За останній тиждень стало відомо про загибель 25 захисників з Полтавщини

За інформацією «Кременчуцької газети» та «Кременчуцького телеграфу», 25 січня 2023 року під час оборони міста Вугледар Волноваського району Донецької області загинув Скирда Артем Олександрович — бойовий медик 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців.

Воїн народився 15 квітня 1983 року у Кременчуці. Після закінчення СПТУ № 19 вступив до Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого за спеціальністю правознавство. Працював на Кременчуцькому автомобільному заводі, а також Кременчуцькому колісному заводі.

З початку російсько-української війни у 2014 році Артем Скирда долучився до лав ЗСУ. Після навчання його разом з побратимами у складі 8-ї окремої санітарно-автомобільної роти протягом 4 діб рятував побратимів та вивозив загиблих зі Іловайського котла. Потім були ще 14 місяців пекла: Донецький аеропорт, Піски, Авдіївка, Маріуполь… Бойовий медик Артем Скирда разом з товаришами добровільно заїжджали на окуповану територію, щоб забрати своїх поранених та загиблих. Ніхто не знав, чи повернеться назад.

Учасник Революції Гідності та антитерористичної операції після демобілізації прийняв присягу у лавах новоствореної Патрульної поліції. Був не лише інспектором другої роти батальйону Управління патрульної поліції Кременчука, а й очолював профспілку патрульної поліції Кременчука.

Звільнившись з поліції працював у «Муніципальній варті». У 2019 році виїхав за кордон, де працював оператором та зварювальником у Польщі та Чехії. За рік до повномасштабного вторгнення Артем повернувся в Україну. У полеглого захисника залишилися мама та сестра.

За інформацією Чутівської селищної ради, 30 січня в районі міста Авдіївка Покровського району Донецької області загинув Кулик Володимир Адамович.

Воїн народився 11 листопада 1964 року. Проживав у селищі Чутове.

За інформацією Полтавської міської ради, 6 серпня 2024 року в районі села Басівка Сумської області під час виконання бойового завдання загинув Барановський Микола Миколайович — солдат, розвідник.

Воїн народився 6 травня 1993 року. Проживав у Полтаві. Навчався у Полтавській спеціалізованій школі-інтернаті № 2. Став до лав ЗСУ у квітні 2024 року. У полеглого захисника залишилася сестра.

За інформацією Хорольської міської ради, 6 серпня в районі села Журавка Сумського області під час контрнаступальної операції загинув Павленко Халід Абдель Рахман — молодший сержант, командир взводу штурмової роти.

Воїн народився 3 серпня 2001 року у місті Хорол. Навчався у Хорольській гімназії. Активно займався різними видами спорту, зокрема кікбоксингом та важкою атлетикою. Продовжив навчання у Кременчуцькому ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою та Полтавському юридичному інституті Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого. Будучи студентом, виїхав за кордон у Польщу в пошуках роботи, але повернувся в Україну та уклав контракт на службу в ЗСУ. У полеглого захисника залишилися мама, вітчим, сестра, брат, дружина та новонароджений син.

За інформацією Машівської селищної ради та газети «Промінь», 7 серпня в районі міста Вугледар Волноваського району Донецької області загинув Колісник Микола Вікторович — молодший сержант, командир відділення 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців.

Воїн народився 9 серпня 1994 року у селі Сухоносівка Машівського району. Навчався у Селещинській школі та у Карлівському ПТУ, де здобув професію маляра-штукатура. Проживав у селі Базилівщина. Працював на Селещинському молокозаводі та Селещинському елеваторі. У полеглого захисника залишилися батьки, дружина та донька.

За інформацією Лубенської міської ради та «Суспільного», 7 серпня в районі села Юнаківка Сумської області загинув Кушніров Олександр Сергійович — стрілець відділення спеціалізованого штурмового батальйону «Шквал».

Воїн народився 22 жовтня 1986 року у селі Клепачі Лубенського району. Навчався у Калайдинцівській школі та Вороньківському ПТУ, де здобув професію тракториста-машиніста. Деякий час разом з батьками працював за кордоном. У полеглого захисника залишилися мама та троє дітей.

За інформацією Гребінківської міської ради, 7 серпня в районі села Юнаківка Сумської області загинув Тімофєєв Єлізар Федорович.

Воїн народився 24 лютого 1969 року. Життєві стежки привели його на Гребінківщину, де останнім часом і проживав.

За інформацією Полтавської міської ради, 7 серпня в районі Новоіванівка Глушковського району Курської області РФ загинув Щербань Ігор Анатолійович — солдат, помічник гранатометника десантно-штурмового відділення.

Воїн народився 22 вересня 1978 року.

За інформацією Полтавської міської ради, 9 серпня в районі села Лиман Перший Куп’янського району Харківської області загинув Братко Олександр Сергійович — старший солдат, старший оператор бойової розвідувальної машини взводу спостереження.

Воїн народився 1 червня 2002 року.

За інформацією Лохвицької міської ради, 9 серпня під час підготовки у навчальному центрі помер Олексенко Олександр Вікторович.

Воїн народився 3 серпня 1987 року у селі Гоголівка Куйбишевського району Запорізької області. У 1991 році сім’я переїхала на Полтавщину — у село Харківці Гадяцького району. Олександр навчався у місцевій школі та у Гадяцькому аграрному ліцеї, де здобув професію слюсаря сільськогосподарських машин. З 2006 року проживав у селі Гаївщина Лохвицької громади. Працював у київській ТОВ «Санторіс-Мостобуд». У полеглого захисника залишилися батьки, брат, дружина та сини.

За інформацією Полтавської міської ради, 9 серпня після тривалої хвороби помер Пожидаєв Сергій Миколайович — полковник, колишній командир 18-ї окремої бригади армійської авіації Сухопутних військ Збройних сил України.

Воїн народився 2 вересня 1971 року в місті Волноваха Донецької області. Навчався у середній школі № 3 міста Волноваха, яку закінчив у 1988 році. Навчався спочатку у Саратовському воєнному авіаційному училищі льотчиків, а потім в Уфимському вищому воєнному авіаційному училищі льотчиків, яке закінчив у 1992 році. У січні 1993 року прийняв присягу на вірність народу України та розпочав службу з посади льотчик-штурман вертольота бригади армійської авіації Прикарпатського військового округа.

З травня 2014 брав участь в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей. З 2015 по 2020 рік був командиром 18-ї ОБрАА. У червні 2015 року отримав класну кваліфікацію «Військовий льотчик снайпер».

За час багаторічної служби отримав десятки нагород, серед яких «Знак пошани», медалі «За сумлінну службу» та «За зразкову службу у Збройних силах України», ордени «Богдана Хмельницького» III та II ступеня, почесний нагрудний знак «За досягнення у військовій службі», пам’ятний знак «За воїнську доблесть», нагрудний знак «За вірність народу України» та відзнаку Ради національної безпеки і оборони України I ступеня, за високу професійну майстерність, зразкове виконання службових обов’язків, мужність та героїзм у захисті суверенітету України.

У професійного військового залишилися дружина та двоє доньок, які продовжили дорогу свого батька, вставши на захист Батьківщини.

За інформацією Новосанжарської селищної ради, 9 серпня в районі села Журавка Сумського району Сумського області загинув Сирота Микола Васильович — солдат, стрілець-помічник гранатометника спеціалізованого штурмового батальйону «Шквал».

Воїн народився 20 липня 1981 року у латвійському місті Даугавпілс. Навчався у місцевій школі до 6-го класу, а у 1993 році переїхав з батьками в село Старі Санжари, де продовжив навчання у Старосанжарській школі. Після закінчення 9 класів, навчався в Карлівській автомобільній школі, де отримав водійські права. Після навчання у Карлівці строкову військову службу проходив у Харківській області. Тривалий час працював водієм на 3-му хлібзаводі у Полтаві. Останнім місцем роботи було гадяцьке підприємство, де він ремонтував автомобілі. У полеглого захисника залишилися мама та сестра.

За інформацією Ліплявської сільської ради, 9 серпня в районі смт Стельмахівка Сватівського району Луганської області загинув Терещенко Руслан Валерійович — старший солдат, навідник-оператор Національної гвардії України.

Воїн народився 14 вересня 1991 року. Проживав у селі Сушки Канівського району Черкаської області. Навчався у Лубенському лісотехнічному фаховому коледжі на спеціальності «Бухгалтерський облік». Став на захист Батьківщини у перші дні повномасштабного вторгення. Був нагороджений медаллю «За відвагу», медаллю «Незламним Героям російсько-української війни», почесною нагородою — нагрудним знаком «1-й батальйон ОП «Форпост», відзнакою «Ветеран війни». У полеглого захисника залишилися мама, дружина та двоє синів.

За інформацією Миргородської РВА, 10 серпня на війні проти російських окупантів загинув Мозуляк Сергій Вікторович.

Воїн народився 11 вересня 1982 року. Проживав у селі Устивиця Гоголівської громади. Тут пройшла його юність, тут він мужнів, мав чимало друзів. Після закінчення шкільного навчання Сергій наполегливо працював в Україні та за кордоном, аби створити гідні умови життя для дорогих людей — матері та сестри.

Він був люблячим і турботливим сином, братом, дядьком, шанував сусідів, односельців. Доброти і тепла його серця, щирості та щедрості душі вистачало на всіх ближніх, і він радо їх дарував людям.

Початок повномасштабного вторгнення застав Сергія Мозуляка за кордоном, та він без вагань і страху повернувся в Україну, щоб захищати рідну землю і свій народ від лютого ворога.

За інформацією Кременчуцької міської ради, 11 серпня в районі в районі села Журавка Сумського загинув Будовський Сергій Сергійович — сержант, радіотелефоніст спеціалізованого взводу.

Воїн народився 23 вересня 1977 року у селі Ясне Запорізької області. Проживав у селі Потоки Кременчуцького району. Став до лав ЗСУ у травні 2024 року. У полеглого захисника залишилися дружина та двоє дітей.

За інформацією Мачухівської сільської ради, 11 серпня в районі села Крем’яне Кореневського району Курської області РФ загинув Каленіченко Сергій Вікторович.

Воїн народився 19 вересня 1984 року у селі Мачухи. Навчався у Мачухівській середній школі та у ПТУ № 17 міста Полтави. Тривалий час працював на будівництві в багатьох містах України, професійно виконуючи складні висотні роботи. У травні 2024 року Сергія Вікторовича мобілізували до лав ЗСУ. Пройшовши навчання у Великій Британії, він з честю виконував свій обов’язок щодо захисту Батьківщини від окупантів. Людина щирої душі, працьовитий, завзятий, компанійський, вірний і добросердечний товариш, приємний співрозмовник — таким Сергій залишиться у пам’яті тих, хто його знав і розділяв з ним земний шлях.

За інформацією Мачухівської сільської ради, 11 серпня в районі Добропілля Покровського району Донецької області загинув Ковач Василь Васильович.

Воїн народився 17 січня 1973 року в місті Іршава Закарпатської області. У 1985 році разом з мамою переїхав у село Полузір’я Полтавського району. У 1988 році закінчив Полузірську школу. При Новосанжарській сільгосптехніці пройшов курси механізатора. З 1991 по 1993 роки проходив строкову службу водієм у місті Харкові. Трудовий стаж розпочав водієм у ПАФ «Полузірська», потім працював у СФГ «Ватутіна», з часом — в господарстві ПП «Ворскла». Став добровольцем на захист України у перші дні повномасштабного вторгнення росіян. У полеглого захисника залишилися мама, сестра та дружина.

За інформацією Глобинської міської ради, 11 серпня на війні проти російських окупантів загинув Осипчук Петро Олександрович.

Воїн народився 7 травня 1983 року в селі Гребінка. У 1986 році родина переїхала до села Пустовійтове Глобинського району, де Петро Олександрович пішов до місцевої школи. Потім навчався фаху водія-тракториста у ПТУ в місті Глобине. 10 років працював у ТОВ «Глобинський м’ясокомбінат», пізніше — у ТОВ ІПК «Полтавазернопродукт» та ТОВ «Королівський смак». У червні 2024 року Петро Осипчук був мобілізований до лав ЗСУ, воював на Сумському напрямку.

За інформацією Гребінківської міської ради та «Суспільного», 11 серпня в районі села Журавка Сумського області внаслідок підриву на міні загинув Росляков Олександр Олександрович — молодший сержант, командир відділення спеціалізованого штурмового батальйону «Шквал».

Воїн народився 20 квітня 2000 року в місті Гребінка. Навчався у Гребінківській ЗОШ № 4. У навчанні віддавав перевагу спорту, відвідував спортивні секції.

За інформацією Полтавської міської ради, 11 серпня в районі села Мартинівка Сурджанського району Курської області РФ загинув Силка Віталій Миколайович — солдат, стрілець-помічник гранатометника десантно-штурмового батальйону.

Воїн народився 5 травня 1983 року в селі Удовиченки Зіньківського району. Закінчив Полтавський нафтовий геологорозвідувальний технікум Полтавського національного технічного університету імені Юрія Кондратюка. Проживав у Полтаві. Понад 20 років працював бурильником у компанії Укрнафта НГДУ «Полтаванафтогаз». Став до лав ЗСУ у травні 2024 року. У полеглого захисника залишилися мама, вітчим, дружина та двоє синів.

За інформацією Хорольської міської ради, 13 серпня у Київському шпиталі помер Зибарєв Сергій Валерійович — старший сержант, командир міномета 32-ї окремої механізованої бригади.

Воїн народився 26 червня 1981 року. Проживав у селі Радьки Хорольської громади. Тут промайнуло його дитинство і перші 4 роки навчання в початковій школі. Після закінчення 9 класів Хорольської спеціалізованої ЗОШ вирішив проявити себе в робітничій професії. Освоїв спеціальність тракториста у Міжрегіональному центрі професійної перепідготовки звільнених у запас військовослужбовців у місті Хорол. Строкову військову службу в рядах української армії проходив у Богодухові, отримавши кваліфікацію механіка-водія автогрейдера. Мав хист до техніки і ніколи не цурався важкої роботи.

Трудову діяльність розпочав за фахом у місцевому сільськогосподарському підприємстві. Деякий час працював трактористом у готельно-ресторанному комплексі «У сестер» та в ТОВ «Астарта Прихоролля». Кілька місяців працював у Польщі, але повернувся на Батьківщину і продовжив трудову діяльність на посаді електромонтера у Хорольській філії АТ «Полтаваобленерго». Став на захист Батьківщини у перший день повномасштабного вторгення росіян.

Гідно пройшов свій воїнський шлях, воював на Донеччині, Луганщині та Сумщині. Поранення, яке стало смертельним, отримав 25 липня поблизу міста Торецьк Бахмутського району Донецької області. У полеглого захисника залишилися дружина, син та донька.

За інформацією Лубенської міської ради, 14 серпня під час виконання бойового завдання загинув штаб-сержант Калітенко Володимир Миколайович.

Воїн народився 5 липня 1973 року у місті Лубни. Батько був військовим, тож родина часто переїжджала з місця на місце. Волею долі повернувся у Лубни. У рідному місті закінчив ПТУ № 12. Отримав професію зварювальника. Після строкової служби працював на підприємствах міста: заводі «Комсомолець», ПП «Лубенський хлібзавод».

З 1995 року обрав для себе професію військового. Проходив службу у різних військових частинах. У 1996 році служив у складі миротворчих сил ООН. Любив працювати, ділився досвідом і знаннями з колегами по роботі з різних регіонів. А ще мав золоті руки. Ремонтував техніку, давав друге життя військовому транспорту. Був гарним сім’янином, прикладом для родини, дітей та онука. Вмів і пожартувати, і підбадьорити, і допомогти слушною порадою.

Володимир Калітенко нагороджений відзнакою Міністерства Оборони України: медаллю «За сумлінну службу» ІІ ступеню, медаллю «Ветеран служби». Відзначений почесними нагрудними знаками Головнокомандувача ЗСУ «Сталевий хрест», «За взірцевість у військовій службі» ІІ ступеня.

За інформацією Миргородської РВА, 14 серпня на території Курської області РФ, загинув солдат Палій Сергій Олександрович.

Воїн народився 16 лютого 1992 року у селі Токарі Лохвицькій громаді. Навчався у Токарівській ЗОШ та у Лохвицькому технікумі ПДАА, де здобув спеціальність слюсаря-ремонтника. У 2013 році отримав професію електромонтера з ремонту та обслуговування електроустаткування в Заводському ПТУ № 32. Після закінчення навчання працював на різних роботах в будівельній сфері.

Під час Базової військової підготовки отримав грамоту від командира навчального зенітно-ракетного дивізіону за взірцевість, сумлінне виконання службових обов’язків та високі показники в бойовій підготовці.

У полеглого захисника залишилися сестри та брати.

За інформацією Лубенської міської ради, 14 серпня під час виконання бойового завдання загинув молодший сержант Юхименко Володимир Михайлович.

Воїн народився 28 квітня 1981 року в селищі Котельва. Навчався у Котелевській ЗШ, а після 9 класу вступив до Котелевського ПТУ, де здобув професію будівельника-каменяра. Після строкової служби вирішив присвятити себе військовій справі, підписав контракт і гідно служив у лавах ЗСУ впродовж 25 років. Лубни стали для військовослужбовця другою домівкою. Тут він створив сім’ю. Роботі віддавався сповна. Мріяв про тихе спокійне життя у мирній Україні. Разом з дружиною планував відпочинок. Хотів підкорити Говерлу, вийти на вершину з українським прапором та війна зруйнувала плани військовослужбовця. У полеглого захисника залишилися мама, брат дружина та доньки.

За інформацією Кобеляцької міської ради, 15 серпня в районі села Могриця Сумської області внаслідок ракетного обстрілу загинув Мартиненко Денис Миколайович.

Воїну було 27 років, він проживав у селі Вільховатка Кобеляцької громади.

Імена, фото й біографії інших загиблих бійців, життя яких було пов’язане з Полтавською областю, можна переглянути тут.

«Полтавщина»