Народні обранці кришують браконьєрство

Проти створення на Полтавщині першого в області національного природного парку «Нижньосульський» виступають жителі Глобинського, Семенівського та Оржицького районів. Вони бояться, що територія парку стане для них закритою. У цих районах є мисливські бази, де рибалять високопосадовці. Кажуть, щодня з цих баз на стихійних ринках продають тонни риби.

— З одних Погребняків Семенівського району в період нересту продають по 2–3 тонни риби щодня, — обурюється Іван Близнюк, заступник голови облдержадміністрації. — Кришують це браконьєрство люди з Києва. Не називатиму прізвищ, але серед них є і народні депутати.

”Нижньосульський” хочуть створити на землях Сулинського заказника. Він охопить території трьох районів Полтавщини — Глобинського, Семенівського, Оржицького та частину Чорнобаївського Черкащини.

У Погребняках на Семенівщині найбільша мисливська база. Там стоять 62 вагони. Вони займають півострів, який місцеві називають Ворівщиною. Колись там селили злодіїв. Торік вхід на півострів перегороджував шлагбаум. Біля нього вартував загін козаків. На півострів часто приїжджають рибалити нардепи, - пише «Gazeta.ua».

— Козаків цього року не пустили, — каже голова Семенівської райради 46-річний Валерій Книш. — Так тепер з ума сходить Сулинська рибінспекція. По човнах наших людей стріляли влітку цього року. Але кому треба — той там рибу ловить. Рибінспекцією керують напряму з Києва структури, які й продають потім ту рибу.

Книш каже, є народні депутати та високопосадовці, які приїжджають на Ворівщину постійно.

— Але від них лиха немає, — зауважує Валерій Євгенович. — Колишній міністр оборони Олександр Кузьмук приїжджає двічі на рік. Але впіймає одну рибину і цілий день із нею фотографується. Бував мер Харкова Михайло Добкін із компанією, то вони навіть риби не ловили. Після себе прибрали так, що стало чистіше, ніж було. Бєзпрєдєл влаштовує той, хто на цьому гроші робить.

Місцеві переказують, на півострів вертольотом прилітав зять колишнього президента Леоніда Кучми Віктор Пінчук. Тицяв на вагони пальцем, запитував: ”Это чье?” Часто рибалить колишній міністр транспорту і зв’язку Микола Рудьковський.

— Справа ж не втім, що люди не дають робити парк, бо бояться, що не зможуть там рибалити чи гриби збирати, — говорить Близнюк. — У створенні парку не зацікавлені ті, хто має на місцеву владу та на громаду великий вплив. Такого не буде, що з національного парку вийде бандюк небритий і керуватиме парадом.

Створення парку погодили лише на зібранні Святилівської сільради на Глобинщині. Решта сільських громад не хочуть, аби він був на їхніх землях.

— У нас немає негативу до парку, — пояснює Валерій Книш. — Є негатив до методів, якими його намагаються організувати. Складається враження, що все чинять, аби відчитатися наверху, що от — ми зробили. А далі хай люди самі розбираються. Можливо, також, що тут два угруповання зіштовхнулися. Одні там уже розташувалися, а інші також хочуть мати зиск.

Коли створювали Сулинський заказник, його межі не визначили. Тепер за півострів триває суд місцевого кооперативу з природоохоронною прокуратурою, яка звинувачує кооператив у незаконному будівництві на острові.

— Пропонували обласній владі різні ділянки, — каже голова райради. — Але вони вперлися, що хочуть лише цей півострів. Просимо дочекатися рішення суду, виїхати на місце та з екологічною комісією визначити межі цієї ділянки. Але нікому це не потрібно. Виникає питання, чи це боротьба за національний парк, чи комусь просто потрібен лакомий шматок у 300 гектарів із виходом до Сули.

В Оржицькому районі люди бояться погоджуватися на створення парку, бо думають, що він буде закритого типу.

— Хвилюються, як потім із кар’єру пісок братимуть, — зауважує Іван Несміян з Оржицької райради. — Районом ходять чутки, що може бути відчуження земель і їх передадуть у державну власність і створять, що бажають.

У державній екоінспекції Полтавщини кажуть, створення першого в області національного природного парку приверне більшу увагу до цієї території. Організують штат охорони, наукових працівників. Зменшиться кількість браконьєрів.

— На парк виділятимуть від 30 до 50 мільйонів гривень державних коштів, — пояснює Іван Близнюк. — Там будуть працювати люди з цих районів. Зараз заказник фінансується з місцевих бюджетів. Створення парку допоможе залучати в область інвестиції.

Природний національний парк матиме чотири зони: заповідну, де заборонять будь-яку діяльність, буферну — для наукових досліджень, господарську та рекреаційну, де дозволять будувати бази відпочинку.