За останній тиждень стало відомо про загибель 16 військових, життя яких були пов’язані з Полтавщиною

За інформацією Оржицької селищної ради, 17 квітня 2024 року під час виконання бойового завдання в районі села Водяне Волноваського району Донецької області загинув військовослужбовець Слинько Руслан Григорович.

Воїн народився 14 березня 1988 року у селі Тарасівка Оржицької громади. Навчався у Плехівській та Чутівській школах. Проходив строкову службу, працював у міліції та охоронних структурах у Києві.

У 2022 році, з початком повномасштабного вторгнення, без вагань став на захист України. Виконував бойові завдання на Донеччині, проявляючи мужність та витримку. У полеглого воїна залишилися мама, сестра та дружина.

За інформацією Кременчуцької міської ради, 29 травня 2024 року внаслідок штурму позицій українських захисників у селищі Невельське Покровського району Донецької області загинув солдат Гнізділов Віталій Васильович.

Воїн народився 2 січня 1979 року у селі Піщане Кременчуцького району. Проживав у місті Кременчук. Навчався у Кременчуцькій гімназії № 7.

За інформацією Новогалещинської селищної ради, 25 червня 2024 року під час виконання бойового завдання в районі села Уманське Покровського району Донецької області загинув солдат Кривошапка Олег Валентинович.

Воїн народився 15 травня 1968 року. Проживав у селищі Нова Галещина Кременчуцького району Полтавської області. У травні 2024 року був призваний на військову службу по мобілізації та без вагань став на захист Батьківщини.

За інформацією 1-го відділу Кременчуцького РТЦК та СП, 3 вересня 2024 року під час виконання бойового завдання в районі села Липці Харківської області загинув старший солдат Богдановський Юрій Олександрович.

Воїн народився 15 жовтня 1975 року у місті Кривий Ріг. У 1977 році разом із родиною переїхав до Комсомольська (нині — Горішні Плавні). Навчався у середній школі № 1, згодом у Полтавському державному педагогічному інституті імені В. Г. Короленка, де здобув фах учителя. У 1997-1998 роках проходив строкову військову службу в лавах ЗСУ. Пізніше закінчив Кременчуцький університет економіки, інформаційних технологій і управління, отримавши кваліфікацію менеджера-економіста.

Свою професійну діяльність пов’язав з роботою в підрозділах Полтавської митниці. У вільний час займався веслуванням на човнах «Дракон», був кандидатом у майстри спорту України. 16 березня 2022 року був мобілізований на військову службу. Вірний присязі, з мужністю виконував бойові завдання.

За інформацією Лубенської міської ради, 11 листопада 2024 року під час виконання бойового завдання в районі села Трудове Покровського району Донецької області загинув Михайленко Дмитро Дмитрович — солдат, розвідник розвідувальної роти військової частини.

Воїн народився 11 листопада 1985 року у селі Березоточа Лубенської громади. Закінчив Березотоцьку середню школу, у Лубнах здобув професію зварювальника в професійно-технічному училищі № 12. Працював у Державному спеціалізованому сільськогосподарському підприємстві «Дружба», охоронній фірмі та у Березотіцькій філії ДП «Укрліктрави». Дмитро захоплювався природою рідного краю, любив риболовлю. Був доброю, світлою і щирою людиною, завжди готовою допомогти іншим. У полеглого воїна залишилися сестра, брат, дружина, донька та син.

За інформацією Карлівської міської ради, 5 травня 2025 року в районі села Глушківка Куп’янського району Харківської області загинув Олешко Олексій Олексійович — солдат, стрілець стрілецької роти.

Воїн народився 27 вересня 1986 року у селі Попівка Карлівської громади. Проживав у місті Карлівка. У листопаді 2024 року був призваний на військову службу за мобілізацією. Вірний військовій присязі, мужньо виконував бойові завдання. У полеглого захисника залишилися брат, дружина та двоє доньок.

За інформацією Полтавської міської ради, 23 серпня 2025 року в районі виконання бойових завдань у Донецькій області загинув Шевченко Олексій Миколайович — солдат, стрілець-снайпер штурмового відділення 425-го окремого штурмового полку «Скала».

Воїн народився 11 липня 1984 року у місті Тернопіль. Проживав у Полтаві. Мав улюблену справу — захоплювався мототехнікою. У листопаді 2024 року був призваний на військову службу по мобілізації.

Сумлінно виконував обов’язок захисника України, проявив стійкість і мужність у боях проти російських окупантів. У полеглого захисника залишилися мама та сестра.

За інформацією Заводської міської ради, 30 серпня 2025 року під час виконання бойового завдання в районі міста Покровськ Донецької області загинув сержант Павленко Станіслав Михайлович.

Воїн народився 17 квітня 1974 року у місті Червонозаводське (нині — Заводське). Навчався у Червонозаводській ЗОШ № 2, згодом у ПТУ № 32, де здобув фах тракториста. Продовжив навчання на водія у місті Хорол. У 1992 році проходив строкову службу в лавах Збройних сил України. З 1994 року працював на ПрАТ «Склоприлад». 10 листопада 2022 року був мобілізований до лав ЗСУ. Вірний військовій присязі, виконував бойові завдання на фронті. У полеглого захисника залишилися мама, сестра, дружина та донька.

За інформацією Кременчуцької міської ради, 3 вересня 2025 року на Сумському напрямку фронту загинув Палагута Владислав Миколайович — сержант Державної прикордонної служби України.

Воїн народився 5 січня 1971 року. Проживав у Кременчуці. У полеглого захисника залишилися батько та син.

За інформацією Чутівської селищної ради, 5 вересня 2025 року загинув солдат Іщенко Микола Олексійович.

Воїн народився 24 серпня 1983 року. Проживав у селі Грякове Чутівської громади. У полеглого захисника залишилася сестра.

За інформацією Опішнянської селищної ради, 5 вересня 2025 року внаслідок трагічної ДТП загинув військовослужбовець Канівець Віталій Андрійович.

Воїн народився 10 серпня 1993 року. Проживав у селі Попівка Опішнянської громади. У 2022 році став на захист України, пройшов найважчі ділянки фронту, залишаючись вірним військовій присязі та побратимам.

За інформацією Пирятинської міської ради, 5 вересня 2025 року в міській клінічній лікарні Харкова помер Куряченко Сергій Олександрович.

Воїн народився 2 грудня 1979 року у місті Пирятин. Навчався у міській школі № 4. Після строкової служби певний час проживав і працював у Києві, згодом повернувся до рідного Пирятина, де працював на різних підприємствах, у тому числі в ТОВ «Агротехніка».

У грудні 2024 року був мобілізований на військову службу. Служив у лавах Державної прикордонної служби України. У полеглого захисника залишилася мама.

За інформацією Миргородської міської ради, 8 вересня 2025 року під час проходження військової служби на Сумщині помер Гончар Валерій Борисович — підполковник, заступник командира батальйону територіальної оборони з артилерії.

Народився 19 червня 1966 року у Миргороді, де проживав. Був єдиною дитиною в сім’ї, рано втратив батька. Навчався у школі № 5. Закінчив Ворошиловградське військове училище, здобув фах штурмана бойового управління. Служив у Грузії, Абхазії та Нагірному Карабасі.

Отримав також бухгалтерську освіту у Полтавській аграрній академії, працював за фахом на підприємствах Миргорода. Навчався у Харківському національному університеті цивільного захисту, служив інспектором у пожежній частині.

Валерій Борисович був відданим сім’янином — разом із дружиною Любов’ю Василівною виховав доньку Валерію. Був палким спортсменом, займався боксом, здійснив понад 1000 стрибків із парашутом.

З 2017 по 2019 рік брав участь у бойових діях на сході України. Повернувшись, викладав предмет «Захист України» у ПТУ № 44, виховуючи молодь власним прикладом. З початком повномасштабного вторгнення без вагань став до строю, пройшов Бахмут, Соледар, Авдіївку та інші найважчі напрямки.

За інформацією Хорольської міської ради, 9 вересня 2025 року під час виконання бойового завдання на Харківщині загинув Новоселецький Станіслав Федосійович — солдат, водій механізованого взводу.

Воїн народився 14 березня 1974 року у селі Новооріхівка Лубенського району. Проживав у селі Іващенки Хорольської громади. Навчався у місцевій школі, після чого здобув водійські права у Хорольській ДОСААФ. На початку 1990-х проходив строкову військову службу. Працював у сфері сільського господарства, зокрема у СВК «Перемога» та ТОВ «Агротандем-2012».

6 грудня 2022 року був призваний на військову службу по мобілізації. Служив у складі 831-ї бригади тактичної авіації, згодом переведений до 116-ї окремої механізованої бригади. Виконував бойові завдання на Донеччині, Запоріжжі та Харківщині. Нагороджений відзнакою Президента України «За оборону України», медаллю «Ветеран війни», відзначався відомчими нагородами та подяками. Вірний військовій присязі, до останнього подиху мужньо виконував свій обов’язок на передовій. У полеглого захисника залишилися двоє братів, сестра, дружина та двоє доньок.

За інформацією Лубенської міської ради, 10 вересня 2025 року під час виконання бойового завдання в районі селища Ямпіль Краматорського району Донецької області загинув Нонік Владислав Анатолійович — солдат, стрілець стрілецького батальйону.

Воїн народився 6 березня 2000 року в селі Тарасенкове Оржицького району. Навчався спочатку у місцевій школі, згодом у Михнівській ЗОШ, коли сім’я переїхала в село Олександрівка Лубенського району. Закінчив Полтавський університет економіки і торгівлі. Працював торговим представником у фірмовій мережі Салтівського м’ясокомбінату. Був товариським, відповідальним і щирим, любив співати, виступав на сцені, мав багато друзів.

Після початку повномасштабної війни без вагань став на захист України. У полеглого воїна залишилися батьки та брат.

За інформацією Сенчанської громади, повідомленою 12 вересня 2025 року, на війні проти російських окупантів загинув Сезоненко Богдан Валентинович.

Воїн народився 21 травня 2004 року у селі Вирішальне Лохвицького району. Навчався у Вирішальненській ЗОШ та у Глинському ПТУ. Після навчання працював у приватного підприємця.

У січні 2024 року добровільно підписав контракт і став на захист України. Молодий, щирий, усміхнений і доброзичливий — таким його пам’ятають рідні, друзі та побратими. Був відповідальним у справах, надійним сином і помічником у родині.

Імена, фото й біографії інших загиблих бійців, життя яких було пов’язане з Полтавською областю, можна переглянути тут.

«Полтавщина»