За останній тиждень стало відомо про загибель 28 військових, життя яких були пов’язані з Полтавщиною

За інформацією Котелевської селищної ради, 10 грудня 2022 року в районі селища Білогорівка Луганської області під час виконання бойового завдання загинув Широкий Владислав Іванович — молодший сержант, командир 2-го стрілецького відділення 2-го стрілецького взводу 1-ї стрілецької роти 41-го окремого стрілецького батальйону. Військовослужбовець вважався зниклим безвісти з 10 грудня 2022 року, факт загибелі було підтверджено у серпні 2026 року.

Воїн народився 12 червня 1974 року в селищі Котельва Полтавської області. Проживав у рідному селищі. Навчався у Котелевській школі № 3, згодом — у Котелевській гімназії № 1. У цивільному житті працював будівельником у СК «Дружба» та оператором автозаправної станції «Авіас». Проходив строкову військову службу. Брав участь в АТО у складі 92-ї окремої штурмової бригади на посаді розвідника-кулеметника, виконував завдання поблизу міст Щастя та Мар’їнка. З перших днів повномасштабного вторгнення знову став до лав Збройних Сил України. 

За інформацією Полтавської міської ради, 5 листопада 2023 року у Запорізькій області під час виконання бойового завдання загинув Дейнека Володимир Олександрович — солдат, стрілець-санітар механізованого відділення.

Воїн народився 7 березня 1962 року в місті Костянтинівка Донецької області. Проживав у місті Полтаві. Навчався у школі в місті Костянтинівка, згодом закінчив Костянтинівське професійно-технічне училище № 39 за спеціальністю «Електрогазозварювальник». Із жовтня 1981 року проходив строкову військову службу. З початком повномасштабного вторгнення став на захист України.

За інформацією Лубенської міської ради, 7 серпня 2026 року внаслідок важкої хвороби помер Щербак Анатолій Миколайович — головний сержант, командир відділення окремого батальйону окремої мотопіхотної бригади.

Воїн народився 4 вересня 1966 року в місті Лубни Полтавської області. Проживав у рідному місті. Навчався у школі № 9, згодом закінчив професійно-технічне училище № 12 за спеціальністю електрогазозварювальника. У цивільному житті працював у Лубенській сільгосптехніці, електрогазозварювальником на Оріхівському цукровому комбінаті, слюсарем на Лубенському РТП, проходив службу в прикордонних військах та займався ремонтом квартир. У 2014 році добровольцем став на захист України та брав участь в АТО. На початку березня 2022 року був мобілізований до лав Збройних Сил України. Нагороджений відзнаками «За участь в антитерористичній операції», «За оборону рідної держави», «За вірність народу України», «За мужність, відвагу та честь», «За зразкову службу». 

За інформацією Семенівської селищної ради, 26 серпня 2024 року у Курській області рф внаслідок штурмових дій ворога загинув військовослужбовець Максимчук Євгеній Олегович. Військовослужбовець вважався зниклим безвісти з серпня 2024 року, факт загибелі було підтверджено у серпні 2026 року.

Воїн народився 12 вересня 1998 року. Проживав у селищі Семенівка Полтавської області. Навчався у Семенівському навчально-виховному комплексі № 1, згодом закінчив Хорольський агропромисловий коледж за спеціальністю тракториста. У цивільному житті працював слюсарем та різноробочим. У 2024 році був мобілізований до лав Збройних Сил України. 

За інформацією Кременчуцької міської ради, 16 вересня 2024 року поблизу села Жеболовка Кореневського району Курської області під час виконання бойового завдання загинув Панов Євген Сергійович — сержант, головний сержант мінометного взводу 116-ї окремої бригади територіальної оборони. Військовослужбовець вважався зниклим безвісти з 16 вересня 2024 року, факт загибелі було підтверджено у серпні 2026 року.

Воїн народився 8 серпня 1976 року в місті Кременчук Полтавської області. Проживав у рідному місті. Навчався у Кременчуцькій гімназії № 4, згодом закінчити Кременчуцький фаховий коледж імені Михайла Остроградського. У цивільному житті працював у друкарні «Оріон Експрес». З перших днів повномасштабного вторгнення добровольцем став на захист України. Брав участь у боях за Авдіївку, виконував бойові завдання у Донецькій та Курській областях. Нагороджений медаллю. 

За інформацією Зіньківської міської ради, 20 жовтня 2024 року на Курському напрямку під час виконання бойового завдання загинув Наливайко Віталій Іванович — солдат, снайпер штурмового взводу штурмової роти. Військовослужбовець вважався зниклим безвісти з 20 жовтня 2024 року, факт загибелі було підтверджено у серпні 2026 року.

Воїн народився 4 червня 1987 року в селі Дуб’янщина Зіньківської громади Полтавської області. Проживав у рідному селі. Здобув спеціальність водія у професійно-технічному училищі міста Зінькова, а у місті Полтава здобув спеціальність газозварювальника. У цивільному житті працював на молочнотоварній фермі СТОВ «Воскобійники». У лютому 2024 року був мобілізований до лав Збройних Сил України. 

За інформацією Горішньоплавнівської міської ради, 12 листопада 2024 року під час виконання обов’язків військової служби на Курському напрямку загинув солдат Єрьомін Олександр Вікторович. Військовослужбовець вважався зниклим безвісти з 12 листопада 2024 року, факт загибелі було підтверджено у серпні 2026 року.

Воїн народився 8 лютого 1986 року в місті Комсомольськ (нині Горішні Плавні) Полтавської області. Проживав у рідному місті. Навчався у гімназії, згодом закінчив Комсомольський професійний гірничий ліцей за спеціальністю машиніста екскаватора. У цивільному житті працював на Полтавському гірничо-збагачувальному комбінаті та інших підприємствах міста. 17 вересня 2024 року був мобілізований до лав Збройних Сил України. У полеглого захисника залишилися рідні.

За інформацією Кременчуцької міської ради, поблизу села Мала Локня Курської області рф під час виконання бойового завдання загинув Новік Роман Ігорович. Військовослужбовець вважався зниклим безвісти з 7 січня 2025 року, факт загибелі було підтверджено у серпні 2026 року.

Воїн народився 8 березня 1990 року. Проживав у місті Кременчук Полтавської області. Навчався у Кременчуцькій гімназії № 22. 

За інформацією Лубенської міської ради, 10 лютого 2025 року у Курській області рф під час виконання бойового завдання загинув Малюшицький Олег Валерійович — солдат, кулеметник штурмового відділення роти у складі батальйонно-тактичної групи військової частини. Військовослужбовець вважався зниклим безвісти з 10 лютого 2025 року, факт загибелі було підтверджено у серпні 2026 року.

Воїн народився 3 квітня 1982 року. З 2014 року проживав у місті Лубни Полтавської області. Навчався у школі, де закінчив 9 класів, згодом закінчив професійно-технічне училище за спеціальностями слюсаря та електрозварювальника. У цивільному житті працював слюсарем на заводі «Лубнимаш». У серпні 2024 року був мобілізований до лав Збройних Сил України. 

За інформацією Кременчуцької міської ради, 26 березня 2025 року поблизу села Гуєво Суджанського району Курської області під час виконання бойового завдання загинув Пінчук Антон Олександрович — старший солдат, навідник десантно-штурмового відділення 82-ї окремої десантно-штурмової бригади. Військовослужбовець вважався зниклим безвісти з 26 березня 2025 року, факт загибелі було підтверджено у серпні 2026 року.

Воїн народився 31 травня 1983 року в місті Кременчук Полтавської області. Проживав у рідному місті. Навчався у Кременчуцькій гімназії № 19, згодом закінчив Кременчуцьке професійно-технічне училище № 5. У цивільному житті працював електриком у поліції охорони, інспектором охорони в компанії «Технополь» та робітником підрядної організації Кременчуцької тютюнової фабрики. Був мобілізований до лав Збройних Сил України. Виконував бойові завдання у Курській області. У полеглого захисника залишилися мати, батько, дружина та двоє синів.

За інформацією Лубенської міської ради, 10 квітня 2025 року у Луганській області під час виконання бойового завдання загинув Погорєлко Владислав Іванович — лейтенант, командир взводу вогневої підтримки аеромобільної роти.

Воїн народився 14 березня 1988 року в місті Маріуполь Донецької області. З 1996 року проживав у місті Лубни Полтавської області. Навчався у Лубенській школі № 1 та Лубенській школі мистецтв. Згодом закінчив Полтавський державний технічний університет імені Юрія Кондратюка за спеціальністю «Міське будівництво та господарство» та Київський транспортний університет за спеціалізацією «Мости і транспортні тунелі». У цивільному житті працював інженером-проєктувальником ТОВ «ПБФ «Одеспромстрой» у місті Одеса, інженером-мостобудівельником ТОВ «Союзтранспроект» у місті Київ, футбольним арбітром, підприємцем у сфері архітектури, а з 2019 року очолював КП «Шляхрембуд» у Лубнах. У лютому 2015 року був призваний до лав Збройних Сил України, брав участь в АТО у складі Десантно-штурмових військ. З початком повномасштабного вторгнення у лютому 2022 року знову став на захист України. У 2022 році дістав поранення, після лікування повернувся у стрій. Виконував бойові завдання у Луганській області. Нагороджений відзнаками Президента України «За участь в антитерористичній операції» та «За оборону України», медалями «Ветеран війни – учасник бойових дій», «Учасник бойових дій», а також пам’ятними відзнаками 5-го батальйону спеціального призначення та «Десантно-штурмові війська — завжди перші». 

За інформацією Градизької селищної ради, 26 червня 2025 року в районі села Андріївка Сумської області під час виконання бойового завдання загинув Шумков Микола Іванович — механік-водій. Військовослужбовець вважався зниклим безвісти з 26 червня 2025 року.

Воїн народився 10 травня 1992 року в селі Кирияківка Полтавської області. Навчався у Градизькій школі-інтернаті, згодом закінчив професійно-технічне училище № 51 за спеціальністю столяра. У цивільному житті працював у ТОВ «Рост-Агро» в селі Погреби. 12 лютого 2025 року був мобілізований до лав Збройних Сил України. Виконував бойові завдання у Сумській області.

За інформацією Карлівської міської ради, 7 липня 2025 року поблизу села Андріївка Сумської області внаслідок ворожого мінометного обстрілу загинув Шатравка Максим Ігорович — оператор-радіотелефоніст 3-го відділення взводу спостереження розвідувальної роти. Військовослужбовець вважався зниклим безвісти з 7 липня 2025 року, факт загибелі було підтверджено за результатами експертиз 25 липня 2026 року.

Воїн народився 19 липня 1995 року в місті Харків. З 1997 року проживав у селі Білухівка Полтавської області. З початком повномасштабного вторгнення став на захист України. 

За інформацією Полтавської міської ради, 2 червня 2026 року у Сумській області під час виконання військового обов’язку загинув Тоноян Давид Гагікович — солдат, навідник артилерійського взводу артилерійської батареї.

Воїн народився 12 липня 1998 року в місті Полтава. Проживав у рідному місті. Навчався у гімназії № 33, згодом закінчив Полтавський університет економіки та торгівлі за спеціальністю «Готельно-ресторанна справа». 

За інформацією Кременчуцької міської ради, 9 червня 2026 року в лікарні у Тернопільській області під час лікування від гострого інфаркту міокарда помер Коршак Сергій Вікторович — солдат, розвідник-навідник розвідувального відділення.

Воїн народився 25 жовтня 1980 року в місті Кременчук Полтавської області. Проживав у рідному місті. Навчався у Кременчуцькій гімназії № 16, згодом закінчив Кременчуцький педагогічний коледж імені А. С. Макаренка. 28 квітня 2022 року був призваний на військову службу. 

За інформацією Полтавської міської ради, 19 липня 2026 року у Харківській області під час виконання військового обов’язку загинув Омельченко Олег Анатолійович — солдат, водій-електрик інженерно-саперного відділення.

Воїн народився 20 листопада 1974 року. Проживав у місті Полтаві. Навчався у Полтавській школі № 38. У цивільному житті протягом багатьох років працював водієм у сфері міського таксі Полтави.

За інформацією Кременчуцької міської ради, 20 липня 2026 року у місті Слов’янськ Донецької області під час виконання бойового завдання загинув Байов Артем Ігорович — старший солдат, майстер-номер обслуги розрахунку.

Воїн народився 9 квітня 1992 року в місті Торецьк Донецької області. Проживав у місті Покровськ та місті Кременчук. Навчався у ліцеї № 9 міста Покровськ, згодом закінчив Національний технічний університет «Дніпровська політехніка». У лютому 2022 року був мобілізований до лав Збройних Сил України. Виконував бойові завдання у Донецькій області. У полеглого захисника залишилися мати, батько, дружина та син.

За інформацією Полтавської міської ради, 28 липня 2026 року у місті Полтава помер полковник Дубовий Дмитро Олександрович.

Воїн народився 19 травня 1977 року в місті Сімферополь Автономної Республіки Крим. З 1992 року проживав у місті Полтаві. Навчався у Полтавській школі № 30, згодом — на Сімферопольському військово-будівельному факультеті при Кримському інституті Природоохоронного та курортного будівництва, а у 1999 році закінчив військово-будівельний факультет при Харківському державному технічному університеті будівництва та архітектури за спеціальністю «Промислове та цивільне будівництво». Обіймав посади заступника начальника – головного інженера Квартирно-експлуатаційного відділу міста Полтава, начальника відділу капітального будівництва та ремонту Східного територіального квартирно-експлуатаційного управління та заступника начальника управління – головного інженера Південно-Східного управління замовника робіт. У травні 2026 року за станом здоров'я був звільнений у відставку. 

За інформацією Карлівської міської ради, 20 липня 2026 року помер Червоний Дмитро Володимирович — солдат, водій-електрик радіовідділення роти зв’язку.

Воїн народився 2 вересня 1982 року. Проживав у селі Нижня Ланна Полтавської області. Проходив військову службу у лавах Збройних Сил України. У полеглого захисника залишилися рідні.

За інформацією Полтавської міської ради, 23 липня 2026 року під час виконання військового обов’язку загинув Погребний Сергій Євгенович — старший сержант, пожежник пожежної обслуги.

Воїн народився 13 лютого 1982 року в місті Полтава. Проживав у рідному місті. Навчався у Полтавській школі № 37, де закінчив 9 класів, згодом здобув спеціальність плиточника-облицювальника. У 2000 році проходив строкову військову службу у лавах Збройних Сил України. Став на захист України та брав участь у відсічі російської агресії.

За інформацією Полтавської міської ради, 25 липня 2026 року у Запорізькій області внаслідок ураження ударним безпілотним літальним апаратом типу «Молнія» загинув Бакшанський Максим Сергійович — солдат, оператор безпілотних літальних апаратів.

Воїн народився 7 квітня 2001 року в селі Кустолові Кущі Кобеляцького району Полтавської області. Проживав у місті Полтаві. Навчався у Полтавській школі № 12, згодом у 2024 році закінчив Полтавський національний педагогічний університет імені В. Г. Короленка за спеціальністю «Учитель фізичної культури». У цивільному житті працював у службі охорони «Явір-2000». 

За інформацією Пирятинської міської ради, 29 липня 2026 року поблизу села Діброва Синельниківського району Дніпропетровської області під час виконання бойового завдання загинув Астаф’єв Сергій Вікторович — солдат, оператор відділення протитанкових ракетних комплексів.

Воїн народився 2 листопада 1980 року в селі Велика Круча Полтавської області. Навчався у Великокручанській школі. Після закінчення навчання проходив строкову військову службу у лавах Збройних Сил України. Згодом проживав у селі Петропавлівське Київської області, де працював на підприємстві. 9 серпня 2024 року був мобілізований до лав Збройних Сил України. 

За інформацією Диканської селищної ради, 31 липня 2026 року внаслідок хвороби помер Добровольський Мирослав Станіславович.

Воїн народився 25 березня 1979 року. Проживав у селищі Диканька Полтавської області. 

За інформацією Лохвицької міської ради, 1 серпня 2026 року у селищі Ясногірка Краматорського району Донецької області внаслідок ворожого авіаційного удару керованими авіаційними бомбами загинув солдат 1-го артилерійського взводу 1-ї артилерійської батареї самохідного артилерійського дивізіону Гнідко Роман Сергійович.

Воїн народився 31 жовтня 1984 року в місті Лохвиця Полтавської області. Проживав у рідному місті. Навчався у Лохвицькій школі № 2, згодом закінчив Заводське професійно-технічне училище № 32 за спеціальністю муляра, а пізніше у Полтаві здобув спеціальність електрозварювальника. У цивільному житті працював на будівництві у місті Києві. Після початку повномасштабного вторгнення став на захист України. 

За інформацією Драбинівської сільської ради, 3 серпня 2026 року в районі села Сергіївка Покровського району Донецької області під час виконання бойового завдання загинув Байбара Олександр Віталійович — оператор безпілотних літальних апаратів відділення управління командира 4-ї самохідної артилерійської батареї самохідного артилерійського дивізіону 32-ї окремої механізованої бригади (військова частина А4784).

Воїн народився 29 квітня 1990 року. Проживав у Драбинівській громаді Полтавської області.

За інформацією Зіньківської міської ради, перебуваючи вдома у відпустці, помер військовослужбовець Національної гвардії України Кравченко Іван Іванович.

Воїн народився 19 вересня 1992 року. Проживав у селі Кругле Полтавської області.На початку повномасштабного вторгнення у 2022 році уклав контракт про проходження військової служби в лавах Національної гвардії України. Виконував бойові завдання на Луганському та Харківському напрямках, дістав важкі поранення й контузії, після лікування повертався у стрій. 

За інформацією Миргородської міської ради, 7 серпня 2026 року у Дніпропетровській області внаслідок ураження ворожим FPV-дроном під час виконання бойового завдання загинув солдат Пасько Сергій Вячеславович.

Воїн народився 17 липня 1993 року. Проживав у Миргородській громаді Полтавської області. 

За інформацією Шишацької селищної ради, під час виконання військового обов’язку загинув Чекріз Григорій Олексійович.

Воїн народився 1 квітня 1969 року в селі Мала Бузова Полтавської області. Навчався у Великобузівській школі, згодом закінчив Миргородське професійно-технічне училище за спеціальністю тракториста. У цивільному житті працював у місцевому колгоспі та в лісництві. Проходив строкову військову службу. Став на захист України та брав участь у відсічі російської агресії. 

Імена, фото й біографії інших загиблих бійців, життя яких було пов’язане з Полтавською областю, можна переглянути тут.

«Полтавщина»