За останній тиждень стало відомо про загибель 21 військового, життя яких були пов’язані з Полтавщиною

За інформацією Градизької селищної ради, 26 березня 2022 року в районі міста Мар’їнка Покровського району Донецької області загинув солдат Куліш Микола Миколайович.

Воїн народився 17 лютого 1976 року в селі Негровець Міжгірського району Закарпатської області в багатодітній родині, де було семеро дітей. Після закінчення 9 класів місцевої школи Микола переїхав до Кіровоградської області, де проживав його брат, і навчався на тракториста.

У 1998 році він працював трактористом у ПСП «Броварки». В селі Петрашівка Градизької громади зустрів майбутню дружину. У 1999 році в подружжя народився син. Микола працював трактористом і охоронцем на місцевих підприємствах.

У 2014 році був призваний до лав Збройних сил України, служив у 92-й бригаді та 58-й ОМБр на Луганщині, де отримав осколкові поранення та контузію. Після демобілізації працював трактористом у ТОВ «Рост Агро».

26 лютого 2022 року Микола прибув до військкомату, щоб стати на захист України. 27 лютого його повернули з Полтавського військкомату додому, проте 5 березня, після численних звернень до ТЦК та СП, був мобілізований до 54-ї механізованої бригади, де обіймав посаду стрільця-снайпера.

За інформацією Полтавської міської ради, 30 червня 2023 року в районі виконання завдань за призначенням у Запорізькій області загинув Пашин Олександр Костянтинович — солдат, сапер інженерно-саперного відділення.

Воїн народився 3 травня 1996 року. Проживав у Полтаві. Став на захист Батьківщини у перший день повномасштабного вторгнення росіян.

За інформацією Полтавської міської ради та «Суспільне Полтава», 17 вересня 2023 року в районі виконання завдань за призначенням у Запорізькій області загинув Кривошей Олексій Олександрович — лейтенант, командир протитанкового взводу механізованого батальйону.

Воїн народився 28 березня 1993 року. Дитинство провів у місті Лубни. Навчався у Полтавському національному технічному університеті, де отримав кваліфікацію бакалавра. Одночасно закінчив військову кафедру при Харківському університеті Повітряних сил імені Івана Кожедуба. У 2015 році продовжив навчання на архітектурному факультеті Київського національного університету будівництва та архітектури.

Пройшов воєнний вишкіл у Львівській академії сухопутних військ, Словаччині та Німеччині. Отримав звання лейтенант, а пізніше служив на посаді командира протитанкового взводу механізованого батальйону.

За інформацією Хорольської міської ради, 29 листопада 2023 року в районі села Новосілка Волноваського району Донецької області загинув Манжос Микола Олександрович — солдат, оператор відділення БпЛА окремого взводу розвідки 1-ї окремої танкової Сіверської бригади.

Воїн народився 19 грудня 1977 року в селі Глибока Долина Хорольської громади у багатодітній родині.

Навчався у Хорольській середній школі № 3 та Хорольському ПТУ № 45, де здобув фах тракториста-машиніста широкого профілю, слюсаря-ремонтника та водія автомобіля. У 2007 році заочно закінчив Хорольський агропромисловий коледж ПДАА за спеціальністю «Механізація сільського господарства».

Після строкової служби в Національній гвардії України працював оператором електронно-обчислювальних машин у Хорольському вузлі зв’язку. Працював також у АТ «Ощадбанк», райвідділі поліції, торговельних закладах та ТОВ «Відродження».

З початком повномасштабного вторгнення вступив до лав місцевого добровольчого формування, а у вересні 2022 року був мобілізований до лав ЗСУ. У Міжнародному центрі миротворчості та безпеки на Львівщині пройшов підготовку як розвідник, пізніше освоїв курс оператора FPV-дронів від БО «Повернися живим». Воював на Времівському напрямку Донецької області.

У полеглого захисника залишилися мама, двоє братів, сестра, дружина та двоє синів.

За інформацією Кременчуцької міської ради, 26 грудня 2023 року в районі міста Авдіївка Покровського району Донецької області загинув Філіп Володимир Ілліч — солдат, стрілець-санітар механізованого взводу.

Воїн народився 9 лютого 1976 року. Проживав у Кременчуці. Навчався у ЗОШ № 28 та у ПТУ № 2. Працював у товаристві «АвтоКрАЗ» та ТОВ «Куріда тех». Став на захист Батьківщини у вересні 2023 року. У полеглого захисника залишилося троє дітей.

За інформацією Зіньківської міської ради, 16 травня 2024 року під час виконання бойового завдання в районі села Очеретине Покровського району Донецької області загинув солдат Новіцький Юрій Михайловича.

Воїн народився 2 березня 1989 року в Києві. Ще в дитячому віці разом із родиною переїхав до села Ставкове Зіньківської громади, яке стало для нього до болю рідним і близьким. Закінчив Ставківську середню школу. Понад усе хлопця вабили комп’ютери, техніка та радіоелектроніка. Упродовж 2006-2010 років навчався у Полтавському інституті економіки та менеджменту «Світоч», де опанував омріяну професію. Деякий час Юрій Михайлович працював охоронцем у ГК «Нафтогаз України» у Ставковому, а з 2013 року — в ПП «Агроекологія». У квітні 2023 року був мобілізований до лав Збройних сил України. У полеглого захисника залишилися мама, вітчим, сестра та наречена.

За інформацією Диканської селищної ради, 11 жовтня 2024 року в районі виконання завдань за призначенням на північно-східному напрямку загинув солдат Мельник Василь Михайлович.

Воїн народився 2 вересня 1969 року. Проживав на Харківщині в Ізюмському районі. Працював на місцевому агропідприємстві. З початком повномасштабного вторгнення з родиною виїхав на Хмельниччину, потім переїхав до села Діброва Диканської громади.

За інформацією Полтавської міської ради, 14 жовтня 2024 року в районі виконання завдань за призначенням на північно-східному напрямку загинув Зайнін Сергій Фаатович — солдат, оператор відділення протитанкових ракетних комплексів роти вогневої підтримки.

Воїн народився 12 серпня 1983 року. Проживав у Полтаві.

За інформацією Новосанжарської селищної ради, 14 жовтня 2024 року у боях на Харківщині загинув Корнієнко Владислав Степанович — солдат, гранатометник аеромобільної роти.

Воїн народився 10 квітня 1992 року. Непроста доля випала хлопчині: у 16 років залишився сиротою, ним опікувався дідусь. Закінчивши Кунцівську школу, продовжив навчання у автотехнікумі у місті Кривий Ріг. Працював на гірничо-збагачувальному комбінаті, потім у місті Полтава на автомийці. Але де б він не працював його завжди поважали і любили в колективі, цінували його доброту, веселу вдачу, дотепні жарти… товариський, завжди готовий прийти на допомогу.

За інформацією Кременчуцької міської ради, 16 жовтня 2024 року в районі села Вікторівка Суджанського району Курської області загинув молодший сержант Мальований Олексій Іванович.

Воїн народився 19 жовтня 1972 року у місті Кременчук. Навчався у ЗОШ № 19 та у КНУ ім. Остроградського. Працював на Кременчуцькому заводі дорожніх машин та у ПП «Укрсіль». Попри хворобу, став на захист України у перший день повномасштабного вторгнення. У полеглого захисника залишилися мама, дружина та син.

За інформацією Полтавської міської ради, 16 жовтня 2024 року в районі виконання завдань за призначенням у Донецькій області загинув Яйчун Анатолій Юрійович — солдат, розвідник-навідник розвідувального взводу.

Воїн народився 23 лютого 1990 року. Проживав у Полтаві. Став на захист Батьківщини у перший день повномасштабного вторгнення росіян.

За інформацією Лубенської міської ради, 17 жовтня 2024 року у боях за Україну загинув Волик Олександр Володимирович — солдат, гранатометник десантно-штурмового батальйону.

Воїн народився 14 грудня 1988 року у Якутському краї Росії. Проте, майже відразу сім’я переїхала в Лубни. Це місто стало рідним для Олександра. Тут він вчився у загальноосвітній школі № 4. Здобувати освіту довелося й в інших куточках світу. У Лубнах минув і його трудовий шлях. Захищати Україну Олександр пішов у серпні цього року з посади торгового представника ТОВ «Щедра Полтавщина». У полеглого захисника залишилися мама та сестра.

За інформацією Полтавської міської ради, 18 жовтня 2024 року в районі виконання завдань за призначенням на північно-східному напрямку загинув Антоненко Анатолій Анатолійович — солдат, водій механізованого взводу.

Воїн народився 23 серпня 1973 року. Проживав у Полтаві.

За інформацією Миргородської міської ради, 19 жовтня 2024 року під час виконання важливого бойового завдання в Луганській області загинув солдат Бучинський Антон Миколайович.

Воїн народився 20 червня 1986 року в родині військовослужбовця в місті Будапешт, де на той час проходив службу батько. Коли Антону виповнилося 3 роки, родина переїхала в Україну, і відтоді Миргород став для нього рідним.

Хлопчик зростав розумним, наполегливим і фізично розвинутим хлопцем. У шкільні роки захоплювався боротьбою дзюдо, дайвінгом. Був незамінним у туристичних походах на байдарках. Він мав безліч друзів, був щирим, добрим і надійним. Любов до фізичної активності не стала на заваді отриманню ґрунтовних знань. Особливо легко йому давалися точні науки, тож по закінченню школи Антон без перешкод вступив у престижний Харківський національний університет радіоелектроніки. Динамічна сфера інформаційних технологій, комп’ютерне програмування стало сенсом життя і навчило Антона швидко мислити та орієнтуватися у сучасному світі. Антон Миколайович влаштувався на роботу, створив власну родину, в якій народилася донька.

Він мріяв, будував плани на майбутнє і жив щасливим життям, поки його світ не вдерлася безжальна війна. У вересні 2023 року Антон Миколайович добровольцем пішов до військкомату — як справжній патріот, чоловік, громадянин, він узяв до рук зброю. Навчання у Великій Британії та в українських навчальних центрах, бойове злагодження і перший бойовий досвід — так солдат Бучинський опановував страшну науку війни. Антон Бучинський був сміливим і мужнім воїном, користувався авторитетом і повагою серед побратимів і командування. Їх відділення нещадно ліквідовувало живу силу та техніку московитів.

За інформацією Полтавської міської ради, 19 жовтня 2024 року у Київській обласній лікарні помер Горбань Сергій Миколайович — солдат, механік-водій танку танкового взводу.

Воїн народився 5 травня 1970 року. Проживав у Полтаві. Став до лав ЗСУ у лютому 2023 року. Поранення, яке стало смертельним, отримав 11 вересня 2024 року в районі виконання завдань за призначенням на північно-східному напрямку.

За інформацією Машівської селищної ради, 20 жовтня 2024 року внаслідок масованого ворожого обстрілу КАБами позицій в районі села Лебедєвка Суджанського району Курської області загинув солдат Дідик Сергій Миколайович.

Воїн народився 19 березня 1985 року. Проживав у селі Селещина Машівської громади.

За інформацією Котелевської селищної ради, 21 жовтня 2024 року внаслідок дорожньо-транспортної пригоди загинув солдат Костюк Віталій Миколайович.

Воїн народився 12 червня 1975 року в Котельві. По закінченні місцевої школи № 3 здобув спеціальність тракториста у Котелевському ПТУ № 54.

Після строкової служби Віталій пов’язав своє життя із будівництвом, бо мав «золоті руки» та ніколи не боявся труднощів. Працював на будівельних об’єктах не лише в рідному селищі, а й по всій Україні та за кордоном.

Відповідальний, справедливий, із чистим і добрим серцем, товариський, справжній чоловік, який готовий був завжди стати на захист своєї сім’ї та рідної України. Війна для Віталія Миколайовича розпочалась ще у 2014 році, коли він брав участь в антитерористичній операції. У 2022 році, з початком повномасштабної війни з Росією, він був в числі перших, хто приєднався до лав добровільного формування Котелевської громади, а згодом знову став воїном Збройних Сил України.

За інформацією Карлівської міської ради, 21 жовтня 2024 року на війні проти російських окупантів загинув Туцький Віктор Олегович.

Воїн народився 15 лютого 2002 року. Проживав у селі Бабайкове Лип’янського старостинського округу Карлівської громади. У полеглого захисника залишилися мама та брати.

23 жовтня 2024 року Кам’янопотоківська сільська рада повідомила трагічну новину: в бою проти російських агресорів загинув Пономаренко Сергій Миколайович.

Воїн народився 27 лютого 1978 року. Проживав у селі Кам’яні Потоки Кременчуцького району.

За інформацією Петрівсько-Роменської сільської ради, 24 жовтня 2024 року на Харківському напрямку загинув молодший сержант Сапсай Ігор Олександрович.

Воїн народився 30 жовтня 1981 року. Проживав у селі Середняки Петрівсько-Роменської громади.

За інформацією Лубенської міської ради, 24 жовтня 2024 року під час виконання бойового завдання на Донецькому напрямку, внаслідок атаки ворожого FPV-дрона, загинув Тищенко Роман Олексійович — матрос, сапер інженерно-саперного відділення.

Воїн народився 29 травня 1986 року у селі Снітин Лубенської громади. Середню освіту здобув у Снітинській ЗОШ, а пізніше отримав спеціальність «технолог-організатор» у Березоворудському державному аграрному технікумі.

Роман був дуже працьовитою і здібною людиною. Працював водієм у ТОВ «Кашкан Логістик». Його поважали й цінували колеги і друзі. У їх пам’яті він залишиться щирим, добрим, безвідмовним товаришем, готовим першим прийти на допомогу. Любив Роман футбол і рибалку. Снітинська футбольна команда «Кснятин» втратила свого півзахисника.

У серпні 2024 року Роман Олексійович був мобілізований до лав Збройних Сил України. Він розумів всю важливість захисту рідної землі, тому служити пішов без вагань. Говорив, що боятися на війні — це нормально, але сам був мужнім і хоробрим воїном. У горі залишилися дружина, мама, сини, сестра.

Імена, фото й біографії інших загиблих бійців, життя яких було пов’язане з Полтавською областю, можна переглянути тут.

«Полтавщина»