Фальстарт виборчих перегонів викликав «банерну сліпоту» від полтавської політичної реклами

Станом на зараз Полтавська міська рада, обрана у 2020 році, вичерпала 5-річний термін своєї каденції. Однак, у жовтні Верховна Рада проголосувала за безперервність місцевих рад в умовах російської агресії. Для депутатів, які більше не бачать себе в радах, але перебувають при владі — це стало приємною новиною. Для тих же, хто хоче переобратися або обратися вперше і вже почав де-факто виборчу кампанію, рішення парламенту є певним викликом.

Перегрів рекламних кампаній

Фактично виборчі змагання у Полтаві певним чином підхльоснула заява першого заступника міського голови Валерія Пархоменка (За Майбутнє) у жовтні 2024 року, коли він заявив, що балотуватиметься на посаду Полтавського міського голови.

Згодом певну компанію йому склали депутат міської ради (За Майбутнє) Денис Поліщук та заступник голови облради Олексій Чепурко (Рідне місто). Щодо останньої партії, то у дослідженні руху «Чесно» вона посіла сьоме місце у рейтингу кількості реклами на Facebook за січень-серпень 2025 року, у якій здебільшого критикувала політичних опонентів. Не так активно, але періодично депутат міськради Сергій Іващенко доповідає про благодійну роздачу пакетів для багатодітних родин та ВПО. Екс-мер Олександр Мамай продовжує традиційну тактику з роздавання продуктових наборів та привітань іменників, хоча вона і не є нав’язливою.

Паралельно у соцмережах можна побачити пости не від імені вище перелічених політиків, але на їхню користь. Наприклад, цей автор, скоріше за все, працює на інтереси Валерія Пархоменка, тому подає вже стару тактику «Мамай — перший, Пархоменко — другий». При цьому цифри навпроти кандидатів, на нашу думку, є випадковими, головне, щоб у кінці звести відсотки до 100.

«Банерна сліпота» потенційних виборців

Тривала реклама потенційних кандидатів хіба що спрацювала на їхню впізнаваність. Далі — тільки проблеми. Адже тільки сама реклама не підвищує рейтинг, але при тривалому використанні стимулює токсичність кандидата. Особливо, коли політики, як акини, співають про те, що бачать, без демонстрації дієвих справ. Загальний рівень цієї реклами не змінився з часів появи соціальних мереж, а витрати на неї тільки зросли. А самі рекламні кампанії відверто виснажуються смислами. «Санта-Барбара», можливо, і цікавий серіал, але до певної межі.

Тому констатуємо у виборців певну банерну сліпоту, коли вони після надмірної кількості реклами від кандидатів, починають її ігнорувати, сприймаючи як «рекламний шум». У свою чергу це призводить до роздратування, антипатії та зниженню довіри. Загалом порушення часових рамок кампанії та стратегії призводить до втрати ефекту новизни та втоми від кандидатів.

Ян ПРУГЛО, «Полтавщина»