Полтава отримує від старостатів удвічі більше, ніж витрачає на них

За 8 місяців Полтава отримала від старостатів 140 млн грн податків, а повернула у вигляді ремонтів і благоустрою лише 60 млн грн
Сьогодні, під час засідання комісії з питань містобудування, архітектури, розвитку міського господарства, транспорту, розвитку підприємницької діяльності, розвитку міста, інвестицій, туризму Полтавської міської ради, заступниця міського голови Тетяна Бардіна доповіла перед депутатами за їхнім дорученням, щодо пошуку альтернативних джерел фінансування ремонту доріг у старостатах.
Тетяна Бардіна повідомила депутатам, що за вісім місяців 2025 року Полтава отримала від старостатів 140 млн грн — це надходження з податку на доходи фізичних осіб (ПДФО) та ренти. Натомість витратили лише 60 млн грн. У цю суму входить оплата праці, ліквідація стихійних сміттєзвалищ, прибирання снігу, спилювання аварійних дерев, поточні ремонти доріг тощо.
Таким чином, старостати «додають» Полтаві вдвічі більше коштів, ніж місто витрачає на їх утримання. Це лише підтверджує нарікання жителів приєднаних сіл, які скаржаться, що після входження до Полтавської громади втратили можливість самостійно розпоряджатися бюджетом.
Одна з найгірших доріг у старостатах — відрізок Пальчиківка – Бугаївка. У програмі розвитку громади передбачено залучення компанії «Укргазвидобування» для реалізації спільних проєктів на території Пальчиківського та Валківського старостатів. Йдеться, зокрема, про співфінансування ремонту доріг.
У 2025 році в старостатах Полтави ще взагалі не проводили ремонтів доріг між селами. За словами Бардіної, у 2024 році Агенція місцевих доріг відремонтувала 10,5 км, тоді як місто — лише на 700 метрів. Цьогоріч міська рада пропонує виділити 15 млн грн субвенції на умовах співфінансування 50 на 50.

Депутат Денис Поліщук поставив питання до Тетяни Бардіної, які підприємства розбивають дороги своїми вантажівками, скільки накладено штрафів, і чи працює ця система. Він наголосив, що компанії, які руйнують дороги, мають за власний кошт і відновлювати їх.
Микола ЛИСОГОР, «Полтавщина»