За останній тиждень стало відомо про загибель 28 військових, життя яких були пов’язані з Полтавщиною

За інформацією Драбинівської сільської ради, 4 лютого 2024 року внаслідок ворожого мінометного обстрілу в районі села Новодарівка Пологівського району Запорізької області загинув Кибкало Петро Андрійович — солдат, водій-електрик стрілецького взводу штурмової бригади.

Воїн народився 19 лютого 1981 року у селі Варварівка Драбинівської громади. Навчався у Богданівській школі, після чого в селищі Нові Санжари здобув професію тракториста. Працював за фахом у селах Кустолове та Соколова Балка, згодом — у товаристві з обмеженою відповідальністю «Чиста криниця». Був мобілізований до лав Збройних Сил України 15 березня 2023 року. У полеглого захисника залишилися брати, сестри, дружина, дві доньки та син.

За інформацією Гадяцької міської ради, 5 травня 2024 року поблизу села Андріївка Бахмутського району Донецької області під час ведення бойових дій загинув солдат Панасенко Олександр Анатолійович.

Воїн народився 14 вересня 1997 року. Проживав у місті Гадяч.

За інформацією Сенчанської сільської ради, 2 серпня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу селища Білогорівка Сіверськодонецького району Луганської області загинув Семенов Євгеній Володимирович.

Воїн народився 23 липня 1979 року у селі Сенча Лохвицького району. У 1996 році закінчив Сенчанську загальноосвітню школу, після чого здобував освіту у Полтавському фаховому коледжі нафти і газу, звідки був призваний на строкову військову службу. У цивільному житті впродовж 18 років працював помічником бурильника у Полтавському управлінні бурових робіт, а згодом — у приватній компанії. Знову став на захист держави у березні 2024 року. У полеглого захисника залишилися дружина та донька.

За інформацією Хорольської міської ради, 28 вересня 2024 року під час виконання бойового завдання в районі селища Медвежжя Глушковського району Курської області Російської Федерації загинув Гуменний Віктор Юрійович — солдат, стрілець-помічник гранатометника 95-ї окремої десантно-штурмової Поліської бригади.

Воїн народився 30 червня 1974 року в місті Хорол. Навчався у Хорольській середній школі № 2. Трудову діяльність розпочав на Хорольському механічному заводі, де опанував фах токаря. Проходив строкову військову службу у внутрішніх військах МВС України у Луганську. Працював на цегельному заводі, у товариствах «Жадана», «Фірма „Насолода“», на Хорольській механізованій пекарні та на Хорольському заводі дитячих продуктів харчування. Захоплювався риболовлею.

Був призваний на військову службу під час мобілізації 20 червня 2024 року. Пройшов підготовку на 242-му Гончарівському полігоні та у 199-му навчальному центрі Десантно-штурмових військ. Боронив Україну на Сумському та Курському напрямках. 3 вересня 2024 року отримав поранення поблизу села Погребки Курської області, був нагороджений відзнакою Міністерства оборони України, проте після лікування повернувся у стрій. У полеглого захисника залишилися батьки, сестра та племінники.

За інформацією Лубенської міської ради, 23 жовтня 2024 року під час виконання бойового завдання в районі села Богоявленка Донецької області загинув Мурзін Микола Іванович — солдат, номер обслуги механізованого відділення механізованого батальйону.

Воїн народився 18 лютого 1986 року у місті Павлоград Дніпропетровської області в родині шахтаря. У 1995 році родина переїхала до села Вовчик на Лубенщині. Навчався у Вовчицькій загальноосвітній школі, після чого закінчив Лубенське професійно-технічне училище № 12, де здобув професію столяра.

У цивільному житті працював у товаристві з обмеженою відповідальністю «Національний смак» у селі Литвяки, а також виконував інші будівельні чи господарські роботи за наймом. Захоплювався футболом, природою та риболовлею. Коли Батьківщина покликала — став на її захист, адже мав приклад брата, який був ветераном антитерористичної операції.

За інформацією Машівської селищної ради, 27 жовтня 2024 року поблизу села Веселе Глушковського району Курської області Російської Федерації під час виконання військового обов’язку загинув Ракітін Сергій Сергійович — солдат, навідник механізованого батальйону.

Воїн народився 23 жовтня 1989 року у селі Калинівка Машівського району. У 2007 році закінчив Дмитрівську загальноосвітню школу, після чого здобував фах у професійно-технічному училищі № 50 міста Карлівка. У цивільному житті працював охоронцем у готелі «Алмаз» в місті Полтава. До лав Збройних Сил України був призваний 15 серпня 2024 року. У полеглого захисника залишилися брат.

За інформацією Полтавської міської ради, 5 листопада 2024 року під час виконання бойового завдання в районі села Григорівка Покровського району Донецької області загинув Мельніков Олександр Леонідович — солдат, гранатометник механізованого відділення.

Воїн народився 7 листопада 1982 року у місті Полтава. У 2000 році закінчив школу № 17. У 2005 році завершив навчання у Полтавському національному технічному університеті імені Юрія Кондратюка за спеціальністю «видобування нафти і газу». У цивільному житті працював викладачем у рідному університеті, а згодом — технологом у приватній фірмі. Був мобілізований до лав Збройних Сил України 26 липня 2024 року. У полеглого захисника залишилися мати, дві сестри, дружина та дві доньки.

За інформацією Полтавської міської ради, 15 грудня 2024 року під час виконання бойового завдання в районі села Кругленьке Суджанського району Курської області Російської Федерації загинув Піхуля Ігор Анатолійович — солдат, старший стрілець-оператор стрілецького відділення механізованої бригади.

Воїн народився 17 серпня 1982 року у місті Полтава. Навчався у Полтавській загальноосвітній школі № 11. У цивільному житті працював у комунальному підприємстві «Житлово-експлуатаційна організація № 2» Полтавської міської ради. Був призваний на військову службу 14 червня 2024 року. Спершу проходив військову підготовку в 1121-му навчальному зенітному ракетному полку, після чого був переведений до бойового підрозділу.

За інформацією Полтавської міської ради, 6 січня 2025 року в Курській області Російської Федерації під час виконання бойового завдання загинув Сірик Дмитро Вадимович — молодший сержант, командир машини штурмового батальйону.

Воїн народився 24 квітня 1992 року. Проживав у місті Полтава. Навчався у Полтавському навчально-виховному комплексі № 16, який закінчив у 2007 році. Згодом здобув фах електрогазозварювальника в одному з професійно-технічних училищ міста. У цивільному житті працював за спеціальністю на Полтавському турбомеханічному заводі. Захоплювався футболом. До лав Збройних Сил України був призваний у 2024 році.

За інформацією Піщанської сільської ради, 12 лютого 2025 року поблизу села Микільське Сумської області під час виконання бойового завдання загинув Сапіга Олексій Олександрович — молодший лейтенант, командир 3-ї танкової роти танкового батальйону 61-ї окремої механізованої Степової бригади.

Воїн народився 30 липня 1985 року в селі Куцеволівка Кіровоградської області. У 2002 році закінчив місцеву школу, після чого працював трактористом на фермі. У 2004 році розпочав строкову військову службу, яку згодом продовжив за контрактом. У 2009 році звільнився в запас у званні старшого солдата. Працював на підприємствах міста Дніпро, згодом переїхав до Кременчука. Проживав у селі Кривуші Піщанської громади. У цивільному житті займався господарством, розведенням нутрій та німецьких вівчарок.

27 лютого 2022 року став на захист України як доброволець. Пройшов шлях від водія та старшого навідника 88-го протитанкового дивізіону до командира танкової роти. Брав участь у бойових діях на Миколаївщині, Херсонщині, Харківщині, Чернігівщині, Сумщині, в обороні Соледара, а також у Курській операції. Був нагороджений хрестом «Честь і слава», нагрудним знаком «Ветеран війни» та медаллю «Незламним героям російсько-української війни». У полеглого захисника залишилися дружина та донька.

За інформацією Решетилівської міської ради, 15 лютого 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу села Свердліково Курської області Російської Федерації загинув Бондар Павло Васильович — матрос, кулеметник десантно-штурмового відділення батальйону морської піхоти.

Воїн народився 16 квітня 1988 року в селі Малий Бакай. Навчався у Малобакайській загальноосвітній школі, після чого здобув професійну освіту в місті Полтава. У цивільному житті працював майстром з ремонту холодильного обладнання та пральних машин. Мав значний військовий досвід: проходив строкову службу, а упродовж 2015-2016 років боронив територіальну цілісність України в зоні проведення Антитерористичної операції. З 2017 року проживав із сім’єю у місті Нікополь Дніпропетровської області, де працював на феросплавному заводі. Був призваний на військову службу під час мобілізації 10 грудня 2024 року. У полеглого захисника залишилися дружина та донька.

За інформацією Кременчуцької міської ради, 8 березня 2025 року під час виконання військового обов’язку загинув військовослужбовець Чевердинський Іван Андрійович.

Воїн народився 17 січня 1978 року. Його життєвий шлях був пов’язаний із селом Мала Кохнівка Кременчуцького району, містом Кременчук та селом Поташня Черкаської області.

За інформацією Піщанської сільської ради, 19 липня 2025 року в місті Білицьке Покровського району Донецької області під час виконання бойового завдання загинув військовослужбовець Бугай Володимир Анатолійович — радіотелефоніст 425-го окремого штурмового полку «Скеля».

Воїн народився 9 грудня 1991 року в селі Максимівка Піщанської громади. Навчався у місцевій школі, а з 2009 року — у Професійному ліцеї імені А. С. Макаренка. У цивільному житті працював електрогазозварювальником на підприємствах міста Кременчук. Захоплювався риболовлею. Був призваний до лав Збройних Сил України 7 березня 2025 року. У полеглого захисника залишилися батьки, брат, сестра та двоє дітей.

За інформацією Кобеляцької міської ради, 28 серпня 2025 року під час виконання військового обов’язку на Донецькому напрямку загинув Колодій Артем Олександрович — солдат, гранатометник аеромобільного відділення.

Воїн народився 30 липня 1982 року в селі Срібне Покровського району Донецької області. Через військову агресію РФ разом із родиною був змушений покинути рідну домівку та переїхати до міста Кобеляки Полтавської області. Був призваний на військову службу 21 червня 2025 року. У полеглого захисника залишилися мама, брат та син.

За інформацією Піщанської сільської ради, 17 вересня 2025 року під час виконання бойового завдання в районі села Софіївка Краматорського району Донецької області загинув Мамон Максим Юрійович — солдат зенітно-ракетного взводу десантно-штурмового батальйону.

Воїн народився 20 квітня 1998 року у селі Максимівка Кременчуцького району. Навчався у Максимівському навчально-виховному комплексі, після чого у 2015 році вступив до Вищого професійного училища № 7 міста Кременчук, де здобув фах зварювальника. У цивільному житті працював на підприємстві «Королівський смак». Захоплювався футболом та риболовлею. Був мобілізований до лав Збройних Сил України 10 березня 2025 року. У полеглого захисника залишилися мама та бабуся.

За інформацією Кременчуцької міської ради, 12 квітня 2026 року під час виконання бойового завдання поблизу селища Приколотне Куп’янського району Харківської області загинув Іванов В’ячеслав Георгійович — солдат, водій-сапер.

Воїн народився 21 березня 1986 року у місті Кременчук. Навчався у місцевій гімназії № 16, після чого закінчив вечірню школу № 3. До лав Збройних Сил України був призваний під час мобілізації у 2025 році. Боронив країну на Харківському напрямку. Під час служби отримував поранення, проте після проходження лікування та реабілітації повернувся до свого підрозділу. У полеглого захисника залишилися брат, донька та син.

За інформацією Кременчуцької міської ради, 13 квітня 2026 року в лікувальному закладі міста Дніпро від отриманих поранень помер Білозерський Олексій Васильович — молодший сержант, командир відділення снайперів.

Воїн народився 17 листопада 1982 року у місті Кременчук. Навчався у Кременчуцькому ліцеї № 17, згодом закінчив Вище професійне училище № 19. У цивільному житті працював на підприємстві «Укрбуд-сервіс».

Був призваний на військову службу під час мобілізації у лютому 2025 року. Поранення, які стали смертельними отримав під час виконання бойового завдання поблизу міста Костянтинівка Донецької області. У померлого захисника залишилися мама, брат (учасник бойових дій із 2014 року) та донька.

За інформацією Хорольської міської ради, 14 квітня 2026 року в Запорізькій області під час виконання бойового завдання Кузнецов Олександр Іванович — солдат, водій 1-го окремого штурмового полку «Вовки Да Вінчі».

Воїн народився 13 листопада 1981 року в селі Хвощівці Хорольської громади. У 1996 році закінчив Петракіївський навчально-виховний комплекс, після чого здобув спеціальності слюсаря з ремонту автомобілів та водія у Міжрегіональному центрі звільнених у запас військовослужбовців міста Хорол. Згодом навчався у Полтавському військовому інституті зв’язку, де також опанував тактичну медицину. У цивільному житті працював слюсарем на зерносховищі в селі Олемпіадівка, на будівельних об’єктах у Криму (до 2014 року), а з 2009 року — трактористом у місцевих аграрних підприємствах.

До лав ЗСУ був призваний на початку повномасштабного вторгнення — 26 лютого 2022 року. Спершу проходив службу в батальйоні резерву 9-го армійського корпусу та виконував бойові завдання в районі міста Берестин на Харківщині. 1 травня 2025 року за власним бажанням був переведений до елітного штурмового підрозділу та боронив Запорізький напрямок. У полеглого захисника залишилися мама, три сестри, брат (який також служить у ЗСУ), дружина, рідна донька та дві падчерки.

За інформацією Семенівської селищної ради, 16 квітня 2026 року під час виконання бойового завдання в Сумській області загинув Баженов Денис Миколайович — водій десантно-штурмової бригади.

Воїн народився 15 червня 1991 року у місті Світловодськ. Згодом родина переїхала до села Очеретувате Семенівської громади, де він здобував загальну середню освіту. Після школи повернувся до Світловодська, де опанував професію автослюсаря. У цивільному житті залишився жити та працювати за фахом у рідному місті. Був мобілізований до лав Збройних Сил України у квітні 2025 року. За час служби був відзначений медалями «За оборону України» та «За мужність та відвагу». У полеглого захисника залишилися мати, дружина та дві доньки.

За інформацією Мачухівської сільської ради, 17 квітня 2026 року пішов із життя Єльніков Віталій Вікторович — молодший сержант, ветеран Збройних Сил України.

Воїн народився 21 травня 1984 року у місті Харків. З раннього дитинства проживав у селі Шевченки Мачухівської громади. До лав Збройних Сил України був призваний 12 січня 2023 року. Під час виконання військового обов’язку отримав поранення, через що 26 лютого 2025 року був звільнений зі служби за станом здоров’я.

За інформацією Ради азербайджанців України в Полтавській області, 18 квітня 2026 року під час виконання військового обов’язку в районі селища Шевченко Покровського району Донецької області загинув військовослужбовець Аскеров Ісмаїл Аріс огли.

Воїн народився 24 вересня 2005 року у місті Харків. Проживав у місті Полтава.

За інформацією Пирятинської міської ради, 20 квітня 2026 року під час виконання військового обов’язку в місті Краматорськ Донецької області загинув Гільов Валерій Володимирович — командир стрілецького взводу.

Воїн народився 28 січня 1985 року у місті Пирятин. У 2000 році закінчив місцеву загальноосвітню школу № 3. Упродовж 2003-2005 років проходив строкову військову службу у лавах внутрішніх військ МВС України в місті Сімферополь. У цивільному житті працював водієм у мережі «БРСМ».

Мав значний бойовий досвід: у 2015 році добровільно став на захист України та брав участь в Антитерористичній операції на сході держави, де ніс службу у складі 58-ї окремої мотопіхотної бригади імені гетьмана Івана Виговського. З початком повномасштабного російського вторгнення знову долучився до лав Збройних Сил України. У полеглого захисника залишилися батьки, брати, дружина та дві доньки.

За інформацією Лохвицької міської ради, 21 квітня 2026 року помер Лисенко Станіслав Вікторович — солдат, старший радіофоніст 32-ї окремої механізованої бригади.

Воїн народився 2 січня 1972 року в місті Лохвиця. У 1989 році закінчив Лохвицьку загальноосвітню школу № 3. У цивільному житті працював електромонтером у ПАТ «Укртелеком», зварником у ВАТ «Київметробуд» та підсобним робітником у ТОВ «Полтавське сонечко».

Став на захист України добровольцем 28 січня 2023 року. Виконував бойові завдання на Донецькому та Харківському напрямках. У померлого захисника залишилися донька та син.

За інформацією Пирятинської міської ради, 21 квітня 2026 року під час виконання бойового завдання в районі села Марківка Краматорського району Донецької області загинув Петренко Сергій Борисович.

Воїн народився 9 травня 1972 року у селі Теплівка Пирятинської громади. Упродовж 1978-1989 років навчався у місцевій школі, після чого здобув фах водія у Прилуцькому професійно-технічному училищі. У 1990-1992 роках проходив строкову військову службу. У цивільному житті працював водієм у місцевому господарстві, згодом тривалий час жив та працював у місті Київ. У 2016 році повернувся до рідного села. Був мобілізований до лав Збройних Сил України у січні 2026 року.

За інформацією Горішньоплавнівської міської ради, повідомленою 21 квітня 2026 року, під час захисту України від російської збройної агресії загинув військовослужбовець Скоморох Олександр Володимирович.

Воїн народився 26 червня 1991 року. Проживав у місті Горішні Плавні. Навчався у Відокремленому структурному підрозділі «Політехнічний фаховий коледж Кременчуцького національного університету імені Михайла Остроградського».

За інформацією Полтавської міської ради, 22 квітня 2026 року в місті Полтава помер Колодій Іван Романович — солдат, водій-хімік технічного відділення

Воїн народився 28 березня 1968 року у селі Вербівка Самбірського району Львівської області. Згодом переїхав до Полтави. Навчався у Пархомівській загальноосвітній школі на Київщині, після закінчення якої у 1986 році здобув фах тракториста у Володарському спеціалізованому професійно-технічному училищі.

Проходив строкову військову службу до 1989 року. До лав Збройних Сил України долучився як доброволець у грудні 2024 року. Життя воїна обірвалося внаслідок поранень, отриманих внаслідок удару ворожого безпілотника типу «Shahed».

За інформацією Козельщинської селищної ради, 22 квітня 2026 року внаслідок важкої хвороби пішов із життя військовослужбовець Секерін Олександр Олексійович.

Воїн народився 14 грудня 1973 року. Проживав у селищі Козельщина Кременчуцького району.

За інформацією Чорнухинської селищної ради, повідомленою 25 квітня 2026 року, помер військовослужбовець Збройних Сил України Брекало Сергій Миколайович.

Воїн народився 26 листопада 1971 року. Проживав у селі Вороньки Чорнухинської громади.

Імена, фото й біографії інших загиблих бійців, життя яких було пов’язане з Полтавською областю, можна переглянути тут.

«Полтавщина»