За останній тиждень стало відомо про загибель 22 військових, життя яких були пов’язані з Полтавщиною

За інформацією Хорольської міської ради, 8 лютого 2024 року під час виконання бойового завдання в районі села Вербове Пологівського району Запорізької області загинув Кирій Артем Миколайович — солдат, стрілець-номер обслуги десантно-штурмового відділення 82-ї окремої десантно-штурмової Буковинської бригади.

Воїн народився 3 травня 1983 року в селі Вишневе (колишня Петрівка) Хорольської громади. 20 жовтня 2023 року був призваний до лав Збройних Сил України.

Понад рік і вісім місяців Артем Кирій вважався зниклим безвісти. Лише 10 жовтня 2025 року після проведення ДНК-експертизи було підтверджено його особу та стало можливим повернення Героя додому.

У полеглого захисника залишилися мама, сестра, дружина та сини.

За інформацією Котелевської селищної ради, 27 лютого 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу села Орлівка Покровського району Донецької області загинув солдат Шерстобітов Даніїл Дмитрович.

Воїн народився 24 листопада 2001 року. Проживав у селищі Котельва.

За інформацією Гадяцької міської ради, 17 травня 2024 року під час виконання бойового завдання в районі села Солодке Волноваського району Донецької області загинув солдат Золотухін Олександр Іванович.

Воїн народився 17 липня 1969 року. Проживав у місті Гадяч. З перших днів повномасштабного вторгнення Росії в Україну став на захист держави.

За інформацією Новосанжарської селищної ради, 26 червня 2024 року під час штурмових дій ворога поблизу населеного пункту Євгенівка Покровського району Донецької області загинув Кочубей Максим Григорович — старший солдат, начальник електростанції відділення телекомунікаційного зв’язку роти зв’язку.

Воїн народився 30 червня 1978 року в селі Пристанційне Новосанжарської громади Полтавської області. У 1993 році закінчив місцеву школу, а у 1997 році — Полтавський політехнічний коледж. Працював оператором верстатів з числовим програмним забезпеченням на Полтавському тепловозоремонтному заводі.

У травні 2000 року був призваний на строкову службу, яку проходив у Севастополі на аеродромі «Бельбек». Після демобілізації працював електромеханіком електрозв’язку в компанії «Укртелеком». У 2008 році здобув вищу освіту, закінчивши Полтавський військовий інститут зв’язку.

З 2015 року проходив військову службу у складі військової частини на посаді начальника електростанції відділення телекомунікаційного зв’язку. З травня 2024 року перебував у зоні бойових дій на Донеччині. У полеглого захисника залишилися мама та брат.

За інформацією Хорольської міської ради, 11 вересня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу села Долинівка Покровського району Донецької області загинув Пономаренко Валентин Анатолійович — солдат, стрілець-номер обслуги 152-ї окремої єгерської бригади.

Воїн народився 30 квітня 1980 року. Проживав у місті Хорол. Вірно служив Батьківщині, мужньо виконував військовий обов’язок і залишався вірним присязі до останнього подиху.

Після тривалого періоду невідомості, у жовтні 2025 року, за результатами проведення ДНК-експертизи було встановлено особу загиблого воїна.

У полеглого захисника залишилися сестра, дружина, син, племінниця та племінник, який також став на захист держави.

За інформацією Диканської селищної ради, 17 грудня 2024 року під час виконання бойового завдання в районі селища Старі Терни Покровського району Донецької області загинув молодший сержант Капунов Анатолій Васильович.

Воїн народився 2 липня 1974 року. Проживав у селі Чернечий Яр Диканської громади.

За інформацією Сенчанської селищної ради, 18 грудня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу села Кругленьке Суджанського району Курської області Російської Федерації загинув Козинець Сергій Олександрович — солдат, навідник десантно-штурмової роти.

Воїн народився 14 січня 1998 року в селі Лучка Сенчанської громади. Закінчив Сенчанську ЗОШ, навчався у Заводському ПТУ № 37. Останні роки працював у ТОВ «Сенча».

У 2024 році був призваний до лав Збройних Сил України. Вірно служив своїй державі, сумлінно виконував військовий обов’язок, виявляючи мужність і відданість побратимам.

За інформацією Кременчуцької міської ради, 25 березня 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу селища Щербинівка Донецької області загинув Дудченко Ігор Олегович — солдат, навідник-оператор другого розвідувального відділення.

Воїн народився 5 серпня 1992 року у місті Кременчук. Навчався у Кременчуцькій гімназії № 1, здобув освіту у Вищому професійному училищі № 7 та Кременчуцькому національному університеті імені Остроградського. У полеглого воїна залишилася мама.

За інформацією Оржицької селищної ради, 1 вересня 2025 року унаслідок ураження ворожим дроном на території Сумської області загинув Шевченко Володимир Вікторович.

Воїн народився 18 жовтня 1987 року у місті Черкаси. Кілька років проживав у селі Яблуневе Оржицької громади, де закінчив дев’ять класів місцевої школи. Односельці пам’ятають його як серйозного, совісного та відданого чоловіка, який до останніх днів піклувався про свого лежачого батька.

Після проходження строкової служби Володимир повернувся до Черкас, працював будівельником, створив родину. У липні 2025 року був мобілізований до лав Збройних Сил України. Швидко опанував складну військову спеціальність стрільця-снайпера й чесно виконував обов’язок перед державою. У полеглого захисника залишилися дружина та донька.

За інформацією Кременчуцької міської ради, 9 жовтня 2025 року помер солдат Демидчик Костянтин Вікторович.

Воїн народився 22 жовтня 1980 року у місті Кременчук. Навчався у Кременчуцькій гімназії № 12. У полеглого захисника залишилися мама та син.

За інформацією Кременчуцької міської ради, 18 жовтня 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу міста Покровськ Донецької області загинув Мараховка Сергій Станіславович — солдат, командир екіпажу безпілотних літальних апаратів.

Воїн народився 1 березня 1990 року та проживав у місті Кременчук. Навчався у Кременчуцькій гімназії № 28, закінчив Східноєвропейський університет економіки та менеджменту. У цивільному житті працював водієм у компанії «Волошкове поле», раніше — у ТОВ «Керама». У полеглого воїна залишилися батьки та син.

За інформацією Котелевської селищної ради, 20 жовтня 2025 року внаслідок хвороби помер учасник бойових дій Лопатін Олексій Анатолійович.

Воїн народився 25 січня 1980 року в місті Грозний Чечено-Інгушської Автономної Республіки. У 1992 році разом із родиною через воєнні події залишив рідний край і переїхав до України, оселившись у селищі Котельва. Тут закінчив Котелевську гімназію № 1 та здобув будівельну професію у ПТУ № 54.

До лав Збройних Сил України приєднався у 2023 році. Виконував бойові завдання на Покровському напрямку як солдат-стрілець 58-ї окремої мотопіхотної бригади. Під час служби отримав складне захворювання, яке згодом призвело до інвалідності. Після демобілізації тривалий час лікувався, поступово повертався до мирного життя.

За інформацією Полтавської міської ради, 21 жовтня 2025 року в районі виконання бойового завдання у Донецькій області загинув Дудник Юрій Іванович — солдат, гранатометник-розвідник.

Воїн народився 22 квітня 1981 року в селі Верхоли Полтавської громади. У 1999 році закінчив СПТУ № 17 за спеціальністю «столяр-тесляр».

За інформацією Миргородської міської ради, 22 жовтня 2025 року внаслідок раптової хвороби помер солдат Бобир Олександр Володимирович.

Воїн народився 30 листопада 1971 року в місті Харків. Дитинство провів у селі Вовнянка Миргородського району. Після закінчення школи здобув спеціальність техніка з холодильного обладнання у Харківському технікумі харчової промисловості. Багато років працював за фахом, користувався повагою та довірою серед колег.

У 2024 році став до лав Збройних Сил України, проходив навчання та ніс службу у складі 117-ї окремої важкої механізованої бригади. До останнього подиху залишався вірним своїй Батьківщині, побратимам та родині.

За інформацією Семенівської селищної ради, 24 жовтня 2025 року помер Зявенко Сергій Анатолійович.

Воїн народився 27 січня 1976 року в селі Чорнобаївка Білозерського району Херсонської області. У 1983 році розпочав навчання в Чорнобаївській середній школі, після закінчення якої вступив до Херсонського судномеханічного технікуму.

У 1994 році був призваний до лав Збройних Сил України, після строкової служби продовжив службу у прикордонній частині. У 2000-2010 роках працював за кордоном в Іспанії. Повернувшись в Україну, у 2010 році розпочав службу у Херсонській вертолітній бригаді.

У 2014 році виконував миротворчу місію у складі українського контингенту в Демократичній Республіці Конго. Мав чотири ротації в зоні проведення Антитерористичної операції, був учасником бойових дій.

До останнього дня життя Сергій Зявенко залишався вірним військовій присязі, мужньо виконуючи свій обов’язок перед державою.

За інформацією Лубенської міської ради, 26 жовтня 2025 року у військовому шпиталі від травм, отриманих під час виконання бойового завдання із захисту Батьківщини, помер Павлов Андрій Сергійович — солдат, номер обслуги розрахунку гранатометного відділення стрілецького батальйону.

Воїн народився 27 травня 1987 року у місті Лубни. Закінчив ЗОШ № 8, здобув професію кухаря у Лубенському професійному ліцеї № 12. Працював у сфері обслуговування, за кордоном, а також на підприємствах у Лубнах і Києві.

У лютому 2022 року добровольцем став до лав Збройних Сил України. Служив чесно, хоробро та віддано. За проявлену мужність і вірність присязі нагороджений медаллю «Хоробре серце» та нагрудним знаком «Народжені в боях» від командування 57-ї окремої мотопіхотної бригади імені Костя Гордієнка.

У 2024 році, перебуваючи у лавах Збройних Сил, вступив до Луганського національного університету імені Тараса Шевченка, прагнучи продовжити освіту. У полеглого воїна залишилися мама, брат, дружина, донька та син.

За інформацією Новосанжарської селищної ради, 26 жовтня 2025 року під час виконання бойового завдання в районі села Ковалівка Харківської області загинув Ященко Олександр Володимирович — солдат, водій-електрик відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів.

Воїн народився 23 січня 1991 року в селі Великий Кобелячок Новосанжарської громади. Навчався у Великокобелячківській школі, де згодом працював учителем. Останнім часом проживав у селі Розсошенці Щербанівської громади.

За інформацією Пирятинської міської ради, 28 жовтня 2025 року під час виконання бойового завдання в районі селища Савинці Ізюмського району Харківської області загинув Коноваленко Володимир Борисович.

Воїн народився 26 жовтня 1971 року у місті Пирятин. Навчався у міських школах № 5 та № 6. У 1989-1991 роках проходив строкову службу в армії, після чого тривалий час служив у райвідділі міліції. Згодом займався будівельною справою.

1 грудня 2022 року був призваний до лав Збройних Сил України. Воював самовіддано, з честю виконував свій військовий обов’язок до останнього подиху. У полеглого захисника залишилися дружина та двоє синів.

За інформацією Решетилівської міської ради, 28 жовтня 2025 року під час проходження військової служби раптово помер Лещенко Олександр Григорович — солдат, водій-хімік 36-ї шляхово-відновлювальної бригади.

Воїн народився 17 лютого 1982 року в селі Крохмальці Решетилівського району. Навчався у Лобачівській ЗОШ, а згодом — у Полтавському технікумі транспортного будівництва.

З 2001 року проживав у місті Решетилівка, працював у торгівельній сфері та дорожній службі, де зарекомендував себе як відповідальний і працьовитий фахівець.

У грудні 2023 року був мобілізований до лав Збройних Сил України. Ніс службу на Сумщині, сумлінно виконував поставлені завдання, виявляючи відданість та відповідальність. У полеглого захисника залишилися мама, сестра та троє дітей.

За інформацією Гадяцької міської ради, 28 жовтня 2025 року під час проходження військової служби передчасно помер Литовка Олег Миколайович — солдат Національної гвардії України.

Воїн народився 27 березня 1977 року. Проживав у місті Гадяч.

За інформацією Пирятинської міської ради, 29 жовтня 2025 року у лікувальному закладі міста Харкова помер Снігир Микола Григорович.

Воїн народився 31 жовтня 1980 року в місті Поліське Київської області. Проживав у селищі міського типу Макарів на Київщині, навчався у місцевій школі № 1, здобув фах електрозварника.

У 2005 році переїхав до міста Пирятин, де працював майстром зі встановлення вікон і дверей, займався монтажем натяжних стель.

З початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну одним із перших добровільно став на захист держави — 16 березня 2022 року розпочав військову службу у лавах Збройних Сил України. У полеглого захисника залишилися дружина та син.

За інформацією Шишацької селищної ради, повідомленою 30 жовтня 2025 року, помер Олексієнко Володимир Анатолійович.

Воїн народився 25 квітня 1975 року в місті Кременчук. Навчався у школі та професійно-технічному училищі, здобувши фах майстра з ремонту обладнання підприємств хімічної та нафтової промисловості, електрозварника ручного зварювання та монтажника. Працював на Кременчуцькому нафтопереробному заводі, згодом — у торгівлі.

У кінці 1990-х років переїхав до села Ковердина Балка, де створив родину та виховував доньку. Понад десять років працював у приватному підприємстві «Старий млин», а останнім часом — доглядачем худоби на фермах ПП «Агроекологія». Його знали як працьовиту, доброзичливу і щиру людину, готову завжди допомогти іншим.

З початком повномасштабного вторгнення Володимир Олексієнко став на захист України та гідно виконував свій військовий обов’язок, демонструючи мужність і відданість Батьківщині.

Імена, фото й біографії інших загиблих бійців, життя яких було пов’язане з Полтавською областю, можна переглянути тут.

«Полтавщина»