За останній тиждень стало відомо про загибель 25 військових, життя яких були пов’язані з Полтавщиною

За інформацією Полтавської міської ради, 22 квітня 2022 року під час виконання бойового завдання в районі селища Новотошківське Луганської області загинув Перцюх Віктор Іванович — старший сержант, командир бойової машини — командир відділення механізованого взводу 34-го окремого мотопіхотного батальйону 57-ї окремої мотопіхотної бригади.

Воїн народився 11 лютого 1974 року у Полтаві. Він був відомий полтавським футбольним вболівальникам як гравець ветеранської команди «Подол» 40+. У липні 2021-го у складі цієї команди став переможцем Першої ліги міжнародного турніру «Kyiv Football Cup». Тривалий час офіційно вважався зниклим безвісти. Рідна громада змогла попрощатися зі своїм полеглим захисником лише 14 грудня 2024 року.

За інформацією Глобинської міської ради, 17 жовтня 2023 року в районі села Вербове Пологівського району Запорізької області загинув молодший сержант Чайка Олександр Віталійович.

Воїн народився 2 червня 1998 року. Проживав у селі Троїцьке Глобинської громади. Тут промайнуло його дитинство. Навчався у Манжеліївській школі. Виступав на сцені місцевого сільського клубу, захоплювався спортом. Після строкової служби в армії працював слюсарем в компанії «Астарта-Київ». Пізніше переїхав до Кременчука, займався виготовленням металевих виробів, встановленням кондиціонерів.

Спробував свої сили й за кордоном: певний час працював у Польщі, але згодом повернувся до Кременчука. У 2022 році почав працювати в ТОВ ІПК «Полтавазернопродукт» — трактористом-машиністом сільськогосподарського виробництва.

Став до лав ЗСУ у січні 2023 року. Перебував на навчанні в Німеччині. З березня 2023-го служив на посаді головного сержанта у 82-ї десантно-штурмовій бригаді на Донеччині.

За інформацією Гребінківської міської ради, 29 січня 2024 року в районі міста Авдіївка Покровського району Донецької області загинув Зозуля Геннадій Олександрович — штаб-сержант, командир відділення управління штабу батальйону взводу зв’язку.

Воїн народився 29 березня 1966 року в селі Чистеньке Сімферопольського району Автономної Республіки Крим. В 1985 році закінчив СПТУ № 12 у м. Мелітополь, працював слюсарем по ремонту тепловозів. З 1986 по 1991 рік проходив строкову військову службу. Після закінчення служби працював лісорубом, слюсарем локомотивного депо, охоронцем.

У 2007 році чоловік разом з родиною переїхав до села Кулажинці Гребінківської громади. Влаштувався працювати кочегаром у місцеву школу. Став до лав ЗСУ у березні 2022 року. На війну Геннадія збирали усім селом, допомогли з придбанням військового спорядження та тактичного обладнання. За мужність та героїзм захисника відзначили нагрудним знаком «Золотий Хрест» — нагороду захисника передали його синові Олександру.

За інформацією Шишацької селищної ради, 22 листопада 2024 року на Луганщині загинув Косіченко Андрій Григорович.

Воїн народився 7 квітня 1981 року у Полтаві. Після початкової школи проживав і навчався у селі Велика Бузова Шишацької громади. Здобув професію тракториста в Яреськівському професійно-технічному училищі. Трудову діяльність за фахом розпочав в михайликівській «Агроекології». Потім працював водієм, зокрема на вантажівках. В останні роки був робітником на пилорамі в Яреськах. Був мобілізований до лав ЗСУ у серпні 2024 року. У полеглого захисника залишилися брат та донька.

За інформацією Гоголівської селищної ради, 23 листопада 2024 року в районі селища Білогорівка Сіверськодонецького району Луганської області загинув Гура Дмитро Григорович.

Воїн народився 21 травня 1993 року. Проживав у селі Мар’янське Гоголівської громади. Навчався у місцевій початківці, а згодом — у Великосорочинській ЗОШ. Після 9-го класу вступив до Хомутецького ветеринарного технікуму, який закінчив з відзнакою, потім із відзнакою закінчив Сумський аграрний університет, а також факультет менеджменту ПВНЗ «Європейський університет» — і знову з відзнакою.

Юнак мав на майбутнє амбітні плани та наполегливо трудився задля втілення їх у життя. Працював Дмитро Гура головним санітарним лікарем у колишньому Шишацькому районі та в агрофірмі ім. Довженка. У листопаді 2022 року був мобілізований, мав поранення, отримав статус учасника бойових дій. Дмитро був вмілим бойовим медиком і мужнім воїном. За 38 днів на передовій він врятував життя 150 воїнів, отримав звання «старший солдат». На жаль, життя перспективного молодого українця-патріота обірвала клята війна.

За інформацією Полтавської міської ради, 24 листопада 2024 року в районі виконання завдань за призначенням в Донецькій області загинув Абрамов Дмитро Миколайович — молодший сержант, командир відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів 5-ї окремої штурмової бригади.

Воїн народився 21 травня 1989 року. Проживав у Полтаві. Став на захист Батьківщини у квітні 2023 року.

За інформацією Пирятинської міської ради, 25 листопада 2024 року в районі міста Торецьк Бахмутського району Донецької області внаслідок танкового обстрілу загинув старший сержант Яременко Олег Володимирович.

Воїн народився 28 серпня 1993 року в селі Бубни Чорнухинської громади. Навчався спочатку у Яцинівській, потім — у Мокіївській школі. У 2013 році закінчив Лохвицький технологічний технікум.

Трудовий шлях розпочав у ТОВ «Пирятинський делікатес», де працював наладчиком. У 2015 році Олег Яременко був призваний на строкову військову службу. Згодом уклав контракт і до 2021 року продовжував службу в лавах Збройних сил України. Після повернення до цивільного життя працював на Пирятинському сирзаводі.

Вдруге на захист України став у липні 2022 року. У полеглого захисника залишилися батьки, сестра, дружина та донька.

За інформацією Кременчуцької міської ради, 26 листопада 2024 року на північно-східному напрямку внаслідок мінометного обстрілу загинув солдат Помогайбо Максим Борисович.

Воїн народився 1 грудня 1986 року. Проживав у місті Кременчук.

За інформацією Кременчуцької міської ради, 30 листопада 2024 року в районі села Погребки Курської області РФ внаслідок скиду дрона загинув Винарчук Віталій Олексійович — солдат, стрілець-снайпер десантно-штурмового відділення.

Воїн народився 26 грудня 1983 року у місті Красногорівка Донецької області. Працював на Красногорівському вогнетривкому заводі. Став до лав ЗСУ у вересні 2024 року. У полеглого захисника залишилися дружина, син та донька.

Наразі рідне місто Віталія перебуває під окупацією. У Кременчуці живуть друзі родини військового, тому й останню шану вирішили йому віддати саме тут.

За інформацією Решетилівської міської ради, 1 грудня 2024 року в районі селища Ясна Поляна Волноваського району Донецької області загинув Москівець Олександр Миколайович — солдат, гранатометник стрілецького відділення.

Воїн народився 20 грудня 1983 року. Проживав у селі Хрещате Решетилівської громади. Навчався у Хрещатівській та Калениківській школах, а також у Красногорівському СПТУ, де здобув спеціальність електромонтера. Після строкової служби працював заправником, охоронцем та торговим агентом.

За інформацією Полтавської міської ради, 1 грудня 2024 року під час виконання бойового завдання на північно-східному напрямку загинув Рибічев Анатолій Вікторович — солдат, навідник механізованої роти.

Воїн народився 28 грудня 1969 року у місті Вугледар Донецької області. Проживав у Полтаві.

За інформацією Решетилівської міської ради, 1 грудня 2024 року в районі міста Торецьк Бахмутського району Донецької області загинув молодший лейтенант Сахно Микола Олександрович.

Воїн народився 22 січня 1998 року. У 2015 році закінчив Решетилівську гімназію імені І.Л. Олійника. Під час навчання у Національному університеті «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка» з 2015 року був стипендіатом фонду «Повір у себе». Після закінчення вишу у 2021 році пішов на строкову службу. Будучи строковиком на початку повномасштабного вторгнення захищав Київ та Київську область. Після підписання контракту брав участь у бойових діях на Донеччині. Обіймав посаду командира взводу.

Микола Сахно ніс службу стійко і мужньо, з честю виконував обов’язок щодо захисту своєї держави. У серпні 2022 році був нагороджений відзнакою Президента України «За оборону України». У лютому 2023 року — почесним нагрудним знаком Головнокомандувача ЗСУ «Сталевий хрест» та Пам’ятною медаллю «За оборону м.Торецьк».

У полеглого захисника залишилася мама.

За інформацією Кременчуцької міської ради, 2 грудня 2024 року під час виконання бойового завдання в районі села Новий Комар Волноваського району Донецької області загинув Литвинов Володимир Володимирович — молодший лейтенант, заступник командира роти з психологічної підтримки персоналу.

Воїн народився 15 жовтня 1989 року у місті Слов’янськ Донецької області. Служив у Національній поліції України у Харкові. Став на захист України у липні 2024 року. У полеглого захисника залишилися батьки, дружина та дві доньки, які наразі проживають у Кременчуці.

За інформацією Ромоданівської селищної ради, 2 грудня 2024 року у Волноваському районі Донецької області загинув Тюляндін Валерій Геннадійович — штаб-сержант, оператор-механік зв’язку.

Воїн народився 20 серпня 1973 року у місті Чугуїв Харківської області. За бажанням близьких родичів воїн був похований у Ромодані.

За інформацією Семенівської селищної ради, 4 грудня 2024 року на Луганщині загинув Бережний Роман Борисович — стрілець-санітар.

Воїн народився 21 вересня 1982 року у Кременчуці. Навчався в одній з міських шкіл. Вищу освіту здобув у Дніпропетровському національному університеті ім. Олеся Гончара на хімічному факультеті. Після закінчення ДНУ займався підприємницькою діяльністю у Дніпрі. Брав активну участь у громадсько-політичному житті Євромайдану у Кременчуці. Пізніше проживав у селі Великі Липняги Семенівської громади.

Друзі та знайомі відзначають доброзичливий, врівноважений характер Романа Борисовича. Чоловік був вихований у дусі поваги до старшого покоління, жінок, друзів. Він також полюбляв займатися садівництвом, а після смерті батька продовжив опікуватися його пасікою. Постійно передавав на фронт через волонтерів та знайомих продукти бджолярства.

Роман Бережний мав велике бажання з перших днів «великої війни» долучитися до захисту Батьківщини, але за станом здоров’я не міг, адже мав низький зір та травми обох колін. Лише в липні 2024 року через Дніпропетровський рекрутинговий центр підписав контракт для служби у ЗСУ.

За інформацією Пирятинської міської ради, 4 грудня 2024 року в районі села Миколаївка Покровського району Донецької області загинув матрос Коробко Олексій Леонідович.

Воїн народився 18 вересня 1989 року в місті Дніпро, у багатодітній родині. Навчався у міській школі № 79. У 2003 році разом з родиною переїхав в Крим, проживав у селі Углове Бахчисарайського району. Продовжив навчання у школі-ліцеї з професійним навчанням Бахчисарайської районної ради. Самостійно опановував навики ландшафтного дизайну. Працював у Алуштинському акваріумі та Ялтинському крокодиляріумі. У 2014 році одружився. Переїхав до села Теплівка Пирятинської громади. Став на захист України від російських окупантів у липні 2024 року. У полеглого захисника залишилися мама, дружина та донька.

За інформацією Полтавської міської ради, 5 грудня 2024 року під час виконання службових обов’язків помер Кас’янік Володимир Юрійович — старший солдат, кулеметник кулеметної роти.

Воїн народився 7 лютого 1978 року. Проживав у Полтаві. Став до лав ЗСУ у травні 2022 року.

За інформацією Опішнянської селищної ради, 5 грудня 2024 року на війні проти російських окупантів загинув Омельченко Олександр Михайлович.

Воїн народився 17 вересня 1992 року у селищі Опішня. Проживав у селі Малі Будища Опішнянської громади.

За інформацією Полтавської міської ради, 6 грудня 2024 року у Полтаві внаслідок хвороби помер Андрієнко Сергій Олексійович — солдат, оператор-радіотелефоніст роти зв’язку.

Воїн народився 6 березня 1976 року. Проживав у Харкові та Полтаві. Навчався у Харківському інституті транспорту. Працював приватним підприємцем. Був мобілізований до лав ЗСУ у жовтні 2024 року.

За інформацією 1-го відділу Кременчуцького РТЦК та СП, 6 грудня 2024 року в районі села Загірське Сумської області загинув старший солдат Ястребков Микола Андрійович.

Воїн народився 10 травня 1989 року в місті Комсомольську. У 2006 році закінчив 11 класів ЗОШ № 5. У 2009-2010 роках проходив строкову військову службу в лавах Збройних сил України. З 2011 року працював на дробарно-збагачувальній фабриці Полтавського гірничо-збагачувального комбінату. У квітні 2022 року був мобілізований на російсько-українську війну.

За інформацією Кобеляцької міської ради, 7 грудня 2024 року під час виконання бойового завдання загинув Масич Олексій Володимирович.

Воїн народився 23 серпня 1986 року в селі Красне Кобеляцької громади. Тут провів дитинство та здобув загальну середню освіту. Після школи він опанував професію кухаря-кондитера та працював у місцевому кафе. Своєю працьовитістю та доброзичливістю залишив теплі спогади серед односельців. У серпні 2024 року був призваний до лав Збройних Сил України.

За інформацією Миргородської міської ради, 7 грудня 2024 року на північно-східному напрямку загинув старший солдат Химочка Сергій Павлович.

Воїн народився 1 грудня 1983 року. Проживав у місті Миргород. Закінчив 9 класів Миргородської школи №4 та Миргородський керамічний технікум. Після строкової служби Сергій присвятив своє життя військовій справі. Він підписав контракт із військовою частиною і служив в Миргороді. Як справжній патріот України Сергій Химочка не стояв осторонь, коли розпочалася антитерористична операція — він захищав цілісність держави на сході. А коли Росія напала на Україну у 2022 році — знову став на її захист. У складі однієї з механізованих бригад воював на найгарячіших ділянках фронту.

За інформацією Решетилівської міської ради, 9 грудня 2024 року на Куп’янському напрямку загинув Ляшенко Микола Іванович.

Воїн народився 10 квітня 1976 року. Проживав у селі Піщане Решетилівської громади.

За інформацією Полтавської міської ради, 10 грудня 2024 року на Донецькому напрямку загинув Обуховський Роман Іванович — майор поліції, інспектор взводу штурмового полку «Сафарі» об’єднаної штурмової бригади Нацполіції України «Лють».

Воїн народився 17 березня 1982 року у селі Шевченки Глобинського району. У 2004 році отримав кваліфікацію Вчителя історії і географії, організатора краєзнавчо-туристичної роботи на історичному факультеті ПНПУ ім. В.Г.Короленка. У 2012 році закінчив Юридичну академію України імені Ярослава Мудрого за спеціальністю «Правознавство».

Працював оперуповноваженим сектору кримінальної поліції відділу поліції № 1 Полтавського райуправління поліції ГУ НП в Полтавській області.

13 грудня Оболонська громада попрощалася зі своїм захисником — Клименком Леонідом Вікторовичем. Воїн народився 16 квітня 1982 року. Проживав у селі Худоліївка Оболонської громади.

Імена, фото й біографії інших загиблих бійців, життя яких було пов’язане з Полтавською областю, можна переглянути тут.

«Полтавщина»