року, Полтавський апеляційний суд скасував виправдувальний вирок і призначив реальні терміни: Валерію Павлишину — 6 років позбавлення волі, а іншим фігурантам (Олегу Іващенку, В’ячеславу Мурейку, Олександру Рубльову та Роману Мирошниченку) — по 4 роки. Чоловіків взяли під варту безпосередньо із зали суду.
Після набуття вироком законної сили Валерія Павлишина етапували для відбування покарання до сусідньої області. Із судових матеріалів відомо, що близько двох місяців він перебував у Державній установі «Темнівська виправна колонія (№ 100)», розташованій у селі Темнівка Харківського району.
За інформацією організації «Захист в'язнів України» та правозахисника Олега Цвілого, Темнівська колонія №100 відома жорстокими пережитками радянської системи. Особливістю цієї установи є жорстоке ставлення адміністрації та підконтрольного їй сектора правопорядку саме до ув'язнених, які дотримуються «злодійських» понять, сповідують так звані арестантські чи «блатні» правила та намагаються встановлювати свої порядки.
Зважаючи на багаторічний кримінальний статус Павлишина та спосіб життя, якого він дотримується, його перебування в такій установі неминуче стикалося з жорсткою протидією з боку адміністрації, яка намагається будь-якими методами тиснути на носіїв подібних «понять». Тож його активне прагнення повернутися до полтавського СІЗО, а згодом — і спроби будь-яким шляхом уникнути повернення в колонію через укладання контракту із ЗСУ, цілком можуть пояснюватися небажанням стикатися з жорстокою системою харківської установи.
Скориставшись правом на касаційне оскарження вироку у Верховному Суді, Павлишин ініціював процес переведення. 25 червня 2026 року Шевченківський районний суд Полтави задовольнив його заяву та ухвалив рішення повернути засудженого з Темнівської колонії № 100 назад до ДУ «Полтавська установа виконання покарань (№ 23)» (СІЗО) для ознайомлення з матеріалами справи.
Перебуваючи вже у полтавському СІЗО, захист Павлишина подав клопотання про його умовно-дострокове звільнення для проходження військової служби за контрактом. Адвокат намагався через суд добитися конвоювання засудженого до ТЦК для проходження ВЛК.
Цікавим нюансом є те, що, згідно з матеріалами справи, з усіх фігурантів лише Валерій Павлишин має інвалідність 2-ї групи. Проте суд роз'яснив, що інвалідність звільняє від примусової мобілізації, але не позбавляє права добровільно укласти контракт, якщо ВЛК визнає особу придатною.
10 серпня 2026 року суд відмовив у конвоюванні до ТЦК, роз'яснивши законний алгоритм: процедуру має запустити особиста заява Павлишина на ім'я начальника СІЗО, після чого адміністрація зобов'язана організувати приїзд медкомісії безпосередньо до установи.
Те, де саме та на якій посаді служитиме Павлишин у разі підписання контракту — зокрема, чи це будуть тилові підрозділи або частини забезпечення, — повністю залежатиме від висновку військово-лікарської комісії, яка має визначити його реальну придатність з урахуванням наявної інвалідності.
Аліна ТОПОЛЯ