Тимчасові заходи в арбітражі: коли їх реально отримати

Тимчасовий захід — один із найефективніших інструментів захисту інтересів сторін у міжнародному комерційному арбітражі. Якщо існує ризик втрати активів, знищення доказів або завдання невідновного збитку, заявник не може чекати на фінальне рішення трибуналу. У таких випадках тимчасовий механізм дає можливість стабілізувати ситуацію й зберегти предмет спору до завершення провадження.

У яких ситуаціях тимчасові заходи допомагають зберегти активи чи докази

Тимчасовий арбітражний захід застосовується тоді, коли без нього права сторони фактично будуть знівельовані. Найпоширеніші ситуації:

• ризик відчуження або виведення активів відповідачем;
• загроза знищення або приховування документів, електронних даних чи фізичних доказів;
• перспектива неплатоспроможності або банкрутства контрагента;
• необхідність запобігти порушенню зобов’язання, що може спричинити значний збиток;
• ситуації, де виконання майбутнього рішення стане неможливим без попереднього втручання трибуналу.

Тимчасові заходи забезпечують реальний контроль над ризиками, поки триває спір, і дозволяють уникнути незворотних наслідків.

Які вимоги має виконати сторона, щоб арбітри застосували такі заходи

Арбітражні регламенти містять подібні критерії для задоволення заяви, і сторона повинна довести кожний із них. Зазвичай вимоги включають:

• prima facie юрисдикцію: трибунал повинен мати попередню компетенцію розглядати спір;
• обґрунтованість вимоги: заявник має показати, що його позиція не є безпідставною;
• ризик невідновної шкоди: збиток повинен бути таким, який неможливо компенсувати пізніше;
• загрозу порушення прав заявника: без заходу ситуація істотно погіршиться;
• баланс інтересів: шкода від застосування заходу не має перевищувати потенційної користі;
• забезпечення витрат (у деяких регламентах): арбітр може вимагати гарантійне забезпечення від заявника.

Чим переконливіше сторона доведе ці критерії, тим вища ймовірність отримати тимчасовий захід.

Чому юрисдикція та регламент впливають на шанси задоволення заяви

Хоча багато арбітражних інституцій застосовують схожі правила, різниця між юрисдикціями суттєва. У деяких країнах суди активно підтримують арбітраж і визнають тимчасові заходи, надані арбітрами. В інших — національне право має обмеження, визначені статтями процесуальних кодексів, і не всі заходи можуть бути виконані.

Так само регламенти відрізняються:

• деякі дозволяють звертатися до екстреного арбітра, який ухвалює рішення ще до формування трибуналу;
• інші передбачають лише стандартну процедуру, що подовжує строки;
• у певних інституціях вимоги до забезпечення витрат суворіші, що впливає на доступність заходів.

Тому вибір юрисдикції та регламенту заздалегідь визначає процесуальні можливості сторін у випадку термінової ситуації.

Як правильно обґрунтувати терміновість і пропорційність тимчасового захисту

Найсильніша заявка — це та, що демонструє не лише правову обґрунтованість, але й чітку логіку розвитку подій. Заявник повинен довести:

• терміновість: що загроза є актуальною і виникне до винесення рішення по суті;
• пропорційність: що захід не створює надмірного тиску на іншу сторону;
• зв’язок із предметом спору: захід прямо стосується прав і зобов’язань, які є предметом провадження;
• ризик бездіяльності: опис конкретних наслідків, які стануть незворотними.

Арбітри звертають особливу увагу на фактичні докази терміновості — листування, фінансові документи, дані аудиту, повідомлення про намір виведення активів тощо. Чим детальніше заявник пояснить, чому очікування рішення спричинить непоправний збиток, тим переконливішою буде його позиція.

У підсумку тимчасові заходи — це не формальність, а стратегічний інструмент, який допомагає сторонам захистити свої інтереси ще до ухвалення рішення. Реально отримати їх можна тоді, коли заявка побудована на чітких критеріях, має належні докази та відповідає правилам обраного арбітражного провадження.

Андрій ПЕТРОВ