Від «накази Зеленського — це авторські твори» до психіатричної лікарні: фінал гучної справи ухилянта з Опішні

Про це «Полтавщині» стало відомо з ухвали Зіньківського районного суду від 2 липня 2026 року.

Згідно з матеріалами справи, обвинувачений — Костянтин Куценко, уродженець Донецької області, який після початку повномасштабного вторгнення проживав у таборі для переселенців у селі Міські Млини Опішнянської громади. У грудні 2022 року чоловік став на облік у місцевому відділі ТЦК та СП як внутрішньо переміщена особа і, за висновком ВЛК, був визнаний придатним до військової служби.

Упродовж січня та березня 2023 року фігурант тричі отримував повістки для відправки до військової частини, проте жодного разу не з'явився у визначений час. Під час спілкування з працівниками поліції чоловік повідомив, що не має бажання проходити військову службу.

Перебіг судового розгляду та скасований вирок

Справа розглядалася у судах понад три роки. У серпні 2023 року голова Зіньківського райсуду Сергій Должко виніс виправдувальний вирок. Тоді суддя мотивував своє рішення тим, що ТЦК нібито не мають повноважень комплектувати ЗСУ, а закони про мобілізацію та укази Президента не є обов'язковими до виконання через відсутність відбитків Великої Державної Печатки.

У жовтні 2023 року Полтавський апеляційний суд скасував цей вирок, вказавши на істотні порушення вимог Кримінального процесуального кодексу та вихід суду першої інстанції за межі своїх повноважень (оцінка конституційності державних інституцій не належить до компетенції райсуду). Справу повернули на новий розгляд.

Самого ж Сергія Должка 7 жовтня 2025 року Вища рада правосуддя звільнила з посади судді Зіньківського районного суду Полтавської області. У своїх судових рішеннях Должко заперечував існування держави Україна, називав її «комерційною компанією LTD Україна» та посилався на Біблію як на «божественний нормативно-правовий акт». Крім антидержавних висловлювань, дисциплінарна палата встановила й процедурні порушення — зокрема, розгляд справи за участі власної помічниці та винесення рішення на її користь без самовідводу.

Деталі оповіщення: свідчення в суді

Під час повторного розгляду справи допитали свідків, серед яких були працівники ТЦК та посадові особи органів місцевого самоврядування.

Зокрема, спеціаліст Опішнянської селищної ради повідомив суду алгоритм вручення повісток військовозобов'язаним. За його словами, він отримував з ТЦК незаповнені бланки повісток із заздалегідь проставленими підписами начальника центру та печатками. Відтак працівник селищної ради самостійно вписував до бланків дані призовників за місцем їхнього проживання. Сторона захисту наполягала на визнанні таких доказів недопустимими, оскільки органи місцевого самоврядування уповноважені лише оповіщати громадян, а не складати повістки. Однак суд відхилив ці аргументи та долучив документи до матеріалів справи.

Окрім того, на корінці однієї з повісток був відсутній підпис обвинуваченого про ознайомлення з кримінальною відповідальністю за неявку. Свідок пояснив це «людським фактором» і додав, що роз'яснив права та наслідки в усній формі. Суд визнав ці дії належним повідомленням.

Результати експертизи та рішення суду

До винесення вироку по суті справа не дійшла у зв'язку зі зміною стану здоров'я підсудного. Як вбачається з медичної документації, під час тривалого судового процесу чоловік отримав закриту черепно-мозкову травму. У травні-червні 2025 року він перебував на стаціонарному лікуванні в Полтавській обласній психіатричній лікарні.

У вересні 2025 року була проведена судово-психіатрична експертиза. Згідно з її висновками, на момент ігнорування повісток (на початку 2023 року) фігурант був повністю осудним. Проте на час проведення експертизи у нього діагностували хронічне захворювання — органічний афективний розлад із судомним синдромом та когнітивним зниженням. Наразі він не може усвідомлювати свої дії та керувати ними.

Відповідно до ст. 19 Кримінального кодексу України, особа, яка вчинила злочин у стані осудності, але до постановлення вироку захворіла на психічну хворобу, не підлягає покаранню.

Зважаючи на висновки експертів, які підтвердили відсутність необхідності в ізоляції чоловіка у закритому закладі, суд ухвалив рішення застосувати до нього примусові заходи медичного характеру у вигляді надання амбулаторної психіатричної допомоги.

Витрати на проведення трьох судово-медичних експертиз на загальну суму близько 6000 гривень суд відніс на рахунок держави. Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом 30 днів.

Іван ШЕВЧЕНКО, «Полтавщина»