За останній тиждень стало відомо про загибель 17 захисників з Полтавщини

За інформацією Новосанжарської селищної ради, 28 серпня 2023 року в районі села Новоєгорівка Сватівського району Луганської області загинув Кольба Валерій Миколайович — солдат, гранатометник механізованого батальйону.

Воїн народився 21 грудня 1989 року в селищі Нові Санжари. Навчався у Новосанжарському НВК та ПТУ № 17, де здобув фах електрогазозварника. Тривалий час працював таксистом у Нових Санжарах. Останнє місце роботи Валерія був Новосанжарський Центр ПМСД. У січні 2023 року чоловік був мобілізований на військову службу до Збройних сил України. У полеглого захисника залишилися мама, дружина та син.

За інформацією Горішньоплавнівської міської ради, 7 квітня 2024 року перебуваючи у російському полоні загинув старший солдат Міщенко Володимир Володимирович.

Воїн народився 5 січня 1982 року в селі Прелесне Слов’янського району Донецької області. Після закінчення Димитрівської середньої школи навчався у ПТУ № 105, де здобув професію електрослюсаря. У 2000-2002 роках проходив строкову військову службу в лавах Збройних сил України. Потім працював за фахом на шахтах Донеччини. З 2017 року захищав незалежність і територіальну цілісність Батьківщини. 15 березня 2022 року під час героїчної оборони Маріуполя був захоплений у полон. Похований у Горішніх Плавнях на території військового меморіалу «Їхні імена будуть жити вічно».

За інформацією Кременчуцької міської ради, 24 липня 2024 року в районі села Сергіївка Краматорського району Донецької області загинув Ліскін Роман Михайлович — солдат, оператор безпілотних авіаційних комплексів.

Воїн народився 26 листопада 1993 року у Кременчуці. Навчався у ЗОШ № 8 та у ПТУ № 19. Працював у КП «Кременчуцьке підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління». Став до лав ЗСУ у квітні 2023 року. У полеглого захисника залишилися батьки та сестра.

За інформацією Кременчуцької міської ради, 28 липня в районі села Олександропіль Покровського району Донецької області внаслідок мінометного обстрілу загинув Шередекін Олександр Сергійович — молодший сержант, командир стрілецького відділення.

Воїн народився 11 грудня 1999 року у місті Бахмут Донецької області. У рідному місті провів дитинство та шкільні роки. Закінчив Горлівський інститут іноземних мов. Активно займався скейтбордингом. З початком повномасштабного вторгнення добровольцем став на захист Батьківщини. У полеглого захисника залишилася мама, яка проживає у Кременчуці.

За інформацією Полтавської міської ради, 30 липня у лікарні міста Суми помер Наджафов Руслан Елчінович — солдат, стрілець стрілецької роти.

Воїн народився 4 грудня 1988 року. Проживав у місті Полтава. Став на захист України у перший день повномасштабного вторгнення. Брав участь в боях під Соледаром та інших боях на Донецькому напрямку.

За інформацією Новосанжарської селищної ради, 31 липня в районі села Охрімівка Чугуївського району Харківської області загинув молодший сержант Герасимчук Олександр Миколайович.

Воїн народився 9 квітня 1985 року у селі Очеретувате Семенівського району. Навчався в Очеретуватівській ЗОШ, де закінчив 9 класів, потім продовжив навчання у Семенівському НВК № 1. Після закінчення школи навчався у ПТУ, де здобув спеціальність будівельника-каменщика. Проживав у селі Лелюхівка Новосанжарської громади. Останнім часом працював робітником у ТОВ «Чиста криниця». Став до лав ЗСУ у грудні 2022 року.

Після двох місяців підготовки був направлений до 71-ї окремої єгерської бригади десантно-штурмових військ на посаду кулеметника. В грудні 2023 року був поранений в районі села Роботине, після одужання знову повернувся до ДШВ. Був нагороджений почесним нагрудним знаком Головнокомандувача ЗСУ.

За інформацією Кременчуцької міської ради, 31 липня в районі села Горяне Куп’янського району Харківської області загинув Ігнатенко Михайло Ігорович — солдат, оператор ПТРК.

Воїн народився 17 березня 1978 року у Кременчуці. Навчався у ЗОШ № 1, у технікумі залізничного транспорту та у Дніпровській академії. Активно займався легкою атлетикою — стрибками у висотку. Працював у ТОВ «Хомка» та у «Кременчукводоканалі», пройшовши шлях від слюсаря аварійно-відновлювальних робіт до майстра очисних споруд. Став на захист Батьківщини у перші дні повномасштабного вторгнення.

У полеглого захисника залишилися батьки, дружина та донька.

За інформацією Кременчуцької міської ради, 1 серпня в районі села Петропавлівка Харківської області за трагічних обставин загинув Пушкарьов Михайло Олександрович — солдат, гранатометник стрілецького відділення бригади ТрО.

Воїн народився 28 липня 1970 року у Кременчуці. Навчався у ПТУ № 11. Працював у ТОВ «Кредо». Став на захист Батьківщини у квітні 2024 року. У полеглого захисника залишилися мама, сестра та син.

За інформацією Полтавської міської ради, 1 серпня в районі села Водяне Волноваського району Донецької області загинув Кісільов Георгій Олегович — солдат, стрілець стрілецької роти.

Воїн народився 13 травня 1973 року. Проживав у місті Полтава. Став на захист України у квітні 2024 року.

За інформацією Миргородської міської ради, 2 серпня в районі села Строївка Куп’янського району Харківської області під час перевірки місцевості загинув солдат Макеєв Віктор Леонідович.

Воїн народився 25 серпня 1984 року у місті Висагинас (Снечкус) на північному сході Литві, де у той час працювали його батьки. Після розпаду радянського союзу родина Макеєвих повернулася на Батьківщину і оселилася в селі Показове Миргородського району. Віктор ріс щирим, відкритим і доброзичливим хлопцем, змалку любив майструвати, знався на техніці. Він закінчив Дібрівську середню школу, працював на місцевому кінному заводі. Після строкової службу у лавах ЗСУ працював у рідному селі.

Вперше взяв зброю до рук Віктор Макеєв у січні 2015 року. Він опановував страшну науку війни на Авдіївському напрямку і за півтора року бойових дій став мужнім і вправним воїном. Як у мирному житті, так і у бойовій частині 93-ї окремої механізованої бригади Віктор був водієм — водієм артилерійської розвідки. У 2016 році солдат Макєєв повернувся до мирного життя і мирної праці. Вдруге Віктор Леонідович змушений був взяти до рук зброю у лютому 2022 року, у перші, найстрашніші дні повномасштабного вторгнення московитів.

За інформацією Заводської міської ради, 2 серпня в районі міста Торецьк Бахмутського району Донецької області загинув молодший сержант Сорока Сергій Федорович.

Воїн народився 18 червня 1965 року у місті Червонозаводське. Навчався у Червонозаводській ЗОШ № 1 та ПТУ № 32, де здобув професію слюсаря. Працював на підприємствах: ВАТ «Лохвицький цукровий завод», ТОВ «Елеватор-Агро» та ТОВ «Таланлегпром». Був мобілізований до лав ЗСУ у квітні 2024 року. У полеглого захисника залишилися дружина, два сини, невістка та онук.

За інформацією Онуфріївської селищної ради, 3 серпня у лікарні міста Дніпро помер Позовний Володимир Анатолійович — солдат, водій 107-ї реактивної артилерійської Кременчуцької бригади.

Воїн народився 15 травня 1986 року в Онуфріївці Кіровоградської області. З дитинства захоплювався кіньми, мав своїх лошат та працював на конюшні. Згодом працював будівельником, робота йому дуже подобалася, міг зробити ремонт з нуля під ключ, мав справді золоті руки та хист до цієї справи. Потім працював на тютюновій фабриці у місті Кременчук.

Став на захист Батьківщини на початку повномасштабного вторгнення росіян. Під час виконання бойового завдання група, у якій перебував Володимир, потрапила під удар дрона в районі села Іванівське Бахмутського району Донецької області. Військовослужбовець отримав поранення, тривалий час проходив лікування та, на жаль, його серце не витримало. У полеглого захисника залишилася дружина та сини.

За інформацією Пирятинської міської ради, 4 серпня на Донеччині загинув Коток Олександр Миколайович — водій батальйону матеріально-технічного забезпечення.

Воїн народився 27 серпня 1970 року у Донецьку. У рідному місті закінчив загальноосвітню школу. Далі навчався у металургійному технікумі міста Харцизьк. У 1989 році був призваний на строкову службу до армії. Після повернення працював водієм тролейбуса.

У 1993 році переїхав у село Малютинці, звідки родом були його батьки. Працював на різних роботах. У 1999 році одружився. Завжди користувався повагою серед своїх односельців, був ввічливим та щирим.

На захист України від російських окупантів Олександр Коток був призваний у березні 2023 року. Захищав рідну землю на різних ділянках фронту. У полеглого захисника залишилися дружина та син.

За інформацією Оржицької селищної ради, 4 серпня під час виконання бойового завдання в районі села Керменчик Волноваського району Донецької області загинув Пашали Михайло Григорович — солдат, номер обслуги кулеметного взводу роти вогневої підтримки.

Воїн народився 23 листопада 1982 року у селі Заріг Оржицької громади. Хлопець рано подорослішав, бо передчасно у засвіти відійшов батько. Щоб підтримувати матеріально і морально маму та старшу сестру, Михайло після закінчення 9 класів Зарізької школи відразу пішов працювати. Доглядав телят у місцевому колгоспі, а згодом працював на тваринницькій фермі у СФГ «Світанок». Простим, працьовитим та незлобивим знали і навіки запам’ятають односельці Михайла. Все, що мав у житті, заслужив своєю чесною працею та умілими руками. Самостійно підтримував у належному стані батьківську хату, обробляв город, на роботі добросовісного працівника цінувало керівництво, колеги та друзі любили за добре серце і безвідмовність. Михайло став до лав ЗСУ у квітні 2024 року. Відразу після навчання потрапив до бойового підрозділу й останнього подиху служив чесно та самовіддано на передових позиціях оборони України.

За інформацією Миргородської міської ради, 5 серпня на Донецькому напрямку під час виконання бойового завдання загинув Формагей Денис Дмитрович — старший солдат, номер обслуги мінометної батареї 116-ї окремої бригади територіальної оборони.

Воїн народився 30 листопада 1999 року в місті Миргород. Навчався у школі № 7. Однокласники та вчителі запам’ятали його веселим оптимістом і завзятим організатором. Він був душею компанії, незамінним диск-жокеєм шкільних вечірок і радіо-ведучим. Любив людей, любив життя в усіх його проявах. Був справедливим і відвертим. Після школи Денис працював на різних роботах у пошуках своєї долі.

У перші дні повномасштабного вторгнення добровольцем став до лав тероборони, а згодом склав присягу на вірність Українській державі. Воював на Донеччині разом зі своїм батьком. Останній отримав поранення поблизу Соледара та був демобілізований. Денис продовжив чоловічу справу. Він був мужнім і сміливим воїном, вірним побратимом, користувався авторитетом у військовому колективі.

За інформацією Пирятинської міської ради, 6 серпня в районі села Катеринівка Покровського району Донецької області внаслідок атаки ворожого БпЛА отримав смертельні поранення Шварьов Микола Олександрович — сержант, технік 116-ї окремої бригади територіальної оборони.

Воїн народився 18 вересня 1995 року. Проживав у селі Турове Богодухівського району Харківської області та у селі Розсошенці Щербанівської громади Полтавського району. У полеглого захисника залишилися батьки, дружина та двоє синів.

За інформацією Новоселівської сільської ради, 8 серпня в районі села Юрківка Запорізької області внаслідок атаки ворожого БпЛА загинув Білокінь Андрій Анатолійович — солдат, водій-оператор розвідувальних безпілотних комплексів Національної гвардії України.

Воїн народився 11 жовтня 1974 року. Проживав у селі Божкове Новоселівської громади. Став до лав ЗСУ з початком повномасштабного вторгнення росіян. У полеглого захисника залишилася дружина, донька та син, який нині продовжує боронити Батьківщину зі зброєю у руках.

Імена, фото й біографії інших загиблих бійців, життя яких було пов’язане з Полтавською областю, можна переглянути тут.

«Полтавщина»