Напівзруйнований будинок на Баленка, 7 залишається пам’ятником безгосподарності, у якому мерзнуть люди
Жителі панельної п’ятиповерхівки на Баленка, 7 у лютому «відзначать» трагічний рік з дня прильоту ракети. Ті, хто вижив, наразі мерзнуть у своїх квартирах, бо не можуть вставити вікна у деформовані віконні отвори. Така проблема й у сусідніх будинках — на Баленка, 7а та Баленка, 5
Одна із жительок сусідніх будинків передала свій крик відчаю:
«1 лютого 2025 року ракета влучила в будинок поруч із нашим, приблизно за 30 метрів. Скоро мине рік. За цей час нам лише перекрили дах. І все. Наш під’їзд визнаний аварійним, але тут досі живуть сім’ї з дітьми. Живемо — це гучно сказано.
У квартирах, де пошкоджені несучі конструкції, вертикальні та горизонтальні перекриття, неможливо встановити вікна.
Я — мати-одиначка, виховую неповнолітнього сина без будь-якої допомоги. Саме його кімната зазнала найбільших руйнувань. Під час прильоту дитину завалило уламками вікна, стіни та різними предметами з сусіднього будинку.
Наразі замість вікна — фанера, яка не захищає ні від холоду, ні від вологи. Зараз знову зима. Попередня експертиза передбачала завершення ремонтних робіт до вересня 2025 року, однак мешканці досі не отримали необхідних документів і чітких рішень. Самостійно усунути такі пошкодження неможливо, попри постійну роботу та зусилля. Тим паче, ми не маємо на це права.
Ми не просимо неможливого. Ми просимо безпечного житла для наших дітей.
Я не прошу — я благаю: допоможіть розголосом. Поширте. Порадьте, куди ще звертатися. Бо ми — люди. І ми маємо право жити, а не виживати в аварійних стінах».
Щодо будинків на Баленка, 5 та Баленка, 7а, то їхній капітальний ремонт проєктував архітектор Роман Мягкохліб за 910 тис. грн. Експертиза цих проєктів так і не завершена. Тому про вартість відновлення нічого не відомо.
Щодо будинку на Баленка, 7, то про причину тупикової ситуації розповів депутат Полтавської міськради Сергій Іващенко:
«Я особисто запропонував мешканцям створити ОСББ. Це дозволило б замовити послугу від об’єднання, по ринковим цінам. А міськрада та інші благодійні організації та держпроекти змогли б компенсувати вартість ремонту. Але люди відмовились від ОСББ. Тепер залишився варіант, що міська рада замовляє ремонт. Але в проекті закладені державні норми на розцінки матеріалів та на зарплату. І ці норми — далекі від ринкових цін. Тому який би підрядник не зайшов на конкурс, він не буде робити собі в збиток. Інші проблема — будівельні компанії відчувають дефіцит робітників, все відбувається дуже повільно.
Якщо запропонувати будівельникам соціальне навантаження, то тоді незрозуміло, а чим міська влада зможе віддячити підряднику? Земельні ділянки йдуть тільки через аукціон. Дати якісь преференції — прийде прокуратура.
Розселити цих людей? Куди саме? Будівельні компанії не підуть на це, бо безкоштовні квартири — це втрата прибутку. У міста немає також своїх квартир.
Хіба що можна розглянути варіант, щоб «замонолітити» віконні отвори, відновити їх, щоб потім можна було вставити вікно».
Ми також взяли коментар у проектувальника Романа Мягкохліба:
«Наприкінці 2025 року Мінрегіон змінив правила, адмінвитрати стали 15% від прямих витрат, загальновиробничі — 10% від прямих. Якщо простіше, то там, де є великі та трудоємні роботи і мало будматеріалів, то там стало невигідно. А якщо роботи передбачають невелику кількість працівників, але багато матеріалів, то там вигідно. Мінрегіону вже ставлять запитання, але там тільки розводять руками.
Але, думаю, якщо влада дійсно б хотіла вирішити цю проблему, то це можна було зробити. Окремі наші будівельні компанії мають свої проектні відділи, своє виробництво. Це все дозволяє зменшити витрати. Тому все залежить від бажання».
Нагадаємо, що жителі будинку на Баленка, 7 на минулій сесії міськради назвали владу «кипучими ледарями».
Складно і водночас страшно уявити, що чекає на полтавців, якщо ворожі обстріли призведуть до більших руйнувань. Поки будуть тривати процеси із замовлення проектів, технагляду, експертиз та оголошення тендерів, то людям слід або створити ОСББ (що в «хрущовках» досить складно), або чекати манни з неба від держави та органу місцевого самоврядування.
Тим не менше, в інших містах України, де були і є влучання в житлові будинки, вони відновлюються. Не одразу і через процедури. Але таких безнадійних пам’ятників із жителями, як у Полтаві, значно менше.
Ян ПРУГЛО, «Полтавщина»