За останній тиждень стало відомо про загибель 12 військових, життя яких були пов’язані з Полтавщиною

За інформацією Кременчуцької міської ради, 1 вересня 2024 року під час виконання бойового завдання в місті Костянтинівка Донецької області загинув Гаража Євгеній Сергійович — солдат, стрілець-снайпер першого десантно-штурмового відділення.

Воїн народився 15 квітня 1992 року у Кременчуці. Закінчив Кременчуцьку гімназію № 1 та ПТУ № 26. Працював на Валківському заводі будівельних виробів. У полеглого захисника залишилися батьки, колишня дружина та син.

За інформацією Ланнівської сільської ради, 17 січня 2025 року під час виконання бойового завдання в районі села Дар’їно Суджанського району Курської області РФ загинув Заплава Юрій Володимирович — солдат, сапер відділення інженерно-саперного взводу.

Воїн народився 4 червня 1978 року. Проживав у селі Федорівка Ланнівської громади.

За інформацією Скороходівської селищної ради, 21 липня 2025 року під час виконання бойового завдання в районі села Дачне Синельниківського району Дніпропетровської області загинув Мирко Валентин Романович — солдат, стрілець-снайпер аеромобільного батальйону.

Воїн народився 29 січня 2000 року. Проживав у селі Павлівка Скороходівської громади.

За інформацією першого відділу Кременчуцького РТЦК та СП, 23 липня 2025 року у Дніпропетровській обласній клінічній лікарні імені І.І. Мечникова помер солдат Корбовський Роман Миколайович.

Воїн народився 12 серпня 1981 року в місті Полярний Мурманської області. У 1992 році разом із родиною переїхав до Комсомольська. Закінчив ЗОШ № 2, здобув фах гірничого техніка-електромеханіка у Комсомольському політехнічному технікумі. Працював на підприємствах міста, згодом — у Дніпрі. У 2019 році повернувся до Горішніх Плавнів, працював у ТОВ «Ферострой». У квітні 2025 року був мобілізований до лав Збройних сил України. 13 липня 2025 року під час виконання бойового завдання отримав важке поранення, яке стало смертельним.

За інформацією Полтавської міської ради, 26 липня 2025 року у Курській області РФ внаслідок артилерійського обстрілу загинув Легар Дмитро Анатолійович — солдат, стрілець спеціалізованого штурмового взводу «Шквал».

Воїн народився 2 грудня 1984 року. Проживав у Полтаві. У цивільному житті працював зварником. У травні 2025 року був призваний на військову службу за контрактом. У полеглого захисника залишилися мама, брати та син.

За інформацією Новосанжарської селищної ради, 30 липня 2025 року внаслідок артилерійського обстрілу поблизу села Рубіжне Чугуївського району Харківської області загинув Кунін Віталій Станіславович — старший солдат, старший механік-водій танкового батальйону.

Воїн народився 25 вересня 1971 року в селі Полузір’я Новосанжарської громади. Проживав у сусідньому селі Давидівка. Закінчив школу у Стовбиній Долині. Здобув фах тракториста, служив у танкових військах під час строкової служби. Працював трактористом і комбайнером, згодом — у службі таксі.

Учасник АТО з 2014 року, служив понад рік, нагороджений медаллю «Герой АТО». Під час повномасштабного вторгнення з лютого 2022 року служив у Полтаві, ремонтував танки, згодом — на Донбасі як механік-танкіст. Був поранений у 2024 році, після лікування у квітні 2025 року повернувся до служби. У полеглого захисника залишилися мама, брати, дружина, син та донька.

За інформацією Зіньківської міської ради, 2 серпня 2025 року загинув Шевченко Сергій Валерійович.

Воїн народився 10 серпня 1993 року в селі Бобрівник Зіньківської громади. Закінчив школу в рідному селі, здобув професію водія-електрика в Регіональному центрі професійно-технічної освіти Зінькова. У 2011-2012 роках проходив строкову військову службу в українській армії в Гостомелі. Працював водієм на різних підприємствах, захоплювався технікою та автомобілями.

Брав участь у проведенні АТО, а з початком повномасштабного вторгнення знову став на захист України. Пережив поранення та контузії, але продовжував службу. У полеглого захисника залишилися мама, вітчим та донька.

За інформацією Лубенської міської ради, 2 серпня 2025 року внаслідок важкої хвороби помер Щербаков Олександр Сергійович — солдат, курсант навчального батальйону.

Воїн народився 13 серпня 1989 року в селі Богодарівка Лубенського району. Закінчив Лубенську ЗОШ № 8, здобув професію верстатника широкого профілю у ПТУ № 12. Працював за фахом на Київському вагоноремонтному заводі, згодом — водієм та майстром зміни на підприємствах Київщини. Любив природу, рибалку, цікавився технікою й автомобілями. Коли почалася війна, став до лав Збройних сил України. У полеглого захисника залишилися мама та брат.

За інформацією Полтавської міської ради, 3 серпня 2025 року у Львові внаслідок бойового поранення помер Корнієнко Сергій Валерійович — солдат, розвідник-сапер 120-го окремого розвідувального полку.

Воїн народився 13 березня 1990 року. Проживав у Полтаві. У 2008 році закінчив ЗОШ № 22. У мирному житті працював у будівельному магазині. У жовтні 2024 року був мобілізований до лав Збройних сил України. Поранення, яке стало смертельним, отримав внаслідок атаки ворожого FPV-дрона 27 квітня 2025 року під час виконання бойового завдання на сході України.

За інформацією Великорублівської сільської ради, 5 серпня 2025 року в Сумській області внаслідок атаки ворожого FPV-дрона загинув Олефір Микола Олександрович — сержант, інспектор прикордонної служби 1 категорії, начальник групи інженерної розвідки відділення інженерного забезпечення прикордонної комендатури швидкого реагування.

Воїн народився 1 березня 1997 року в селі Глобівка Великорублівської громади. Навчався у Милорадівській ЗОШ. У 2020 році закінчив Харківський національний університет внутрішніх справ за спеціальністю «Право», здобувши кваліфікацію юриста. Захоплювався історією. Проживав у місті Суми, де мешкає його родина. Працював слюсарем на Сумському машинобудівному заводі.

З перших годин повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року вступив до Сумської прикордонної комендатури швидкого реагування, брав участь у боях за Суми, Лебедин і Тростянець, виконував завдання з охорони державного кордону. Служив оператором ПЗРК, згодом сапером. З липня 2023 року брав участь у бойових діях на Харківщині, Луганщині та Донеччині, а також у Курській області. Був нагороджений медаллю «Захисник Батьківщини», почесними грамотами та відзнаками «За мужність в охороні державного кордону», «За сприяння Збройним Силам України», «За бойові заслуги», а також відзнакою Кабінету Міністрів України.

У 2024 році проходив навчання у Сполученому Королівстві Великої Британії та Північної Ірландії. Того ж року отримав поранення, після лікування повернувся на службу. У полеглого захисника залишилися батьки, дружина, син та донька.

За інформацією Котелевської селищної ради, 7 серпня 2025 року у госпіталі міста Київ внаслідок ускладнення хвороби помер Пономаренко Олександр Володимирович — солдат, стрілець стрілецького відділення.

Воїн народився 2 жовтня 1982 року. Проживав у селищі Котельва.

За інформацією Оболонської сільської ради, повідомленої 7 серпня 2025 року, внаслідок ворожого обстрілу під час виконання бойового завдання загинув Попов Едуард.

Імена, фото й біографії інших загиблих бійців, життя яких було пов’язане з Полтавською областю, можна переглянути тут.

«Полтавщина»