Автомобільні фарби: історичний екскурс

Але автофарба не завжди мала такий гарний вигляд. Історія її розвитку дає захопливе уявлення про технології, що лежать в основі сучасних процесів фарбування машин, та показує, як вдосконалювалися ті фарби для автомобілів, якими ми користуємося сьогодні.

Ера 1900-х: початок

На початку автомобільної ери сучасних лакофарбових матеріалів ще не існувало. Для фарбування використовували лаки та фарби, подібні до тих, що застосовувалися для кінних екіпажів. Нанесення здійснювалося вручну, зазвичай пензлями, а процес міг тривати до кількох тижнів. Після висихання поверхню обов’язково шліфували та полірували. Такі покриття швидко вицвітали й зношувалися, тому автомобілі часто потребували повторного фарбування.

Бурхливі 20-ті: фарбувальні пістолети та хромування

У 1920-х роках відбувся значний стрибок у розвитку автомобільних фарб. Саме тоді Ford Motor Company почала застосовувати нітроцелюлозні лаки, зокрема розробки компанії DuPont. Вони висихали значно швидше за традиційні лаки, що дозволило скоротити виробничі цикли. У цей період також набуло поширення використання фарбопультів, які забезпечували рівномірніше нанесення покриття. Паралельно розвивалися декоративні та захисні технології обробки металу. У 1920-х роках було вдосконалено процес гальванічного хромування, над яким працювали, зокрема, дослідники Колін Фінк та Чарльз Елдрідж. Хром швидко став популярним елементом автомобільного дизайну.

1930-ті роки: епоха емалей

У 1930-х роках автовиробники почали переходити на алкідні емалі. Вони забезпечували глибокий глянцевий блиск і підвищену міцність покриття, хоча й висихали повільніше, ніж нітроцелюлозні лаки. Саме в цей період зовнішній вигляд автомобілів став більш довговічним і презентабельним, що відповідало зростаючим очікуванням споживачів.

1950-ті та 1960-ті роки: акрилові фарби

У 1955 році компанія General Motors запровадила фарбування автомобілів акриловими складами, що дозволило отримувати більш однорідне покриття, хоча воно поступалося емалі за рівнем глянцю. Згодом, у 1960 році, Ford Motor Co. почала застосовувати акрилові емалі, які поєднали рівномірність акрилу з насиченим блиском емалевого покриття.

1970–1980-ті роки: уретанові системи

Починаючи з 1970-х років, а особливо у 1980-х, в автомобільній промисловості набули поширення уретанові та поліуретанові фарби. Вони відзначалися високою зносостійкістю, стійкістю до ультрафіолету та хімічних впливів. Саме тоді стандартом стала двошарова система фарбування з нанесенням прозорого лаку поверх базового кольору, що забезпечило глибокий блиск і довговічність покриття.

Сьогодення

Сьогодні технології автомобільного фарбування продовжують удосконалюватися. Одним із ключових етапів виробництва є електрофоретичне ґрунтування (електропокриття), яке застосовується ще з другої половини XX століття, але постійно модернізується. Цей процес передбачає занурення кузова у ванну з ґрунтовкою та використання електричного струму для рівномірного й надійного з’єднання покриття з металом, що значно підвищує антикорозійний захист.

Андрій ПЕТРОВ