Полтавця Івана Коценка привітали зі 100-річчям: ювіляр відкрив чвертьфінал кубку міста першим ударом по м’ячу
24 листопада Полтава відзначила сторіччя легенди місцевого спорту — Івана Григоровича Коценка. Міська рада привітала ювіляра та вручила йому Подяку міського голови з нагрудним знаком, а також цього ж дня Іван Коценко зробив символічний перший удар по м’ячу, відкривши чвертьфінал кубку міста з футболу на стадіоні «Динамо».
Заступник міського голови Віталій Нікіпелов передав ювіляру відзнаку міськради.
Перед початком матчу між командами «Молодь» та «Ворскла» (U-18) привітання лунали вже зі спортивної арени — під оплески глядачів Іван Григорович розпочав гру ударом по м’ячу.
Іван Коценко народився 24 листопада 1925 року в Борзні на Чернігівщині. У 1943 році пішов на фронт, служив в артилерії, був сержантом і мав репутацію «улюбленого сина полку». Саме під час служби захопився спортивною гімнастикою, у якій пізніше здобув звання майстра спорту.
Після війни закінчив Харківський технікум фізичного виховання, а згодом — заочно Київський держінститут фізкультури. З 1953 року живе в Полтаві. Тут він віддав школі та дитячому спорту понад пів століття: працював учителем фізкультури ЗОШ №9 та тренером зі спортивної гімнастики у товаристві «Спартак». Загальний педагогічний стаж — 53 роки.
Його колишні вихованці й досі називають Івана Григоровича наставником, який відкрив їм шлях у великий спорт. Серед тих, хто вітав ювіляра на матчі, був ветеран полтавського футболу Юрій Мармач — він нагадав, що учителем Коценка був і легендарний динамівець 1970-х Віктор Маслов.
«Щоб жити — треба трудитися. Не будеш трудитися — не буде життя, ось побажання таке. Займатися спортом, звичайно. Обрати собі окремий вид, який тобі підходить і працювати над цим», — поділився з телеканалом «ІРТ» секретом довголіття Іван Коценко. Ювіляр досі веде активний спосіб життя та допомагає на дачі.
У Івана Григоровича — дві доньки, двоє онуків і правнучка. Полтава вшановує свого ветерана спорту стоячи — як на офіційних заходах, так і на футбольному полі.
Іван ШЕВЧЕНКО, «Полтавщина»