Розмір тексту

За останній тиждень стало відомо про загибель 21 військових, життя яких були пов’язані з Полтавщиною

Живий коридор прощання у Скороходівській громаді
Живий коридор прощання у Скороходівській громаді

Упродовж останнього тижня офіційні джерела повідомили про втрату на війні проти російських окупантів ще 21 військового, чиї життя були пов’язані з Полтавською областю. Це Михайло Лещенко, Олександр Лотош, Віталій Перетятько, Віталій Ульянец, Юрій Шустов, Віталій Яценко, Олег Суворін, Олег Шмалько, Анатолій Марюхніч, Тарас Богодист, Андреас Броман, Валерій Рудь, Василь Бережний, Олександр Волошко, Олександр Клименко, Андрій Супрун, Олексій Колодяжний, Алім Литвин, Олександр Поляков, Олександр Таран та В’ячеслав Хікматулін.

За інформацією Скороходівської селищної ради, 10 березня 2022 року під час виконання бойового завдання поблизу міста Волноваха Донецької області загинув сержант Лещенко Михайло Павлович.

Воїн народився 17 вересня 1990 року у багатодітній родині. Проживав у селищі Скороходове. У 2008-2009 роках проходив строкову військову службу. У 2014-2016 роках брав участь в антитерористичній операції на сході України. Далі продовжив службу, уклавши контракт із ЗСУ. На початку повномасштабного вторгнення служив на посаді старшого механіка-водія мотопіхотного батальйону. За сумлінність та відданість службі неодноразово нагороджувався грамотами та подяками.

Михайло вирізнявся спокоєм, скромністю, хоробрістю та відданістю військовій присязі. Світла пам’ять про нього назавжди залишиться в серцях рідних, побратимів і вдячних земляків.

Михайло Лещенко

За інформацією Семенівської селищної ради, 7 серпня 2024 року під час ведення бойових дій поблизу села Бажане (Новожеланне) Покровського району Донецької області загинув Лотош Олександр Володимирович.

Воїн народився 14 вересня 1983 року. Проживав у селищі Семенівка.

Олександр Лотош

За інформацією Лохвицької міської ради, 8 вересня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу села Миколаївка Покровського району Донецької області загинув Перетятько Віталій Володимирович — солдат, кулеметник єгерського батальйону.

Воїн народився 18 серпня 1978 року в місті Лохвиця. У 1995 році закінчив Лохвицьку ЗОШ № 1, навчався у Лохвицькій філії Полтавського технікуму харчових технологій. Під час навчання був призваний на строкову службу, після якої повернувся до технікуму й завершив навчання у 2000 році. Протягом 2000-2008 років працював охоронцем у компанії «Антарес 2000» у місті Полтава, а згодом повернувся до рідного міста, де продовжив працювати за фахом. У травні 2024 року був мобілізований до лав Збройних Сил України.

Віталій Перетятько був щирою, доброю, відповідальною людиною, яку поважали рідні, друзі та побратими. Світла пам’ять про нього назавжди залишиться у серцях тих, хто його знав.

Віталій Перетятько

За інформацією Полтавської міської ради, 28 вересня 2024 року, внаслідок ракетного удару поблизу села Ясенове Покровського району Донецької області, загинув Ульянец Віталій Вікторович — солдат, водій мінометного взводу мінометної батареї 116-ї окремої бригади територіальної оборони.

Воїн народився 4 листопада 1978 року. Проживав у місті Полтава. Був мобілізований до лав Збройних Сил України у серпні 2023 року. Побратими згадують Віталія як людину з міцним характером, надійного товариша, який завжди був готовий допомогти та підтримати.

Віталій Ульянец

За інформацією Кременчуцької міської ради, 29 жовтня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу села Катеринівка Донецької області загинув Шустов Юрій Володимирович — солдат, гранатометник піхотного взводу.

Воїн народився 30 вересня 1974 року, проживав у місті Кременчук. Навчався у Кременчуцькій гімназії № 3, закінчив вище професійне училище № 7. Працював на залізниці. Побратими згадують Юрія як спокійного, відповідального, товариського чоловіка, який завжди приходив на допомогу. У полеглого захисника залишилися мама та сестра.

Юрій Шустов

За інформацією Миргородської міської ради, 18 листопада 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу села Берестки Донецької області загинув матрос Яценко Віталій Іванович.

Воїн народився 29 квітня 1986 року в місті Миргород. У 2001 році разом із родиною переїхав до села Гаркушинці, де закінчив середню школу. Професійну освіту здобув у ПТУ № 44 у Миргороді. Строкову службу проходив у 831-й бригаді тактичної авіації, після чого працював за фахом на підприємствах Миргорода: на заводі мінеральних вод, підприємстві «МТермо», комбікормовому та арматурному заводах.

У жовтні 2022 року був призваний до лав ЗСУ, спочатку — до батальйону охорони при бригаді тактичної авіації, згодом — до 35-ї окремої бригади морської піхоти імені контрадмірала Михайла Остроградського, де проходив службу як рульовий-моторист відділення десантно-висаджувальних засобів.

У липні 2025 року за результатами ДНК-експертизи було підтверджено факт його загибелі. У Віталія залишилися батьки, дружина та донька. Поховали воїна на Алеї Героїв у місті Миргород.

Віталій Яценко

За інформацією Гребінківської міської ради, 3 липня 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу села Олександро-Шультине Краматорського району Донецької області загинув Суворін Олег Михайлович — солдат, стрілець-санітар механізованої роти.

Воїн народився 14 грудня 1980 року в місті Бахмут. Навчався у Бахмутській школі № 8, здобув професію оператора бурильних машин в училищі № 53. Працював на Бахмутському міськводоканалі. Після початку повномасштабного вторгнення був змушений виїхати з Донеччини. Оселився як переселенець у селі Сліпорід-Іванівка Гребінківської громади Полтавської області, де влаштувався на роботу. У лютому 2025 року був мобілізований до лав ЗСУ.

Олег Суворін

За інформацією Полтавської міської ради, 4 липня 2025 року в районі виконання бойового завдання в Донецькій області загинув Шмалько Олег Олегович — солдат, номер обслуги мотопіхотної роти.

Воїн народився 16 січня 1996 року. Проживав у селі Лозівка Полтавської громади.

Олег Шмалько

За інформацією Карлівської міської ради, 8 липня 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу села Вільне Поле Волноваського району Донецької області загинув Марюхніч Анатолій Анатолійович — помічник гранатометника батальйону оперативного призначення Національної гвардії України.

Воїн народився 21 березня 1981 року. Проживав у місті Карлівка.

Анатолій Марюхніч

За інформацією Кременчуцької міської ради, 13 липня 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу села Яблунівка Сумської області, загинув Богодист Тарас Володимирович — солдат, водій піхотного відділення.

Воїн народився 23 вересня 1986 року у селищі Нюрба в РФ. Згодом із родиною переїхав до Кременчука, де навчався у гімназії № 23, а згодом здобув вищу освіту в Кременчуцькому інституті Дніпровського університету імені Альфреда Нобеля. Працював у Кременчуцькому льотному коледжі Національного авіаційного університету — спочатку у відділі охорони, згодом в інформаційному відділі. Брав активну участь у творчому житті закладу, мав влог і сторінки в соцмережах, цікавився ІТ і готував для колег власну випічку. Був мобілізований до лав ЗСУ у лютому 2025 року. З рідних у Тараса залишилася лише мама.

Тарас Богодист

За інформацією Білицької селищної ради, 13 липня 2025 року під час штурмових дій на Донецькому напрямку загинув солдат Броман Андреас Мікаель Еверт.

Воїн народився 31 березня 1989 року у місті Сандвікен, що у Швеції. З дитинства був щирим, добрим і допитливим хлопчиком. Захоплювався історією, скандинавською міфологією, мріяв про космос і природу, любив риболовлю. Професійно займався спортом, відзначався витривалістю, відповідальністю і наполегливістю, мав глибоку чуйність до людей і силу характеру.

Змалку мріяв стати військовим. Багато читав про війни, зброю, історію українських козаків та союз українського і шведського народів у боротьбі проти російської імперії. Україна стала його мрією — і його долею.

У Швеції Андреас зустрів своє кохання — українку Світлану, яка стала його родиною, опорою і частиною серця. Її підтримка привела його до України.

З початком повномасштабного вторгнення у березні 2022 року Андреас уже стояв на львівському вокзалі. Він добровільно вступив до лав Інтернаціонального легіону оборони України, згодом служив у 59-й окремій штурмовій бригаді, а потім — у 66-й окремій механізованій бригаді. За час служби тричі отримував поранення, але щоразу повертався до строю. В останні місяці був водієм гранатометного взводу роти вогневої підтримки.

Проживав разом із дружиною у селищі Білики Полтавського району, яке стало для нього другою домівкою. Мріяв отримати громадянство України, виховувати дітей і відбудовувати країну, яку прийняв серцем.

У полеглого захисника залишилися батьки, брати, сестра, дружина, син та доньки. Андреас Броман похований на Алеї Слави Біликів.

Андреас Броман

За інформацією Хорольської міської ради, 14 липня 2025 року внаслідок стрілецького бою з російськими окупантами поблизу села Дачне Дніпропетровської області загинув Рудь Валерій Григорович — солдат, стрілець-снайпер аеромобільної бригади.

Воїн народився 5 січня 1992 року в селі Покровська Багачка Хорольської громади, де й проживав. Навчався у місцевій школі, після чого працював на будівництві в Києві. До лав Збройних Сил України був призваний у травні 2025 року.

У полеглого захисника залишилися двоє сестер, брат та двоє синів.

Валерій Рудь

За інформацією Гадяцької та Лохвицької міських рад, 18 липня 2025 року, під час виконання бойового завдання в Дніпропетровській області загинув Бережний Василь Іванович — сержант, командир відділення охорони.

Воїн народився 24 липня 1981 року в селі Погарщина Лохвицької громади. Закінчив місцеву школу, здобув освіту у Червонозаводському ПТУ № 32. Після строкової служби працював у місті Гадяч, зокрема на підприємстві «Горизонт» та Качанівському ГПЗ. До лав Збройних Сил України був мобілізований у червні 2024 року. У полеглого захисника залишилися мама, дружина та двоє доньок.

Василь Бережний

За інформацією Полтавської міської ради, 18 липня 2025 року в районі виконання завдань у Харківській області загинув Волошко Олександр Валерійович — солдат, навідник-оператор відділення забезпечення навчального процесу взводу забезпечення навчально-штурмової роти.

Воїн народився 4 серпня 1984 року. Проживав у місті Полтава. Був мобілізований до лав ЗСУ у лютому 2023 року. Рідні та друзі пам’ятають Олександра як щирого, доброзичливого, життєрадісного чоловіка, який завжди підтримував і ніколи не втрачав оптимізму.

Олександр Волошко

За інформацією Лубенської міської ради, 19 липня 2025 року під час ведення бойових дій загинув Клименко Олександр Володимирович — сержант, старший технік стрілецької роти батальйону територіальної оборони.

Воїн народився 25 серпня 1972 року у селі Терни Лубенського району. Закінчив В’язівську ЗОШ та здобув професію зварювальника у Лубенському ПТУ №12. Після строкової служби працював на комунальних і приватних підприємствах. У 2014 році брав участь в антитерористичній операції, після чого повернувся до цивільного життя. З початком повномасштабного вторгнення у 2022 році добровільно став на захист Батьківщини, пройшовши бойові шляхи Донеччини, Чернігівщини та Сумщини.

Олександр Клименко був щирим, працьовитим, відданим сім’янином, якого поважали побратими та земляки. З рідних у нього залишилися дружина, діти та онуки.

Олександр Клименко

За інформацією Лубенської міської ради, 21 липня 2025 року під час переміщення до району виконання завдань внаслідок ДТП загинув Супрун Андрій Андрійович — старший сержант, командир відділення зенітного ракетно-артилерійського дивізіону.

Воїн народився 16 серпня 1995 року в селі Тишки Лубенського району. Навчався у Тишківській і Березотіцькій школах, здобув робітничу спеціальність у ПТУ міста Заводське. Працював пекарем у Лубнах. Був доброзичливим, справедливим, любив природу, риболовлю й тварин. 26 лютого 2022 року став до лав ЗСУ. За час служби отримував подяки командування за сумлінне виконання обов’язків.

Андрій Супрун

За інформацією Мартинівської сільської ради, 22 липня 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу села Садки Сумської області загинув головний сержант Колодяжний Олексій Павлович.

Воїн народився 7 лютого 2001 року в селі Веселе Синельниківського району Дніпропетровської області. Навчався за військовим фахом. Брав участь у проведенні АТО. З початку повномасштабного вторгнення — у лавах Збройних Сил України. Служив у бойовому підрозділі, де проявляв мужність, силу духу й відданість присязі.

У березні 2025 року родина Колодяжного переїхала до села Варварівка Мартинівської громади, рятуючись від бойових дій. Саме туди, до рідних, повернулося тіло Героя — на щиті.

Олексій Колодяжний

За інформацією Чорнухинської селищної ради, повідомленою 23 липня 2025 року, загинув військовослужбовець Збройних Сил України Литвин Алім Васильович.

Воїн народився 17 липня 1993 року в селі Загребелля Чорнухинського району. Проживав у селі Мелехи Чорнухинської громади.

Алім Литвин

За інформацією Скороходівської селищної ради, 23 липня 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу села Лукʼянівське Запорізької області загинув солдат Поляков Олександр Олексійович.

Воїн народився 27 лютого 1984 року в місті Бахмач Чернігівської області. Дитинство провів у селі Атюша, де навчався в місцевій школі. Після її закінчення здобув спеціальність столяра й працював за фахом у рідному селі, а згодом — у Києві, на птахофабриці. Останнім часом проживав на Полтавщині, у Скороходівській громаді, де присвячував себе улюбленій справі — роботі з деревом.

У серпні 2024 року Олександр став до лав Збройних Сил України. Служив майстром відділення безпілотних авіаційних комплексів взводу БпАК гірсько-штурмового батальйону. Загинув унаслідок прямого влучання двох ворожих дронів.

У загиблого залишилися батьки, брат і сестра — в Атюші, дружина — на Полтавщині.

Олександр Поляков

За інформацією з відкритих джерел, 23 липня 2025 року відійшов у вічність ветеран російсько-української війни Таран Олександр Валерійович.

Воїн народився 1 лютого 1965 року в місті Полтава. У 1980-х роках проходив службу в Афганістані. У цивільному житті працював у нафтогазовій компанії. Мав активну громадянську позицію, брав участь у двох Майданах. З початком російської агресії у 2014 році одним із перших став до лав захисників: рятував поранених і вивозив загиблих з Іловайського котла під вогнем ворога у складі 8-ї окремої автомобільно-санітарної роти. У 2022 році, попри проблеми зі здоров’ям, знову став до строю — цього разу разом із сином.

З рідних в Олександра залишилися дружина та двоє синів. Світла пам’ять про нього — людину честі, мужності та обов’язку — житиме у вдячних серцях побратимів, родини та всіх, хто його знав.

Олександр Таран

За інформацією Котелевської селищної ради, 23 липня 2025 року помер солдат Хікматулін В’ячеслав Сланіславович.

Воїн народився 26 березня 1978 року в селі Баничі Глухівського району Сумської області. Закінчив школу в місті Глухів, здобув професію водія в технікумі, проходив строкову службу. Працював бульдозеристом на кар’єрі. Пізніше переїхав на Полтавщину, де одружився і оселився в селі Деревки.

З початком повномасштабного вторгнення став добровольцем до лав Збройних Сил України. Служив у складі 110-ї окремої механізованої бригади імені генерал-хорунжого Марка Безручка. Брав участь у боях на Донеччині, зокрема під Покровськом і Бахмутом. Був поранений. За проявлену мужність нагороджений відзнакою Міністерства оборони України «Залізний хрест».

В’ячеслав Хікматулін

Імена, фото й біографії інших загиблих бійців, життя яких було пов’язане з Полтавською областю, можна переглянути тут.

«Полтавщина»

Останні новини

Полтавщина:

Наш e-mail:

Телефон редакції: (095) 794-29-25

Реклама на сайті: (095) 750-18-53

Запропонувати тему