За останній тиждень стало відомо про загибель 24 військових, життя яких були пов’язані з Полтавщиною

За інформацією Машівської селищної ради, 17 грудня 2023 року під час виконання бойового завдання поблизу селища Опитне Покровського району Донецької області загинув Ставковий Анатолій Юрійович — капітан, начальник служби інженерно-інфраструктурного забезпечення логістики військової частини.

Воїн народився 12 травня 1977 року в селі Кошманівка Машівської громади. Проживав у місті Дніпро.

За інформацією Лубенської міської ради, 9 березня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу села Побєда Покровського району Донецької області загинув Баганець Віктор Володимирович — солдат, водій стрілецького відділення.

Воїн народився 22 листопада 1973 року в місті Лубни. Закінчив школу № 8, здобув фах водія автотранспортних засобів у ПТУ № 53 села Войниха. Працював водієм у різних організаціях міста та торговим представником ТОВ «Дом Фактор».

З початком повномасштабного вторгнення добровольцем став до лав Збройних Сил України. Вірний присязі, мужньо виконував бойові завдання. Мав багато друзів, був доброю й щирою людиною, душею компанії. У загиблого воїна залишилися брат, дружина та донька.

За інформацією Лохвицької міської ради, 29 червня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу села Водяне Покровського району Донецької області загинув Божко Олександр Сергійович.

Воїн народився 20 січня 1981 року в селі Токарі Лохвицької громади. Навчався у Токарівській школі, згодом закінчив Глинське ПТУ № 37, здобувши професію тракториста-машиніста, слюсаря та водія. Після строкової служби працював у Києві монтажником.

З 2014 по 2015 рік проходив службу в зоні АТО, а з 2022 року знову став до лав Збройних Сил України. Мужньо виконував свій обов’язок у боях за свободу й незалежність України. У полеглого захисника залишилися мати та сестра.

За інформацією Шишацької селищної ради, 1 липня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу селища Східне Покровського району Донецької області загинув Хоха Олександр Володимирович — старший солдат, оператор взводу розгороджування танкового батальйону.

Воїн народився 10 липня 1966 року в селі Яреськи Шишацької громади. Навчався у Яреськівській школі, був товариським і старанним. Після закінчення навчання здобув фах у Сумському автомобільному технікумі, працював у Чапаївському лісництві та на Яреськівському цукровому заводі. У 2021 році уклав контракт зі Збройними Силами України й зустрів повномасштабне вторгнення на військовій службі, ставши до оборони країни без вагань. У полеглого захисника залишилися батько та брат.

За інформацією Кременчуцької міської ради, 4 листопада 2024 року під час стрілецького бою поблизу села Новоолексіївка Покровського району Донецької області загинув Новобранець Валентин Григорович — солдат Національної гвардії України.

Воїн народився 11 березня 1973 року в місті Кременчук. Навчався у гімназії №17, був добрим, чуйним і життєрадісним, любив тварин і квіти, підтримував близьких і завжди знаходив час для родини. На захист України став ще в часи АТО, попри поранення неодноразово повертався на фронт, вважаючи службу справою честі. На повномасштабну війну вирушив добровільно, передаючи бойовий досвід молодшим побратимам. У загиблого захисника залишилися батько, дружина та донька.

За інформацією Миргородської міської ради, 18 листопада 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу села Берестки Покровського району Донецької області загинув Іващенко Руслан Миколайович — матрос морської піхоти.

Воїн народився 17 листопада 1976 року. Проживав у місті Миргород.

За інформацією Кременчуцької міської ради, 21 лютого 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу села Свєрдліково Курської області Російської Федерації загинув П’явка Дмитро Владиславович — солдат, стрілець штурмової спеціалізованої роти «Шквал».

Воїн народився 31 жовтня 1996 року в місті Кременчук. Навчався у гімназії № 8, потім у Вищому професійному училищі № 7, де здобув фах зварювальника. З 2016 року служив у лавах Збройних Сил України — спершу в зоні АТО, а згодом у повномасштабній війні. Був сміливим, відданим, завжди прагнув захищати рідну землю та свою родину. У полеглого захисника залишилася мама.

За інформацією Семенівської селищної ради, 24 лютого 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу села Мала Локня Суджанського району Курської області РФ загинув Корнієнко Сергій Олексійович.

Воїн народився 28 червня 1978 року в селищі Семенівка. Навчався у Семенівській ЗОШ № 2, після чого закінчив Кременчуцьке професійне училище № 11. У 1997 році проходив строкову службу в лавах Збройних Сил України.

У мирному житті працював водієм: у ТОВ «Веселоподільський бурякорадгосп», згодом в агрофірмі «Промінь», а останнім місцем роботи стало ТОВ «Магістраль груп», де керував зерновозом. Колеги згадують його як доброзичливу, спокійну і завжди готову підставити плече людину.

У листопаді 2024 року був мобілізований до Збройних Сил України. Служив старшим водієм-радіотелефоністом стрілецького взводу, згодом — водієм мінометного взводу. Вірний присязі, мужньо виконував свій обов’язок.

За інформацією Козельщинської селищної ради, 26 березня 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу села Липці Харківської області загинув Максімов Євгеній Вікторович — молодший сержант, старший стрілець роти оперативного призначення.

Воїн народився 30 листопада 1984 року. Проживав у селі Верхня Мануйлівка Козельщинської громади.

За інформацією Лубенської міської ради, 23 жовтня 2025 року під час виконання бойового завдання на Харківському напрямку загинув Луковцев Олексій Віталійович — рядовий, механік-водій розвідувальної роти.

Воїн народився 20 березня 1969 року в селі Мгар Лубенського району. Навчався у школах № 5 та № 10 міста Лубни. Здобув професію слюсаря-сантехніка в Лубенському ПТУ № 12. Відслужив строкову військову службу, працював за спеціальністю: спершу у квартирно-експлуатаційній частині, згодом — у Лубенській школі № 1. Був умілим майстром і безвідмовним помічником для багатьох мешканців громади. Любив природу, риболовлю та «тихе полювання», завжди знаходив час для родини та друзів.

У червні 2025 року був призваний на військову службу. У полеглого воїна залишилися батьки, дружина та сестра.

За інформацією Полтавської міської ради, 29 жовтня 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу села Греківка Сватівського району Луганської області загинув Сіробаба Андрій Миколайович — солдат, кулеметник 3-ї окремої штурмової бригади.

Воїн народився 13 жовтня 2002 року в місті Слов’янськ Донецької області. Проживав у Полтаві. У цивільному житті працював оператором на пошті. Після призову до війська сумлінно виконував свій обов’язок, залишаючись вірним присязі та рідній землі.

За інформацією Лохвицької міської ради, 30 жовтня 2025 року під час виконання бойового завдання із захисту територіальної цілісності України загинув Отченаш Андрій Олександрович.

Воїн народився 13 жовтня 1986 року в місті Заводське. У 2003 році закінчив Токарівську ЗОШ, а у 2005 році — професійно-технічне училище № 32, де здобув фах апаратника варіння утфелю. Працював у СВК «Токарі» робітником із догляду за тваринами.

З початком повномасштабного вторгнення став до лав Збройних Сил України, виконуючи свій обов’язок із відвагою та вірністю присязі. У загиблого воїна залишилися мама та сестра.

За інформацією Хорольської міської ради, 2 листопада 2025 року під час виконання бойового завдання в Бахмутському районі Донецької області загинув Кривчун Олександр Віталійович — солдат, номер обслуги кулеметного взводу 101-ї окремої бригади охорони Генерального штабу.

Воїн народився 31 липня 1992 року в селі Мала Попівка Хорольської громади. Вірний присязі, мужньо захищав Україну, проявивши відвагу і відданість своїй державі. Навчався у місцевій школі, після восьмого класу продовжив навчання у Новоаврамівській гімназії. У 2007 році вступив до Міжрегіонального центру професійної перепідготовки звільнених у запас військовослужбовців, де здобув професію слюсаря з ремонту автомобілів та водія автотранспортних засобів. Працював різноробочим в Україні та за кордоном, зокрема у Чехії, згодом — у ТОВ «Астарта-Прихоролля» та охоронній службі в Полтаві.

Після початку повномасштабного вторгнення охороняв об’єкти критичної інфраструктури. 3 серпня 2025 року добровільно став до лав Збройних Сил України. Вірний присязі, мужньо захищав Україну до останнього подиху. У загиблого воїна залишилися батьки, сестра та цивільна дружина.

За інформацією Диканської селищної ради, 4 листопада 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу села Шахове Покровського району Донецької області загинув Протас Андрій Олексійович — солдат, механік другої апаратної взводу зв’язку мобільної роти зв’язку.

Воїн народився 20 квітня 1979 року у селищі Диканька. Проживав у селі Веприк Гадяцького району та селі Писарівщина Диканської громади. З квітня 2022 року служив у лавах Збройних Сил України. Вірний присязі, завжди відповідальний і відданий своїй справі, він мужньо захищав Україну й підтримував рідних навіть на фронті.

За інформацією Козельщинської селищної ради, 5 листопада 2025 року на території розташування підрозділу в селі Суханівка Краматорського району Донецької області померла Нахаба Людмила Іванівна — головний сержант, водій автомобільного відділення комендантської роти.

Захисниця народилася 21 червня 1978 року в селищі Козельщина. Сумлінно несла службу, залишаючись вірною військовій присязі та рідній землі.

За інформацією Великобагачанської селищної ради, 5 листопада 2025 року під час виконання бойового завдання в Донецькій області загинув Петренко Сергій Григорович.

Воїн народився 29 травня 1968 року в селі Якимове колишнього Великобагачанського району. Проживав у селищі Велика Багачка.

За інформацією Шишацької селищної ради, 6 листопада 2025 року під час виконання бойового завдання загинув Гвоздьов Максим Олександрович.

Воїн народився 28 грудня 1982 року в місті Харків. З дитинства жив у селищі Шишаки, де виховувався бабусею. Навчався у Шишацькій спеціалізованій школі імені В. І. Вернадського. Здобув професію автослюсаря та водія у професійно-технічному училищі № 56 в Яреськах.

Працював водієм у ВАТ «Шишацьке ремонтно-транспортне підприємство», а згодом — у філії «Шишацький автодор». Колеги згадують його як доброзичливу, щиру і працьовиту людину, завжди готову допомогти іншим.

У травні 2025 року став до лав Збройних Сил України, проявивши мужність і відданість своїй державі. У загиблого воїна залишилася сестра.

За інформацією Хорольської міської ради, 6 листопада 2025 року під час виконання бойового завдання на Лимано-Куп’янському напрямку в Харківській області загинув Лісничий Геннадій Григорович — солдат, стрілець-снайпер 3-ї окремої важкої механізованої Залізної бригади.

Воїн народився 18 жовтня 1973 року в селі Покровська Багачка Хорольської громади. У рідному селі закінчив вісім класів, проходив строкову військову службу в повітряних військах у місті Херсон. Після демобілізації працював у агропромисловій сфері, зокрема у СВК «Покровськобагачанський». Був знаним майстром на всі руки, допомагав односельцям і ніколи не боявся важкої праці.

Разом із дружиною виховали п’ятьох дітей, раділи появі семи онуків. У вересні 2023 року Геннадія Григоровича призвали за мобілізацією. Він загинув на вогневій позиції внаслідок удару ворожого FPV-дрона.

За інформацією Полтавської міської ради, 6 листопада 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу села Середнє Краматорського району Донецької області загинув Піцін Олег Іванович — старший солдат, старший оператор механізованої бригади.

Воїн народився 11 вересня 2002 року. Проживав у місті Полтава.

За інформацією Лубенської міської ради, 6 листопада 2025 року під час виконання бойового завдання на Донецькому напрямку загинув Таран Юрій Володимирович — матрос, оператор-навідник відділення безпілотних наземних комплексів батальйону безпілотних систем.

Воїн народився 31 серпня 1985 року в місті Лубни. Закінчив школу № 4 та Лубенське ПТУ № 12, здобувши професію лицювальника-плиточника. Працював у сфері будівництва, умів давати приміщенням «нове життя». Був працьовитим, відповідальним, сумлінним і щирим, любив риболовлю та активний відпочинок, завжди підтримував друзів і рідних.

У грудні 2024 року був мобілізований до лав Збройних Сил України. Відважно й дисципліновано виконував бойові завдання, залишаючись вірним присязі до останнього подиху.

У загиблого воїна залишилися сестри, дружина та доньки.

За інформацією Білицької селищної ради, 8 листопада 2025 року внаслідок артилерійського обстрілу позицій поблизу села Бондарне Бахмутського району Донецької області загинув Коробейник Ігор Сергійович.

Воїн народився 11 листопада 1992 року в селі Мала Рибиця Краснопільського району Сумської області. Навчався, працював, творив свою дорослу долю власними руками. Він знав ціну праці й був відповідальним. Проживав із сім’єю у селі Воскобійники Шишацького району.

У 2023 році доля привела його на роботу до Білицького цукрового заводу. Саме там він зустрів Вікторію, жінку, з якою почав творити нову сторінку власного життя. У червні 2025 року був мобілізований до лав ЗСУ. Близькі згадують його як добру, щиру та відважну людину. У загиблого воїна залишилися батько, сестра, дружина та діти.

За інформацією Полтавської міської ради, 9 листопада 2025 року під час виконання бойового завдання в районі села Новоселівка Краматорського району Донецької області загинув Островський Руслан Володимирович — солдат, номер обслуги гранатометного відділення.

Воїн народився 3 червня 1985 року в місті Полтава. Навчався у Полтавському середньо-професійному технічному училищі № 9, яке закінчив у 2004 році за спеціальністю «токар». У цивільному житті працював за фахом, був відповідальним і працьовитим. На військову службу став у жовтні 2024 року.

За інформацією Машівської селищної ради, 10 листопада 2025 року під час лікування у Полтавській обласній клінічній лікарні внаслідок тяжкої хвороби помер Кузнецов Микола Миколайович.

Воїн народився 18 жовтня 1971 року в Білорусі, згодом переїхав в Україну. Навчався у Полтавському будівельному технікумі транспортного будівництва, який закінчив у 1990 році. Все своє життя був пов’язаний із військовою службою: пройшов шлях від рядового до майстер-сержанта, тривалий час брав участь в антитерористичній операції, мав державні нагороди. Останні роки служив техніком відділу зберігання озброєння, техніки та майна.

Микола Кузнецов був добрим сім’янином і люблячим батьком, працьовитою і щирою людиною, про яку з теплом згадують односельці.

За інформацією Гребінківської міської ради, 13 листопада 2025 року в тимчасовому місці розташування підрозділу поблизу села Гроза Куп’янського району Харківської області помер Стасюк Дмитро Дмитрович — солдат, сапер інженерно-саперного відділення танкового батальйону.

Воїн народився 26 травня 1976 року в селі Шутроминці Заліщицького району Тернопільської області. Проживав у селі Сліпорід-Іванівка Гребінківської громади. З дитинства був активним і працьовитим, виховувався в любові до рідної землі. Закінчивши школу, у 1991 році став до лав Збройних Сил України. Певний час працював за кордоном, згодом повернувся додому, займався будівельною справою, працював у СТОВ «Прогрес».

У 2022 році був призваний на військову службу. Сумлінно виконував свій обов’язок, вірно служив державі та побратимам. У загиблого воїна залишилися дві доньки.

Імена, фото й біографії інших загиблих бійців, життя яких було пов’язане з Полтавською областю, можна переглянути тут.

«Полтавщина»