За останній тиждень стало відомо про загибель 20 військових, життя яких були пов’язані з Полтавщиною

За інформацією Зіньківської міської ради, 17 квітня 2024 року під час виконання бойового завдання в районі села Очеретине Покровського району Донецької області загинув Нетеів Віктор Володимирович — солдат, стрілець-помічник гранатометника.

Воїн народився 18 червня 1969 року в місті Добропілля Донецької області. У шкільні роки сім’я переїхала до села Бобрівник Зіньківської громади. Після закінчення Зіньківського професійно-технічного училища, де здобув професію тракториста, був призваний до армії. На Львівщині вивчився на помічника бурильника та працював за професією.

До лав Збройних Сил України призваний у січні 2024 року. Тривалий час вважався безвісти зниклим. Смерть Віктора Володимировича була офіційно підтверджена лише через півтора року. У полеглого захисника залишилися мама, дружина та двоє доньок.

За інформацією Лохвицької міської ради, 27 серпня 2024 року у селі Невське Сватівського району Луганської області внаслідок мінометного обстрілу загинув солдат Мозуль Сергій Петрович.

Воїн народився 29 листопада 1980 року в селі Велика Рудка Диканського району. Навчався у Гаївщинській ЗОШ та Червонозаводському ПТУ № 32. З 1999 року по 2000 рік проходив строкову службу. У березні 2015 року був призваний на військову службу під час мобілізації. З травня 2015 року брав безпосередню участь в антитерористичній операції в районах сіл Невельське, міст Красногорівка та Мар’їнка Донецької області. У серпні 2024 року був прийнятий на військову службу за контрактом.

За інформацією Опішнянської селищної ради, 19 грудня 2024 року під час ведення бойових дій в районі села Макарівка Донецької області загинув солдат Каніболоцький Олексій Юрійович.

Воїн народився 25 березня 1993 року. Проживав у селищі Опішня. Майже рік захисник вважався зниклим безвісти, а факт його загибелі підтверджено в результаті заходів репатріації тіл загиблих військовослужбовців.

За інформацією Кременчуцької міської ради, 23 серпня 2025 року виконуючи бойове завдання в районі села Степи Покровського району Донецької області загинув Болгаров Анатолій Юрійович — солдат, водій кулеметного взводу спеціалізованої штурмової роти.

Воїн народився 1 вересня 1980 року в місті Кременчук. Навчався у Кременчуцькій гімназіях № 23 та № 29. Закінчив Регіональний центр професійно-технічної освіти № 1 міста Кременчука. Активно займався спортом. До військової служби працював як приватний підприємець. Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня. У полеглого захисника залишилися батьки, син і донька.

За інформацією Полтавської міської ради, 23 жовтня 2025 року під час виконання завдань за призначенням в районі села Могрик Сумської області загинув Каренгін Володимир Олександрович — молодший сержант, навідник десантно-штурмового відділення.

Воїн народився 1 березня 1985 року в місті Плесецьк Архангельської області Російської Федерації. Проживав у місті Полтава. У 2001 році закінчив 9 класів Жоржівської спеціалізованої школи Шишацької громади. До мобілізації працював будівельником. Полтавським любителям футболу він відомий виступами за аматорську команду «Подол». Призваний на військову службу по мобілізації у листопаді 2024 року.

У полеглого захисника залишилися батьки, сестра, брат, дружина та донька.

За інформацією Зіньківської міської ради, 10 листопада 2025 року біля міста Берислав Бериславського району Херсонської області внаслідок атаки дронів противника загинув Кулібаба Микола Григорович — молодший сержант, командир автомобільного відділення.

Воїн народився 4 вересня 1989 року у селі Бобрівник Зіньківської громади. Після школи вступив до Зіньківського ПТУ, де здобув спеціальність тракториста-машиніста сільськогосподарського виробництва, водія категорії «С». Навчання продовжив у Харківському індустріально-педагогічному технікумі, який закінчив із відзнакою та здобув кваліфікацію техніка-механіка — майстра виробничого навчання. До мобілізації працював у сільськогосподарській сфері.

До війська призваний наприкінці серпня 2024 року. Після проходження навчання був направлений на бойові позиції у село Чепіль Харківської області. У січні 2025 року його бригаду перекинули на Покровський напрямок Донецької області, де до середини весни захищали село Запоріжжя. Після відпустки та двотижневого лікування військовослужбовець продовжив боронити Батьківщину на Херсонському напрямку.

У полеглого захисника залишилися батьки, брат та сестра.

За інформацією Миргородської міської ради, 11 листопада 2025 року на Харківському напрямку внаслідок ураження ворожим FPV-дроном загинув Безніщенко Руслан Миколайович — лейтенант, командир аеромобільного взводу.

Воїн народився 10 квітня 2004 року в місті Миргород. Навчався у ліцеї імені І. А. Зубковського. Закінчив Кременчуцький ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою. У 2021 році вступив до Одеської військової академії на факультет десантно-штурмових військ. З лютого 2022 року, будучи курсантом, брав участь у бойових діях на Миколаївщині.

У 2025 році закінчив академію, отримав офіцерське звання і був направлений до 82-ї окремої десантно-штурмової бригади, де обійняв посаду командира аеромобільного взводу та виконував бойові завдання на Вовчанському напрямку. Згодом продовжив службу у 77-й аеромобільній бригаді на Ізюмському напрямку.

За інформацією Полтавської міської ради, 14 листопада 2025 року у лікарні Полтави внаслідок отриманих поранень помер Хуторний Ігор Валентинович — старший солдат, оператор відділення військової частини.

Воїн народився 9 липня 1981 року в місті Світловодськ Кіровоградської області. Проживав у місті Полтава. До мобілізації працював будівельником. Призваний на військову службу по мобілізації у червні 2023 року. Спочатку служив у 47-й окремій механізованій бригаді, потім був переведений до іншої частини.

У полеглого захисника залишилися мама, брат, дружина та син.

За інформацією Хорольської міської ради, 18 листопада 2025 року поблизу села Великомихайлівка Синельниківського району Дніпропетровської області внаслідок ураження ворожим FPV-дроном загинув Юшко Руслан Анатолійович — старший солдат, старший водій мотопіхотного батальйону 31-ї окремої механізованої бригади імені генерал-хорунжого Леоніда Ступницького.

Воїн народився 25 грудня 1976 року в селі Вишняки Хорольської громади. У 1993 році закінчив 11 класів Вишняківської ЗОШ. Проходив строкову військову службу в Національній гвардії України у місті Львів. Навчався у Міжрегіональному центрі професійної перепідготовки звільнених у запас військовослужбовців у місті Хоролі, де здобув професію автослюсаря та отримав посвідчення водія категорії С. Також заочно навчався у Лубенському лісотехнічному технікумі. Працював автослюсарем, лісником у Хорольському лісгоспі, згодом займався власною справою, надаючи послуги з перевезення вантажів. До війська призваний був призваний у жовтні 2024 року. У полеглого захисника залишилися батьки, сестра, колишня дружина та доньки.

За інформацією Драбинівської сільської ради, 19 листопада 2025 року в районі села Черняків Чугуївського району Харківської області загинув Охріменко Максим Михайлович — старший сержант, сапер інженерно-саперної прикордонної застави.

Воїн народився 13 липня 2002 року в селі Крута Балка. У 2005 році сім’я виїхала до міста Харків, але через шість років повернулася до рідного села, де Максим провів шкільні та юнацькі роки. Здобув базову освіту в Крутобалківському навчально-виховному комплексі. Закінчив коледж управління економіки і права Полтавської державної аграрної академії. Після закінчення коледжу, у квітні 2021 року, був призваний на строкову службу. У грудні 2022 року підписав контракт з Державною прикордонною службою України та поїхав служити у місто Ужгород.

Під час проходження військової служби вступив до Полтавського державного аграрного університету. Нагороджений медалями «Захиснику України», «За військову службу» та багатьма почесними відзнаками.

У полеглого захисника залишилися батьки, брат та дружина.

За інформацією Абазівського старостинського округу Полтавської громади, 19 листопада 2025 року внаслідок тяжкої хвороби, отриманої на полі бою, помер Скрипченко Олег Ігорович — старший солдат зенітно-ракетного полку.

Воїн народився 6 вересня 1986 року. Проживав у селі Абазівка Полтавської громади.

За інформацією Горішньоплавнівської міської ради, 20 листопада 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу села Вільне Покровського району Донецької області загинув солдат Гончаров Євгеній Сергійович.

Воїн народився 17 травня 1983 року в місті Комсомольську (нині Горішні Плавні). Навчався у ЗОШ № 6. Тривалий час проживав у місті Харків. Після повернення працював на підприємствах рідного міста. Мобілізований до лав Збройних Сил України у листопаді 2024 року.

За інформацією Кременчуцької міської ради, 20 листопада 2025 року помер солдат Гусинський Валерій Михайлович.

Воїн народився 22 червня 1973 року в місті Кременчук. Закінчив Кременчуцьку гімназію № 3. З 2024 року проходив службу в Національній гвардії України, воював на Дніпропетровському та Донецькому напрямках, зокрема у місті Краматорськ. В останній місяць життя, коли його стан погіршився, перебував на лікуванні в лікарні у місті Хорол.

У полеглого захисника залишилися мати, сестра, донька та онука.

За інформацією Диканської селищної ради, 20 листопада 2025 року у районі села Добропілля Пологівського району Запорізької області внаслідок влучання ворожого FPV-дрона в автомобіль загинув Дмитренко Віталій Олексійович — молодший сержант, оператор безпілотних літальних апаратів 110-ї окремої механізованої бригади імені Марка Безручка.

Воїн народився 22 жовтня 1991 року. Проживав у селищі Диканька. До мобілізації працював на будівництві. Призваний до лав Збройних Сил України у лютому 2023 року.

У полеглого захисника залишилися дружина та брат, який також захищає Батьківщину.

За інформацією Полтавської міської ради, 20 листопада 2025 року у місті Полтава внаслідок інфаркту помер Ліщинський Олег Володимирович — старший лейтенант, офіцер відділення підтримки спеціальних заходів.

Воїн народився 13 вересня 1971 року в місті Хорол. Проживав у місті Полтава. Закінчив Національну академію сухопутних військ. До військової служби працював будівельником. Був мобілізований до лав ЗСУ у листопаді 2022 року.

У полеглого захисника залишилися сестра, дружина та донька.

За інформацією Градизької селищної ради, 22 листопада 2025 року у лікарні імені Мечникова міста Дніпро помер Головко Костянтин Вікторович — молодший сержант, командир екіпажу БпЛА 152-ї окремої єгерської бригади.

Воїн народився 5 жовтня 1998 року в селі Шевченкове Онуфріївського району Кіровоградської області. Навчався у Світловодській середній школі № 2, у Гориславській неповній середній школі та у Градизькій середній школі № 2. У 2014 році вступив до Кременчуцького вищого ПТУ № 7, де здобув фах зварювальника, монтажника та каменяра. Працював на підприємствах «Спецмонтаж інженірінг» та «Королівський смак» у місті Кременчук. Був мобілізований до лав ЗСУ у травні 2024 року. У вересні вересня 2025 року отримав звання молодшого сержанта. Поранення, яке стало смертельним, отримав 9 листопада 2025 року під час виконання бойового завдання.

У полеглого захисника залишилися дружина та двоє доньок.

За інформацією Градизької селищної ради, 22 листопада 2025 року на Куп’янському напрямку загинув Сакун Юрій Вікторович.

Воїн народився 29 січня 1967 року у селищі Градизьк. Проживав у місті Світловодськ. Був ветераном Афганістану. Навесні 2025 року добровільно приєднався до лав Збройних Сил України. Проходив службу на посаді командира підрозділу безпілотних літальних апаратів.

За інформацією Кременчуцької гуманітарно-технологічної академії, 24 листопада 2025 в боях за Україну загинув Супрун Володимир.

Воїн проживав у місті Кременчук. З 2010 року по 2015 рік навчався у Кременчуцькому педагогічному коледжі.

За інформацією Кременчуцької міської ради, 25 листопада 2025 року під час виконання бойового завдання в районі села Тихе Дніпропетровської області загинув головний сержант Ващук Євгеній Іванович

Воїн народився 10 жовтня 1975 року. Проживав у місті Кременчук. Навчався у Кременчуцькій гімназії № 19.

За інформацією Великосорочинської сільської ради, повідомленою 29 листопада 2025 року, під час виконання бойового завдання загинув Зейналов Аслан Султанович.

Воїн народився 27 жовтня 1996 року. Проживав у селі Ковалівка Великосорочинської громади. Брав участь у проведенні антитерористичної операції. Проходив службу на посаді старшого оператора протитанкового відділення. Продовжив захист Батьківщини й під час повномасштабного вторгнення Росії.

Імена, фото й біографії інших загиблих бійців, життя яких було пов’язане з Полтавською областю, можна переглянути тут.

«Полтавщина»