Суд відмовив Володимиру Чередниченку в оскарженні його звільнення — готується апеляційна скарга

2 лютого суддя Полтавського окружного адміністративного суду Світлана Сич відмовила у задоволенні позову Володимира Чередниченка, у якому він просив визнати незаконним своє звільнення та поновитися на посаді. Повний текст рішення з аргументацією позицій буде оприлюднений згодом.

Володимир Чередниченко прокоментував для «Полтавщини» рішення Полтавського ОАС:

«Полтавський окружний адміністративний суд ухвалив рішення не тільки не на мою користь, а й не на користь мешканців та ветеранів, бо сам маю статус ветерана. Особисто сприймаю це рішення спокійно, але не можу з ним погодитися. Це не поразка — це етап, який я налаштований пройти до кінця законним шляхом.

Будемо подавати апеляційну скаргу. Мої позовні вимоги виважені, юридично обґрунтовані і базуються на фактах, які, на жаль, не отримали належної оцінки в суді першої інстанції.

Ця справа — не про посаду. Вона про те, чи може людина бути звільнена за принциповість, за власну позицію, за небажання мовчки погоджуватися з незаконними діями та вчинками мерзотників.

Вважаю, що моє звільнення було здійснене із грубим порушенням вимог трудового законодавства України, а також законодавства про соціальний та правовий захист учасників бойових дій.

Ми оскаржуємо процедуру прийняття рішення міською радою, яка була вчинена неналежно, із порушенням за актами індивідуальної дії керівництва міської ради, і є такими, що нанесли істотну шкоду, змінюють та припиняють мої конкретні права. Що і стало причиною незаконних дій роботодавця — Полтавської міської ради.

Зрозуміло що для більшості полтавців попереду час, коли буде складніше виживати, тим більше з такими окремими очільниками, обранцями міськради, щирість та легітимність яких є доволі сумнівними. Адже ані довіри, ані поваги, ані авторитету дії окремих представників так званої «коаліції» не заслуговують.

Дії якої визнаються більшістю мешканців громади далеко неоднозначно й, важливе, вкрай критично. Звісно, визнаються не усіма, за винятком певних депутатів, бенефіціарів і «ляльководів», яким вигідно мати таке тимчасово виконуюче керівництво громадою. Сподіваюсь, ситуація в майбутньому зміниться.

А поки що маємо «діяльність» із задатками моральної ницості, збоченого мародерства та лизоблюдства представників цієї «т.в.о.-конгломерації» — починаючи з окремих депутатів і закінчуючи виконавцями (начальниками, заступниками структурних підрозділів виконавчого комітету тощо), які закохані в так звану «бражниківщину-ямщиківщину». Які діють далеко не за прозорими, не за ефективними та не за економічними принципами. Ними дійсно робляться певні заходи, але часто не ті і не там, де це реально потрібно громаді та мешканцям. Мається на увазі виконання ремонтів доріг, тротуарів, міждворових проїздів, закупівля техніки, обладнання, послуг тощо.

Надалі пояснення причин не потрібне, адже вони видимі неозброєним оком і постійно зазначаються на ваших сторінках, в коментарях та скаргах містян. Відношення до трагічних, зруйнованих, надважливих об’єктів (Супрунівський гуртожиток, будівлі на Баленка, Червоний шлях, Макухівське сміттєзвалище тощо) також потребують окремих коментарів. Водночас ці ж «діячі» дозволяють собі брехливі, але як вони вважають «розумні серйозні висловлювання» про любов до Полтави, турботу, інклюзивність, безбар’єрність, напрацювання/відпрацювання якихось стратегій, на тлі поглиблення господарського, енергетичного колапсу в місті. Це вже стала деградація.

Я вдячний усім, хто підтримував та підтримує мене в даній ситуації. Тримаємось, працюємо!».

Нагадаємо, звільнення Володимира Чередниченка відбулося у вересні 2025 року і офіційно жодним чином не пояснювалось. Він був «квотою» Катерини Ямщикової, тому після пропозиції звільнити Чередниченка інші фракції міськради з легкістю підтримали її.

Ян ПРУГЛО, «Полтавщина»