За останній тиждень стало відомо про загибель 21 військових, життя яких були пов’язані з Полтавщиною

За інформацією Щербанівської сільської ради, 7 квітня 2024 року під час виконання бойового завдання в районі у села Водяне Покровського району Донецької області загинув солдат Місюра Дмитро Романович.

Воїн народився 30 січня 1991 року. Проживав у селі Розсошенці Щербанівської громади Полтавського району. У професійно-технічному училищі № 17 здобув професію автослюсаря. Працював у «Полтаватеплоенерго» слюсарем-ремонтником служби централізованих ремонтів. Став до лав ЗСУ у грудні 2022 року.

За інформацією Полтавської міської ради, 2 червня 2024 року в районі села Невське Сватівського району Луганської області загинув Маляр Олег Михайлович — старший солдат, навідник-оператор.

Воїн народився 12 червня 1981 року. Проживав у Полтаві. Навчався у Полтавському кооперативному університеті. Захоплювався бджільництвом і мав власну пасіку. Став до лав ЗСУ у лютому 2023 року. У полеглого захисника залишилися донька та онучка.

За інформацією Полтавської міської ради, 2 липня 2024 року в районі села Євгенівка Покровського району Донецької області загинув Титаренко Олег Олександрович — старший солдат, навідник відділення охорони.

Воїн народився 18 грудня 1969 року. Проживав у Полтаві. Працював учителем фізкультури у школі № 24. Учні згадують його як доброго, уважного та завжди позитивного педагога, який умів підтримати і допомогти. Олег Олександрович добровольцем до лав ЗСУ у вересні 2021 року. У полеглого захисника залишилася дружина — Вікторія Фіалкіна, директор полтавського НВК № 16.

За інформацією Решетилівської міської ради, 3 вересня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу села Липці Харківської області загинув Косовський Роман Зигмундович — солдат, стрілець-помічник гранатометника 92-ї окремої штурмової бригади імені кошового отамана Івана Сірка.

Воїн народився 16 червня 1982 року. Проживав у селі Глибока Балка Решетилівської громади. До лав Збройних Сил України був мобілізований у травні 2024 року. У полеглого захисника залишилися сестри, брат і племінники.

За інформацією Сенчанської сільської ради, 3 жовтня 2024 року під час виконання бойового завдання в районі міста Селидове Покровського району Донецької області загинув Новохацький Віталій Миколайович.

Воїн народився 15 липня 1985 року у місті Заводське. У 1989 році разом із родиною переїхав до села Сенча. Навчався у Сенчанській ЗОШ, після чого вступив до Червонозаводського професійно-технічного училища, де здобув професію тракториста. Працював у ТОВ «Сенча».

За інформацією Семенівської селищної ради, 19 листопада 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу села Новоолексіївка Покровського району Донецької області загинув Синиченко Олег Миколайович.

Воїн народився 11 вересня 1983 року. Проживав у селі Слюзівка Семенівської громади. Навчався у Товстівській ЗОШ. Працював у рідному краю. Після початку повномасштабного вторгнення став на захист Батьківщини.

За інформацією Щербанівської громади, 29 листопада 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу села Вербове Пологівського району Запорізької області загинув Доброштан В’ячеслав Юрійович — солдат, старший стрілець десантно-штурмового батальйону.

Воїн народився 10 вересня 1980 року у селі Щербані Полтавського району. У 1998 році закінчив Щербанівську ЗОШ. 2 жовтня 2023 року став до лав Збройних Сил України.

Майже два роки В’ячеслав Доброштан вважався зниклим безвісти. Для його рідних це були роки надії та водночас розпачу. Батьки ще до війни втратили наймолодшого з трьох синів, а під час війни горе знову спіткало родину: батько не витримав тяжких переживань і помер, так і не дочекавшись звістки про долю свого сина.

За інформацією Кременчуцької міської ради, 23 лютого 2025 року під час виконання бойового завдання на Луганському напрямку загинув Порубай Олександр Валерійович — старший солдат, гранатометник 57-ї окремої мотопіхотної бригади імені кошового отамана Костя Гордієнка.

Воїн народився 13 травня 1996 року у селі Нова Знам’янка Піщанської громади Кременчуцького району. Навчався у Кременчуцькій гімназії № 8 та у Вищому професійному училищі № 7, де здобув професію верстатника широкого профілю й налагоджувальника агрегатних верстатів автоматичних ліній. З 2020 року долучився до лав ЗСУ. У полеглого захисника залишилися батьки.

За інформацією Глобинської міської ради, 11 серпня 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу села Надія Сватівського району Луганської області загинув Ковтун Максим Миколайович — солдат, розвідник-оператор.

Воїн народився 22 березня 1999 року у місті Глобине. Навчався у школах № 4 і № 5, захоплювався спортом, зокрема паркуром та футболом. Після закінчення Кременчуцького ПТУ № 1 за спеціальністю автослюсаря деякий час працював у Польщі, однак повернувся в Україну, щоб боронити Батьківщину.

8 червня 2025 року добровільно став на військову службу. Побратими згадують його як сміливого та безстрашного воїна.

За інформацією Глобинської міської ради, 8 вересня 2025 року внаслідок атаки ворожого дрона в районі міста Вовчанськ Чугуївського району Харківської області загинув Конько Олексій Васильович — солдат, військовослужбовець 57-ї окремої мотопіхотної бригади імені кошового отамана Костя Гордієнка.

Воїн народився 22 січня 1976 року у місті Глобине. Навчався у школі № 5, після чого у Кременчуцькому училищі № 7 здобув професію токаря, фрезерувальника і свердлувальника. Працював у різних галузях, проявляючи сумлінність і відданість справі.

Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, він разом із колегами намагався врятувати унікальне виробництво в Каховці. Та окупанти нищили все на своєму шляху. Пройшовши через випробування окупацією, Олексій повернувся додому й продовжив працювати — бо вірив у відновлення і майбутнє України. У березні 2024 року став до лав Збройних Сил України. Побратими згадують його як надійну і мужню людину.

За інформацією Кременчуцької міської ради, 9 вересня 2025 року в одній із лікарень Полтавщини помер Судаков Павло Вікторович — солдат, оператор безпілотних літальних апаратів.

Воїн народився 6 серпня 1976 року у місті Кременчук. Навчався у гімназії № 25, після закінчення якої працював у різних сферах. До мобілізації працював у ТОВ «Житлоінвест». З дитинства захоплювався туризмом і альпінізмом, займався скелелазінням. Саме завдяки цьому у нього сформувалося широке коло друзів, з якими він зберіг теплі стосунки протягом усього життя. Друзі та знайомі згадують його як доброго, безконфліктного і безвідмовного чоловіка, який завжди приходив на допомогу.

Навесні 2025 року Павла Судакова мобілізували до лав Збройних Сил України. Виконував бойові завдання на Куп’янському напрямку Харківської області. Там отримав поранення, які виявилися несумісними з життям. У полеглого воїна залишилися дружина та донька.

За інформацією Карлівської міської ради, 9 вересня 2025 року під час ведення бойових дій поблизу села Василівка Куп’янського району Харківської області загинув Шарпар Олександр Олександрович — молодший сержант, командир відділення управління штабу дивізіону взводу управління самохідного артилерійського дивізіону.

Воїн народився 20 жовтня 1989 року у селищі Василівка Чутівського району. Проживав у місті Карлівка. У червні 2022 року добровольцем став до лав Збройних Сил України, брав участь у бойових діях на різних напрямках. Указом Президента України нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня. У полеглого захисника залишилися мама, дружина та донька.

За інформацією Миргородської міської ради, 12 вересня 2025 року під час виконання бойового завдання на території Харківської області загинув старший солдат Дяченко Ігор Миколайович.

Воїн народився 28 липня 1981 року у селі Петрівці Миргородської громади Полтавської області. Тут пройшло його дитинство і шкільні роки. У 1998 році вступив до Харківського автодорожнього університету, де здобув фах інженера-механіка.

Ще під час навчання створив сім’ю. Разом із дружиною виховував доньку. Родина проживала у Харкові. У 2023 році добровільно став на захист України та вірно служив до останнього подиху.

За інформацією Лубенської міської ради, 12 вересня 2025 року під час виконання бойового завдання в районі села Пушкарівка Сумської області загинув Кирилов Арсеній Олександрович — молодший сержант, фельдшер приймально-сортувального відділення медичної роти військової частини.

Воїн народився 30 листопада 1966 року у Німеччині. З двох років проживав у місті Лубни. Навчався у спеціалізованій школі № 6, закінчив Лубенське медичне училище за фахом фельдшер. Працював на станції швидкої допомоги у Лубнах, а також на різних підприємствах: у ПАТ «Лубнигаз», на заводі «Лічмаш», у ТОВ «Стимул».

У 2022 році добровольцем став до лав Збройних Сил України. Виконував завдання на Донецькому та Харківському напрямках. Нагороджений відзнакою Президента України «За оборону України», Почесним нагрудним знаком Головнокомандувача ЗСУ «Золотий хрест» та відзнакою «За сумлінну службу».

У полеглого захисника залишилися донька та сестра. У 2023 році на фронті загинув його син Микола.

За інформацією Полтавської міської ради, 12 вересня 2025 року під час виконання бойового завдання на території Донецької області загинув Очкань Олександр Миколайович — солдат, майстер військової частини.

Воїн народився 22 липня 1988 року у Полтаві. У 2019 році закінчив Полтавський національний педагогічний університет. Працював на комунальному підприємстві «Полтаваелектроавтотранс». У січні 2023 року був мобілізований до лав Збройних Сил України. У полеглого захисника залишилися батьки та сестра.

За інформацією Пирятинської міської ради, 13 вересня 2025 року внаслідок ворожого авіаційного удару по позиціях в районі селища Софіївка Краматорського району Донецької області загинув солдат Марченко Євгеній Валерійович.

Воїн народився 27 серпня 1998 року у селі Смотрики Пирятинської громади Полтавської області. У 2013 році закінчив Смотриківську ЗОШ, у 2017 році — Київський професійний будівельний ліцей, здобувши професію електрогазозварника.

З 2016 року очолював фермерське господарство «МВМ-Агро». У 2018 році вступив до Полтавського державного аграрного університету за спеціальністю «Агрономія». Восени цього ж року був призваний на строкову службу до лав Збройних Сил України, де проходив службу до квітня 2020 року. Після повернення продовжив навчання і у 2023 році закінчив університет. 30 червня 2025 року був мобілізований на захист України. У полеглого воїна залишилася мама.

За інформацією Полтавської міської ради, 14 вересня 2025 року після тривалого лікування у місті Полтава померла капітан Бурмак Ірина Олександрівна.

Захисниця народилася 25 жовтня 1968 року у німецькому місті Потсдам, де проходив службу її батько. У 1984 році закінчила вісім класів середньої школи № 29 у Полтаві. Після цього вступила до Полтавського кооперативного училища, яке закінчила у 1987 році за спеціальністю «продавець промислових і продовольчих товарів». Того ж року одружилася, а у 1988 році народила сина.

З 1987 по 1993 рік проживала разом із сім’єю у смт Новий Ургал Хабаровського краю та у місті Балта Одеської області, де служив її чоловік. З 1993 року мешкала у Полтаві. З вересня 1994 року до січня 2000 року працювала у військовій частині на посаді бухгалтера фінансово-економічної служби.

У січні 2000 року добровільно вступила на військову службу за контрактом. Протягом наступних років проходила службу на різних посадах: старший механік автоматичної телефонної станції, механік вузла зв’язку, курсант навчальної роти прапорщиків, помічник начальника фінансової служби, відповідальний виконавець інформаційно-аналітичної групи, заступник начальника фінансово-економічної служби. У серпні 2024 року була призначена на посаду заступника начальника відділу соціальних виплат Полтавського обласного ТЦК та СП.

У 1997-2002 та 2011-2012 роках навчалася у Полтавському університеті економіки і торгівлі, де здобула спеціальності «фінансист-економіст» та «управління персоналом — економіка праці».

За сумлінне виконання обов’язків і особистий внесок у розвиток Збройних Сил України неодноразово нагороджувалася відзнаками Міністерства оборони України.

За інформацією Шишацької селищної ради, 14 вересня 2025 року під час виконання бойового завдання в районі міста Сіверськ Бахмутського району Донецької області загинув Яковенко Іван Іванович.

Воїн народився 25 листопада 1995 року у місті Орел РФ. У 2006 році родина переїхала до міста Білозерськ Донецької області, де у 2011 році Іван закінчив місцеву школу № 13. У 2015 році здобув професію електрослюсаря й машиніста підземних установок у Білозерському професійному ліцеї. Працював за спеціальністю два з половиною роки.

У 2018 році вступив до Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. У 2019 році пішов на військову службу за контрактом, а у 2023 році пройшов школу підготовки та перепідготовки фахівців пожежної охорони, отримавши спеціальність пожежника. У 2024 році, продовжуючи військову службу, здобув другий магістерський рівень освіти у Харківському університеті.

За віддану службу нагороджений медаллю «За оборону України», почесною відзнакою «Хрест 54 ОМБр» та медаллю «За стійкість і відвагу». У полеглого захисника залишилися мама та дружина.

За інформацією Миргородської міської ради, 15 вересня 2025 року під час виконання бойового завдання в районі села Приморське Василівського району Запорізької області загинув солдат Пилипенко Юрій Петрович.

Воїн народився 31 травня 1978 року. Проживав у селі Показове Миргородської громади Полтавської області.

За інформацією Лубенської міської ради, 15 вересня 2025 року під час перебування у районі зосередження самохідного артилерійського дивізіону раптово помер Томилович Віктор Петрович — старший сержант, головний сержант самохідної артилерійської батареї.

Воїн народився 20 січня 1976 року у селі Переходичі Рокитнівського району Рівненської області. Там пройшли його дитячі роки та навчання у школі. Після її закінчення здобув професію тракториста і тривалий час працював у механізованих бригадах у різних сільськогосподарських підприємствах України.

У 2005 році, створивши сім’ю, переїхав до села Пулинці на Лубенщині. Працював у місцевому сільськогосподарському господарстві, на Михнівському цегельному заводі, а також у відділенні «Нової пошти» у Києві.

З початком повномасштабної війни у березні 2022 року добровільно став на захист Батьківщини. Віддано і мужньо ніс службу на передовій. Та, на жаль, надмірні навантаження не витримало серце воїна. Віктор Томилович був щирою, доброзичливою та працьовитою людиною. Любив землю і техніку, був відданим чоловіком та турботливим батьком.

У полеглого захисника залишилися мама, сестра, брати, дружина, донька та сини.

За інформацією Великобагачанської селищної ради, 16 вересня 2025 року під час виконання бойового завдання на території Сумської області загинув Квєткін Віталій Григорович.

Воїн народився 23 липня 1982 року у селищі Велика Багачка Миргородського району. У 1999 році закінчив місцеву середню школу та вступив до Хорольського агропромислового коледжу, який закінчив у 2004 році, отримавши спеціальність техніка-механіка. Навчання було перерване строковою військовою службою у Збройних Силах України.

Працював у різних сферах, зокрема у товаристві «Київміськбуд» будівельником. Останнім місцем роботи було керівництво Великобагачанським відділенням ТОВ «Агромолтранс».

З перших днів повномасштабного вторгнення служив у лавах 116-ї окремої бригади територіальної оборони, воював на Донеччині, Курщині та Сумщині. Нагороджений відзнакою Міністра оборони «Залізний хрест» та нагрудним знаком «За вірність народу України» І ступеня. У полеглого захисника залишилися мама, сестра, дружина та доньки.

Імена, фото й біографії інших загиблих бійців, життя яких було пов’язане з Полтавською областю, можна переглянути тут.

«Полтавщина»