За останній тиждень стало відомо про загибель 30 військових, життя яких були пов’язані з Полтавщиною

За інформацією Кременчуцької міської ради, 4 грудня 2023 року під час виконання бойового завдання в районі селища Хромове Бахмутського району Донецької області загинув Гарбузов Роман Сергійович — молодший сержант, заступник командира бойової машини.

Воїн народився 11 липня 1979 року в місті Бердянськ Запорізької області, а згодом переїхав до Кременчука. У цивільному житті працював на приватному підприємстві «Суворов». Колеги згадують його як чуйного, відповідального, щирого та дуже доброго чоловіка, який завжди відгукувався на прохання про допомогу.

До лав Збройних Сил України був призваний за мобілізацією у 2023 році. У полеглого воїна залишилися молода дружина та син. Батько помер, а мати наразі перебуває на тимчасово окупованій території

За інформацією Гребінківської міської ради, 29 грудня 2023 року під час виконання бойового завдання в районі селища Степове Покровського району Донецької області загинув Кривонос Вячеслав Сергійович.

Воїн народився 23 травня 1996 року в селі Красенівка Чорнобаївського району Черкаської області. У 2001 році сім’я переїхала до села Загребелля Гребінківської громади на Полтавщині. З 2002 по 2011 рік навчався у Гребінківській загальноосвітній школі № 2, після чого здобув освіту в Яготинському професійно-технічному училищі. У цивільному житті працював заправником на АЗС, а згодом, після переїзду з родиною до села Яреськи Шишацької громади, — працівником у Яресківському лісництві.

Молодий, сповнений планів та надій на майбутнє, чоловік без вагань став на захист держави у червні 2023 року, уклавши контракт на військову службу. Боронив Україну на Донецькому напрямку. У полеглого захисника залишилися мама, дружина та двоє синів.

За інформацією Глобинської міської ради, 23 лютого 2024 року в районі села Роботине Пологівського району Запорізької області загинув Данькевич Олександр Русланович — солдат, номер обслуги гранатометного відділення бригади оперативного призначення Національної гвардії України.

Воїн народився 10 серпня 2001 року в селі Лопатичі Коростенського району Житомирської області. Згодом його родина переїхала на Полтавщину, до села Пузикове Глобинської громади, де Олександр зростав та закінчив місцевий навчально-виховному комплекс. Продовжив навчання у Кременчуцькому професійно-технічному училищі № 7, де здобув професію зварювальника. Олександр дуже любив спорт, а вчителі та друзі пам’ятають його як щирого, відповідального та напрочуд доброго хлопця.

У липні 2020 року чоловік був призваний на строкову військову службу, під час якої підписав контракт із Національною гвардією України. Перший бойовий досвід здобув у зоні проведення АТО. З 24 лютого 2023 року проходив службу у бригаді «Спартан». За військовий хист 7 лютого 2024 року захисник був відзначений медаллю Національної гвардії України «За стійкість та незламність».

За інформацією Оржицької селищної ради, 18 жовтня 2024 року під час бою в районі села Новоіванівка Суджанського району Курської області РФ загинув Голота Дмитро Григорович — старший сержант, командир розвідувального відділення розвідувальної роти.

Воїн народився 3 липня 1986 року в селі Чайківщина Оржицької громади на Полтавщині, де закінчив місцеву неповну школу. Середню освіту здобув у сусідній Староіржавецькій школі, після чого вивчав менеджмент у Черкаському економічно-правовому коледжі. Пройшовши строкову службу, чоловік двічі підписував контракт зі Збройними Силами України, загалом віддавши армії сім років свого життя. Після завершення контракту він поїхав працювати до Польщі, будуючи плани на мирне майбутнє. Односельці згадують Дмитра як світлу, спокійну, виважену та порядну людину, поруч із якою завжди відчувалася надійність.

Коли рідна земля опинилася у вогні, Дмитро свідомо повернувся з-за кордону. 31 грудня 2023 року він знову став до лав Збройних Сил України. Будучи досвідченим командиром, він завжди йшов попереду, оберігаючи життя своїх побратимів. У полеглого захисника залишилися батьки та брат.

За інформацією Диканської селищної ради, 6 листопада 2024 року в районі села Новоіванівка Глушковського району Курської області РФ загинув старший лейтенант Кабанов Володимир Іванович.

Воїн народився 19 липня 1982 року в селі Бутенки Кобеляцького району. Проживав у селі Михайлівка Диканської громади.

За інформацією Кременчуцької міської ради, 19 листопада 2024 року під час виконання свого першого бойового завдання поблизу села Новоолексіївка Покровського району Донецької області загинув Ценігін Володимир Сергійович — солдат, гранатометник.

Воїн народився 2 грудня 1978 року в селі Мостище Київської області, проте більшу частину життя пов’язав з містом Кременчук. Тут він закінчив гімназію № 19, а згодом — професійно-технічне училище № 26. У цивільному житті тривалий час працював на місцевому підприємстві «Ампер»: розпочинав слюсарем, а завдяки своїй працьовитості став зварювальником. Колеги та друзі згадують його як неймовірно добру, світлу, відповідальну та чуйну людину. Він був душею компанії і чудово грав на гітарі.

Володимир був призваний на військову службу за мобілізацією у 2024 році. У полеглого захисника залишилися батьки.

За інформацією Полтавської міської ради, 2 лютого 2025 року під час виконання бойового завдання в районі села Зеленівка Покровського району Донецької області загинув Дряпак Олександр Романович — солдат, стрілець десантно-штурмового батальйону військової частини.

Воїн народився 1 березня 1998 року в селі Кочубеївка Полтавського району, де й проживав. Після закінчення місцевої школи вступив до медичного училища в Харкові. У 2020-2021 роках проходив строкову службу. У цивільному житті працював водієм в АТ «Укрпошта» у Харкові, а згодом займався підприємницькою діяльністю. Рідні згадують його як уважного, доброго, розумного та дуже працелюбного чоловіка.

До лав Збройних Сил України чоловік став у листопаді 2024 року. У полеглого захисника залишилися батьки, сестра та дівчина.

За інформацією Полтавської міської ради, 4 березня 2025 року під час виконання бойового завдання на Курському напрямку загинув Банась Леонід Петрович — солдат, стрілець-санітар.

Воїн народився 25 лютого 1988 року, проживав у місті Полтава. З 1995 по 2006 рік навчався у Полтавській середньоосвітній школі № 16, після чого закінчив професійно-технічне училище № 23, де здобув спеціальність муляра-плиточника. У цивільному житті працював на Алмазному заводі та на будівництві. До лав Збройних Сил України чоловік був призваний за мобілізацією 8 листопада 2024 року. У полеглого воїна залишилися мама, сестра та бабуся.

За інформацією Кременчуцької міської ради, 26 квітня 2025 року під час виконання бойового завдання в районі селища Білогорівка Сіверськодонецького району Луганської області загинув Гринь Олег Федорович — солдат, навідник аеромобільного батальйону.

Воїн народився 11 лютого 1982 року у місті Кременчук. Навчався у місцевій гімназії № 1. У цивільному житті працював на підприємстві «Кременчукм’ясо», а згодом — у компанії «Лукас».

До лав Збройних Сил України чоловік був мобілізований у грудні 2024 року. У полеглого воїна залишилися сестра, колишня дружина, донька та син.

За інформацією Петрівсько-Роменської сільської ради, 3 серпня 2025 року внаслідок бойових дій в районі села Садки Сумського району загинув молодший сержант Зінченко Павло Іванович.

Воїн народився 26 лютого 1988 року. Проживав у селі Петрівка-Роменська Миргородського району.

За інформацією Пирятинської міської ради, 23 серпня 2025 року під час виконання обов’язків військової служби в районі села Западне Куп’янського району Харківської області загинув Пустовгар Ігор Миколайович — радіотелефоніст-гранатометник, а згодом командир міномета.

Воїн народився 12 січня 1973 року в місті Пирятин Полтавської області. З 1980 по 1988 рік навчався у місцевій міській школі № 6. Після її закінчення вступив до Борзнянського аграрного технікуму, де здобув фах техніка-бджільника. У 1991-1993 роках проходив строкову службу в лавах Збройних Сил. Після повернення жив та працював у рідному місті.

На захист України від російських окупантів чоловік був мобілізований у квітні 2022 року. Проходив військові навчання у Польщі, а з грудня 2022 року боронив державу на різних ділянках фронту: розпочав свій бойовий шлях на Донеччині, а згодом виконував завдання на Харківському напрямку. У полеглого захисника залишилися брат та племінниця.

За інформацією Глобинської міської ради, 24 вересня 2025 року поблизу села Вільне Покровського району Донецької області загинув сержант Пісьменніков Віталій Вікторович.

Воїн народився 28 вересня 1976 року. Проживав у селі Пустовійтове Глобинської громади.

За інформацією Гадяцької міської ради, 23 грудня 2025 року під час бою в районі села Василівка Покровського району Донецької області загинув Омельяненко Олег Іванович.

Воїн народився 31 травня 1971 року. Проживав у місті Гадяч Миргородського району.

За інформацією Полтавської міської ради, 15 січня 2026 року під час виконання службового обов’язку в Сумській області загинула Новікова Ольга Миколаївна — молодший сержант, стрілець та фельдшер 119-ї окремої бригади територіальної оборони.

Захисниця народилася 16 листопада 1973 року в місті Краматорськ Донецької області. Здобула освіту в місцевій школі, а у 2000 році закінчила Донецький національний медичний університет за спеціальністю «пародонтолог». У цивільному житті працювала у краматорській стоматологічній лікарні, а згодом викладала у Донецькому медичному університеті. Побратими згадують її як гарну людину і мужнього воїна, яка завжди допомагала іншим.

До лав Збройних Сил України жінка долучилася добровільно 21 червня 2024 року. У неї залишилося троє синів.

За інформацією Полтавської міської ради, 18 квітня 2026 року на Донецькому напрямку загинув Михайлов Віктор Іванович — солдат, гранатометник 63-ї окремої механізованої бригади.

Воїн народився 15 липня 1976 року в місті Полтава. Навчався у Крутобережанській загальноосвітній школі № 35, а після її закінчення тривалий час працював у будівельній сфері. До Збройних Сил України чоловік був мобілізований 4 січня 2026 року. У полеглого воїна залишилися сестра, донька та син.

За інформацією Гадяцької міської ради, 22 квітня 2026 року в районі селища Ветеринарне Харківської області загинув солдат Стрижак Юрій Іванович.

Воїн народився 11 червня 1981 року. Проживав у селі Харківці Гадяцької громади Полтавської області. Знайомі та односельці згадують його як щиру, добру й мужню людину, яка віддала найдорожче за мирне майбутнє рідної землі.

За інформацією Кременчуцької міської ради, 1 травня 2026 року у Чернігівській області помер Кривонос Кирило Олександрович — молодший лейтенант, командир механізованого взводу.

Воїн народився 16 листопада 1997 року в місті Добропілля Донецької області. Навчався у місцевій загальноосвітній школі № 4, після чого закінчив Слов’янський фармацевтичний технікум та Донецький медичний інститут за фахом фармацевта. Знайомі згадують його як надзвичайно добру, щиру людину, яка завжди підтримувала інших у найтяжчі моменти.

Із перших днів повномасштабного вторгнення РФ у 2022 році хлопець добровольцем став на захист України. На фронті йому довелося виконувати обов’язки бойового медика: він евакуйовував і рятував поранених бійців із найгарячіших точок.

Прощання з військовослужбовцем відбулося 20 травня 2026 року в місті Кременчук, куди переїхала його родина з Донеччини. У полеглого захисника залишилися батьки та наречена, якій він нещодавно освідчився і з якою вони планували весілля.

За інформацією Кам’янопотоківської сільської ради, 5 травня 2026 року під час виконання бойового завдання в Запорізькій області загинув Грабов Валерій Олександрович.

Воїн народився 29 квітня 1986 року. Проживав у селі Садки Кам’янопотоківської громади Кременчуцького району.

За інформацією Полтавської міської ради, 9 травня 2026 року під час виконання військового обов’язку загинув солдат Деревянко Андрій Михайлович.

Воїн народився 13 квітня 1972 року в місті Сорокине Луганської області, де й закінчив середню загальноосвітню школу. Згодом здобув освіту у професійно-технічному училищі № 28 міста Молодогвардійськ за спеціальністю столяр.

За інформацією Драбинівської та Новосанжарської селищних рад, 11 травня 2026 року під час виконання бойового завдання на території Запорізької області загинув Шамота Роман Григорович.

Воїн народився 22 серпня 1984 року в селі Крута Балка Драбинівської громади. Після закінчення місцевої школи навчався у Полтавському будівельному інституті, де здобув ступінь бакалавра за спеціальністю «менеджмент». У мирному житті працював директором Крутобалківського сільського будинку культури, а згодом — у рекламному агентстві «Марс». Був надзвичайно талановитим майстром на всі руки: займався різьбленням по дереву, чудово малював, виконував складні електротехнічні роботи.

До лав Збройних Сил України чоловік був мобілізований 17 вересня 2024 року. У захисника залишилися батьки, брат, дружина, доньки та названий син.

За інформацією Полтавської міської ради, 12 травня 2026 року під час виконання бойового завдання в Харківській області загинув Мусієнко Андрій Олександрович — солдат, оператор безпілотних авіаційних комплексів мотопіхотного батальйону.

Воїн народився 2 серпня 2001 року в місті Полтава. У 2017 році закінчив навчання в Полтавській гімназії № 32, а у 2020 році — Полтавське вище міжрегіональне професійне училище, де здобув спеціальність слюсаря з ремонту колісних транспортних засобів.

Доєднався до лав Збройних Сил України ще до початку повномасштабного вторгнення, підписавши контракт на проходження військової служби у 2021 році. Спочатку служив на посаді механіка-водія механізованого відділення механізованого взводу, а у 2025 році перевівся на посаду оператора БпЛА. За вагомий внесок у захист України військовослужбовець був відзначений нагородою «За службу та звитягу» ІІІ ступеня.

За інформацією Полтавської міської ради, 13 травня 2026 року під час виконання військового обов’язку на Донеччині загинув Усанін Володимир Володимирович — солдат, водій-електрик роти ударних безпілотних авіаційних комплексів батальйону безпілотних систем.

Воїн народився 6 жовтня 1983 року. Проживав у місті Полтава. У 1990 році розпочав навчання у середній загальноосвітній школі № 20, а у 1995 році перевівся до школи № 37. Після закінчення 9 класів вступив до професійно-технічного училища № 1, де здобув спеціальність газозварника.

За інформацією Полтавської міської ради, 14 травня 2026 року під час виконання військового обов’язку загинув солдат Стельний Олександр Анатолійович.

Воїн народився 30 вересня 1971 року в місті Полтава. Навчався у місцевій середній загальноосвітній школі № 32. Згодом вступив до Полтавського середнього професійно-технічного училища № 21, яке закінчив у 1989 році, здобувши спеціальність електромонтажника. У цивільном житті працював у компанії «Імідж-М».

За інформацією Кременчуцької міської ради, 15 травня 2026 року помер відданий захисник Батьківщини Курячий Богдан Геннадійович.

Воїн народився 16 січня 1996 року. Проживав у місті Кременчук.

За інформацією Петрівсько-Роменської сільської ради, 16 травня 2026 року під час виконання бойового завдання на Харківщині загинув Лобода Роман Вікторович — солдат, стрілець.

Воїн народився 26 січня 1985 року. Проживав у селі Петрівка-Роменська Миргородського району.

За інформацією Машівської селищної ради, 16 травня 2026 року під час виконання бойового завдання в районі села Новоолександрівка Покровського району Донецької області внаслідок ворожого артилерійського обстрілу загинув Тонконог Олександр Олександрович — солдат, оператор взводу ударних безпілотних авіаційних комплексів спеціального призначення батальйону безпілотних систем.

Воїн народився 1 липня 1987 року в селі Гупалівка Магдалинівського району Дніпропетровської області. Проживав у селі Селещина Машівської громади на Полтавщині. Олександр проходив службу на передовій технологічної війни: його майстерність, точність та мужність як оператора БпЛА щодня рятували життя побратимів і завдавали нищівних ударів по ворогу. Він належав до тих, хто не чекав змін, а власноруч творив новітню історію українського війська.

За інформацією Полтавської міської ради, 17 травня 2026 року у лікарні внаслідок серцевого нападу помер Ладатко Олександр Вікторович — штаб-сержант, командир відділення 144-го батальйону 116-ї окремої бригади територіальної оборони.

Воїн народився 17 жовтня 1981 року в місті Полтава. Навчався у Полтавській загальноосвітній школі № 20. Після строкової служби здобув вищу освіту в Полтавській державній академії за спеціальністю «інженер-механік». У цивільному житті працював у Державній пенітенціарній службі України, отримав звання капітана. Згодом — у ВАТ «Полтаваобленерго». Близькі згадують його як людину честі, мужнього, надійного та надзвичайно позитивного чоловіка.

26 лютого 2022 року він став на захист Батьківщини добровольцем. Брав участь у боях на Сумщині, у Соледарі, Покровську та Авдіївці. У полеглого захисника залишився син.

За інформацією Лохвицької міської ради, 19 травня 2026 року на Харківському напрямку загинув Карпенко Сергій Вікторович — старший солдат 57-ї окремої мотопіхотної бригади імені кошового отамана Костя Гордієнка.

Воїн народився 13 червня 1989 року в селі Гиряві Ісківці Лохвицького району. У 2005 році закінчив 9 класів місцевої ЗОШ, після чого вступив до Лохвицького технологічного технікуму Полтавської державної аграрної академії. Там він здобув професію механіка з експлуатації та ремонту устаткування. Восени 2010 року пройшов строкову військову службу. У цивільному житті працював в охоронній фірмі «Явір 2005» у місті Нікополь Дніпропетровської області. Рідні та друзі назавжди запам’ятають його як чесну, щиру, справжню і товариську людину, яка завжди була готова прийти на допомогу.

До лав Збройних Сил України чоловік був мобілізований 22 червня 2022 року. Він віддано боронив державу на Донеччині та Харківщині. За час служби його відвага була відзначена пам’ятним знаком «За оборону Вовчанська», хрестом «Честь і слава» та почесною нагородою «Ракетні війська і артилерія ЗСУ». У полеглого захисника залишилися мати Лідія Миколаївна та сестра Наталія.

За інформацією Миргородської міської ради, 21 травня 2026 року в реанімаційному відділенні лікарні міста Миргород передчасно помер Приходько Олександр Олександрович.

Він народився 25 листопада 1985 року в Миргороді. Зростав щирим, відкритим і доброзичливим юнаком. Після закінчення Миргородської загальноосвітньої школи № 3 пов’язав свою професійну діяльність із місцевою оздоровницею — працював бригадиром на ПрАТ «Миргородкурорт». Колеги та близькі завжди любили й поважали його за легку вдачу, надійність, відповідальність та миролюбність.

Коли ворог прийшов нищити Україну, чоловік не зміг залишатися осторонь і в березні 2024 року став на захист Батьківщини. Бойовий шлях воїна пролягав через одну з найгарячіших ділянок фронту — Запорізький напрямок. Поблизу населеного села Мала Токмачка він отримав поранення, яке зрештою виявилося фатальним. У полеглого захисника залишилися мама та брат.

За інформацією Комишнянської селищної ради, 23 травня 2026 року пішов із життя ветеран війни Прокопенко Іван Володимирович.

Чоловік народився 19 вересня 1963 року в селі Попівка Комишнянської громади. Тут пройшли його дитячі роки, він закінчив місцеву школу та здобув професію водія і тракториста. Усе своє життя Іван Володимирович сумлінно працював: у сільгосптехніці, колгоспі, лісгоспі, а згодом — у ГПУ «Полтавагазвидобування» та комунальному підприємстві «ЖЕГ» Комишнянської селищної ради. Земляки назавжди запам’ятають його як відповідальну, щиру й надзвичайно працьовиту людину.

З початком повномасштабного вторгнення, у перший же день великої війни, Іван Володимирович не зміг залишитися осторонь. Попри свій вік, він одразу став до лав територіальної оборони, щоб зі зброєю в руках захищати рідний край. Після повернення до цивільного життя ветеран продовжував трудитися на благо громади, залишаючись для всіх прикладом сили духу, витримки та відданості своїй справі.

Імена, фото й біографії інших загиблих бійців, життя яких було пов’язане з Полтавською областю, можна переглянути тут.

«Полтавщина»