Експорт української агропродукції

Експорт і BSGI 

Військова окупація росією східних територій України, яка супроводжувалась активними бойовими діями, мінуванням полів, хімічним зараженням навколишнього середовища та іншими руйнівними діями, призвела до втрати значної частини сільськогосподарських земель на Донеччині, Луганщині, Херсонщині та інших регіонах нашої країни.  

Крім скорочення посівних площ, українське агровиробництво зазнало й інших труднощів, таких як проблеми з логістикою та збільшення транспортних витрат, що призвело до здорожчання експорту зерна й іншої сільськогосподарської продукції та підвищило затрати на імпорт. Більшу частину таких додаткових витрат відчули на собі саме українські агровиробники, оскільки закупівельні ціни на їхню продукцію знизилися, а вартість імпортних товарів, зокрема насіння та добрив — суттєво виросла.   

Та найбільших складнощів український агротрейдинг зазнав у перші кілька місяців після початку російської повномасштабної агресії. Судноплавні шляхи з українських чорноморських портів були заміновані, тому перевезення експортної продукції до Європи могло здійснюватися виключно сухопутними шляхами: залізницею, вантажівками та баржами. Однак навесні, коли розпочався збір урожаю озимих культур, гостро постала проблема із його зберіганням, що супроводжувалася падінням закупівельних цін на зернову та олійну агропродукцію.   

Відновити експорт продовольства з деяких портів Одещини Україні вдалося 22 липня 2022 року, завдяки Чорноморській зерновій ініціативі (BSGI) за посередництва Туреччини та ООН. Щомісячні обсяги транспортування агропродукції за кордон зросли більш ніж удвічі, особливо коли розпочався осінній збір врожаю. Таким чином протягом 12 місяців дії BSGI Україні вдалося відвантажити із чорноморських портів майже 33 мільйони тонн зерна, що сприяло підтримці глобального постачання продовольства. Після припинення дії BSGI експорт різко впав наприкінці літа та на початку осені, оскільки експортери шукали альтернативні маршрути.  

Роль Українського морського коридору у відновленні агротрейдингу  

Протягом усього періоду війни сільськогосподарський сектор України потерпає від систематичних атак та руйнувань збоку росії. Тому для успішного функціонування і відродження аграрної галузі нам потрібна державна й міжнародна підтримка, а також інвестиції в агробізнес 2024 та 2025 МР, які б стосувалися абсолютно усіх аспектів сільського господарства.  

Не дивлячись на вихід росії з Чорноморської зернової ініціативи (BSGI) у липні минулого року, наші союзники і торгові партнери з імпорту продовольства допомогли не допустити глобальної продовольчої й економічної кризи. Згодом Україні вдалося створити спеціальний коридор — маршрут, що проходить через територіальні води держав-членів Організації Північноатлантичного договору (Румунія, Болгарія та Туреччина), що дозволило нам відновити великі обсяги перевезень сільськогосподарської продукції з жовтня 2023 року. 

В рамках українського коридору вже у лютому 2024 року з портів Великої Одеси було відвантажено рекордні за часи війни 5,2 мільйона метричних тонн зерна, олійних культур та іншого збіжжя. Однак незважаючи на успіх українського коридору, остання оцінка українського експорту зернових і олійних продуктів у 2023/24 МР склала 63,77 мільйона метричних тонн, що на 2 мільйони метричних тонн нижче як у 2021/22, так і в 2022/23 МР, обидва з яких постраждали через збройну російську агресію. І навіть якщо в лютому цього року місячний експорт досяг воєнного рекорду, продаж українського зерна на міжнародних ринках все ще не перевищив обсяг зерна, експортованого безпосередньо перед вторгненням. 

Крім того, великий обсяг зернових та олійних культур, що відправлявся з України через цей коридор, не відносився до врожаїв нового сезону, а був продукцією, яка тривалий час зберігалася на складах і в зерносховищах, оскільки її експорт був затриманий через війну. Це свідчить про те, що обсяги виробництва і експорту не є тотожними.  

Та хай там як, але всупереч поширеним очікуванням український сільськогосподарський експорт суттєво зріс за останні місяці, що дає наснагу аграріям продовжувати посівні роботи та розширює можливості для тих, хто планує здійснювати інвестиції в Україні. Наразі будь-які кошти, вкладені у розвиток українського АПК, є надзвичайно важливими та цінними. Адже за даними Київської школи економіки, український сільськогосподарський сектор зазнав втрат і збитків на понад 80 мільярдів доларів США з моменту вторгнення росії в Україну.  

Прогнози на прийдешній рік 

Врожаї зернових, олійних та інших видів польових культур, що вирощуються на окупованих територіях, більше не є частиною українського експорту, а виробництво агропродукції у всіх інших регіонах України через війну продовжує стикатися з великою кількістю проблем. Тож і малим аграріям, і великим фермерським господарствам доводиться щоденно виявляти неабияку стійкість, щоб зберегти не лише рентабельність агровиробництва, а й економіку нашої країни.  

Враховуючи такі постійні виклики для нашого агросектору, аналітики прогнозують, що майбутній експорт українського зерна та іншої продукції може знизитися через скорочення і зайнятість земельних посівних площ, пошкоджені або знищені виробничі потужності, а також той факт, що Україна експортувала більшу частину запасів, які були створені протягом перших місяців після початку повномасштабної війни. 

Але незважаючи на те, що роль України як важливого постачальника зерна й олії була суттєво підірвана окупацією, військовими діями та свавіллям ворога, наша держава продовжує залишатися одним із ключових джерел продовольчої продукції для споживачів у всьому світі. Тож на думку експертів у сезоні 2024/25 МР варто очікувати збільшення посівних площ під олійні культури, що підвищує інтерес фермерів до подальшого вирощування основних культур і розраховувати на хороший прибуток. 

Тим часом картина світової торгівлі залишається невизначеною: як показали останні два роки, така політика, як заборона експорту зерна, цукру чи рослинної олії, а також зростання напруження щодо ймовірних воєнних конфліктів у різних частинах світу, посилює нестабільність цін. Підтримка добре функціонуючого, чутливого глобального ринку залишається критично важливою для забезпечення доставки продуктів харчування до країн-імпортерів, особливо тих, які найменше здатні пом’якшити цінові коливання. 

Андрій ПЕТРОВ