Головнокомандувач ЗСУ нагородив «Золотим хрестом» бойового медика з Полтавщини, який у ближньому бою ліквідував трьох окупантів

До війни чоловік жив звичайним життям та працював на місцевому молокозаводі. Коли у 2024 році отримав повістку, вагань не було: він придбав необхідні речі та вирушив на службу, адже був переконаний, що росіян потрібно виганяти з української землі. Свій бойовий шлях у легендарному 13-му окремому десантно-штурмовому батальйоні імені Героя України Тараса Сенюка полтавець розпочав як звичайний стрілець. Він брав участь у штурмах позицій та зачистках посадок на Курщині. За словами військового, найкращий бойовий вихід — це коли всі побратими повертаються живими та неушкодженими після виконання завдання.

Згодом Ігорю запропонували стати бойовим медиком. Він пройшов спеціальне навчання у 199-му навчальному центрі та повернувся до підрозділу рятувати життя. Десантник зізнається, що не веде статистику врятованих, для нього головне — почути по рації, що поранений благополучно дістався стабілізаційного пункту.

Посада медика на передовій не менш небезпечна за роботу штурмовика, і ворог постійно полює на евакуаційні групи. На початку лютого під час чергового виїзду за пораненим група Ігоря зіткнулася з росіянами. Полтавець був змушений вступити у ближній бій, під час якого особисто ліквідував трьох окупантів. Це дозволило подавити ворожий вогонь та успішно вивезти пораненого побратима з-під обстрілу. Сам десантник називає такі ситуації не героїзмом, а воєнною буденністю, адже відбивати штурми прямо під час порятунку людей доводиться нерідко.

За цим спокоєм стоїть важкий особистий досвід. Восени минулого року Ігор сам отримав серйозне поранення — посічені уламками ноги, плече та важку контузію. Проте після лікування та реабілітації воїн знову повернувся у стрій своєї бригади, щоб продовжувати рятувати життя українських захисників.

Іван ШЕВЧЕНКО, «Полтавщина»