Олексій Чепурко: Світло на паузі. Безпека теж

Коли вулиця освітлена — водій бачить пішохода, а пішохід відчуває себе впевненіше.

Коли тротуари сяють рівним світлом — літні люди не бояться йти ввечері до магазину.

Коли дитина переходить добре освітлений пішохідний перехід — батьки сплять спокійніше.

Здавалося б, усе просто. Але не для Полтави.

Так, у центрі ще тримається пристойний рівень освітлення.

А от у спальних районах — як пощастить: десь горить, десь миготить, а десь темно, як у підземеллі.

А в старостатах, які увійшли до великої громади, питання світла подекуди взагалі зависло в повітрі.

Міська влада, кажуть, планувала замінити близько 5 тисяч світлоточок на сучасні LED. Провели тендери — і на тому все. Знову «на етапі процедур». Не хочу шукати винних — хай це роблять правоохоронні органи.

Та факт залишається фактом: у цьому році модернізації не буде.

І це парадоксально. Бо коли країна готується до дефіциту електроенергії, саме оновлення світильників могло б дати найбільшу економію. Не вимикання світла о 10-й вечора, а розумне керування ним.

Бо економити можна по-різному — ефективно або бездумно.

Я пам’ятаю, як у 2019-2020 роках ми з командою підсвітили понад 40 пішохідних переходів — насамперед біля шкіл і дитсадків.

Тоді поліція підтвердила: аварій стало менше, безпека зросла.

Проста дія — а результат відчутний.

Сьогодні ж маємо іншу картину: «зебри» не видно, розмітки стерті, підсвітки немає, знаки не поновлюють. І це не про безпеку. Не про турботу. І не про місто, яке дбає про своїх мешканців.

Хочеться вірити, що рано чи пізно в Полтаві з’являться управлінці, які вміють працювати не в режимі «латання дірок», а стратегічно — системно, професійно й з повагою до людей.

Бо світло — це не розкіш і не «зайва стаття витрат». Це показник того, наскільки місто думає про своїх. І якщо світло на паузі — значить, на паузі й відповідальність.

А Полтава заслуговує на інше.

Заслуговує на те, щоб світло горіло не лише на вулицях — а й у головах тих, хто має ухвалювати рішення.

Олексій ЧЕПУРКО