За останній тиждень стало відомо про загибель 21 захисника з Полтавщини

За інформацією Горішньоплавнівської міської ради, 2 вересня 2022 року в районі села Нововознесенське Херсонської області загинув солдат Оніщенко Андрій Олегович.

Воїн народився 13 травня 1995 року в селі Квітковому Запорізької області. Після закінчення загальноосвітньої школи навчався в Запорізькому професійно-технічному училищі, де здобув професію електрогазозварювальника. Потім працював на підприємствах Запоріжжя. У 2018-2020 роках проходив строкову військову службу в лавах Збройних сил України. Потім продовжив службу за контрактом. З перших днів повномасштабного вторгнення Андрій став на захист Батьківщини. Похований на території військового меморіалу «Їхні імена будуть жити вічно» у Горішніх Плавнях.

За інформацією Полтавської міської ради, 25 березня 2024 року в районі селища Курдюмівка Бахмутського району Донецької області внаслідок скиду з БпЛА загинув Сапсай Віталій Григорович — молодший сержант, кухар відділення забезпечення прикордонної комендатури швидкого реагування Державної Прикордонної Служби

Воїн народився 21 жовтня 1972 року. Проживав у Полтаві.

За інформацією Полтавської міської ради, 22 квітня 2024 року в районі селища Урожайне Волноваського району Донецької області загинув Плутцов Роман Петрович — солдат, стрілець Національної Гвардії України.

Воїн народився 21 березня 1979 року. Проживав у Полтаві.

За інформацією Омельницької сільської ради, 16 травня в районі міста Вовчанськ Чугуївського району Харківської області загинув Мироненко Микола Анатолійович — військовослужбовець Окремої президентської бригади імені гетьмана Богдана Хмельницького.

Воїн народився 28 червня 1996 року в місті Кременчук. Закінчив Манжеліївську школу. Навчався в Кременчуцькому професійному училищі № 19, де здобув професію зварювальника. Проживав у селі Демидівка Омельницької громади, працював на місцевій олійниці. У травні 2023 року добровольцем пішов на війну.

Микола дуже гордився своєю службою, здружився з побратимами, любив бездомних тварин. Перше поранення отримав в листопаді 2023 року під Яблунівкою Донецької області. Лікувався в Полтаві, потім попросився в рідне місто Кременчук. Реабілітацію проходив у Києві. Він мав право залишитися нести службу в Києві, але дуже хотів повернутися до своїх побратимів. Тому подав рапорт про направлення на передову.

За інформацією Горішньоплавнівської міської ради, 21 травня в районі села Нетайлове Покровського району Донецької області загинув Д’яконов Сергій Юрійович — солдат, гранатометник десантно-штурмового батальйону солдат.

Воїн народився 1 листопада 1982 року в місті Джизак в Узбекистані. Згодом родина переїхала в Україну до міста Комсомольськ. Після отримання загальної середньої освіти Сергій опанував кілька будівельних професій і тривалий час працював на підприємствах Горішніх Плавнів. У жовтні 2023 року став до лав ЗСУ.

За інформацією Полтавської міської ради, 22 травня в районі села Костянтинівка Покровського району Донецької області загинув Грінка Сергій Сергійович — солдат, гранатометник десантно-штурмового відділення.

Воїн народився 20 серпня 1979 року.

За інформацією Лубенської міської ради, 22 травня в районі міста Часів Яр Бахмутського району Донецької області внаслідок артилерійського обстрілу загинув Чупир Микола Іванович — молодший сержант, оператор відділення протитанкових ракетних комплексів механізованого батальйону.

Воїн народився 3 липня 1973 року у селі Тишки Лубенського району. Вчився у Тишківській та Вовчицькій школах. Спеціальність агронома здобув у Березоворудському радгоспі-технікумі. Після строкової служби присвятив себе роботі у Лубенських лісницьких господарствах. Вмів і любив дбати про природу та ліс. Захоплювався рибалкою. На початок повномасштабного вторгнення російських агресорів Микола Іванович займав посаду агронома-метеоролога на метеорологічній станції «Лубни». Звідти і рушив на війну вже у березні 2022 року.

За інформацією Кременчуцької міської ради, 23 травня в районі села Зибине Чугуївського району Донецької області загинув Бреус Валентин Юрійович — інспектор прикордонної служби, помічник гранатометника.

Воїн народився 13 лютого 2002 року у селищі Веселе Запорізької області. У 2021 році він закінчив Веселівський аграрний ліцей, здобувши професію кухаря-кондитера. Після цього Валентин пройшов строкову службу, а з 6 квітня 2023 року служив за контрактом на посаді інспектора прикордонної служби, помічника гранатометника. У полеглого захисника залишилася мама, яка проживає на тимчасово окупованій території, та бабуся з дідусем, які мешкають у Кременчуці.

За інформацією Решетилівської міської ради, 23 травня в районі села Георгіївка Донецької області внаслідок мінометного обстрілу загинув Кобеляцький Руслан Станіславович — старший солдат, водій взводу інженерної розвідки інженерно-саперної роти групи інженерного забезпечення.

Воїн народився 9 травня 1995 року. Проживав у місті Решетилівка.

За інформацією Полтавської міської ради, 24 травня в районі села Новомихайлівка Покровського району Донецької області загинув Біда Олександр Валентинович — головний сержант, стрілець-номер обслуги десантно-штурмового відділення.

Воїн народився 28 грудня 1981 року. Проживав у селі Абазівка Полтавської громади.

За інформацією Лубенської міської ради, 24 травня в районі села Сокіл Покровського району Донецької області загинув Комісаров Руслан Миколайович — солдат, стрілець-зенітник зенітно-ракетного взводу.

Воїн народився 21 червня 1991 року в місті Кременчук. Там він закінчив 9 класів середньої школи № 11 та отримав професію зварювальника у ПТУ училищі № 26. З 2017 року Руслан разом із сім’єю мешкав у Лубнах. Працював експедитором на фірмі будівельних матеріалів. Став до лав ЗСУ у лютому 2023 року.

За інформацією Горішньоплавнівської міської ради, 24 травня в районі селища Ясногірка Краматорського району Донецької області загинув молодший сержант Семенов Станіслав Андрійович.

Воїн народився 30 жовтня 1988 року в місті Комсомольську. Після закінчення 9 класів ЗОШ № 2 навчався в Комсомольському професійному будівельному ліцеї, де здобув професію слюсаря з ремонту автомобілів. Після строкової служби працював у ТОВ «Феррострой» та інших підприємствах Горішніх Плавнів. Вперше став на захист України у 2015-2016 роках, вдруге — у червні 2022 року.

За інформацією Кременчуцької міської ради, 24 травня в районі села Новоєгорівка Сватівського району Луганської області загинув Стовба Дмитро Миколайович.

Воїн проживав у Кременчуцькій громаді. Вдома у нього залишилися батько, дружина та двоє дітей.

За інформацією Полтавської міської ради, 26 травня у Головному військовому клінічному госпіталі у Києві внаслідок хвороби помер солдат Соколенко Сергій Миколайович.

Воїн народився 5 квітня 1978 року. Проживав у Полтаві.

За інформацією Пирятинської міської ради, 26 травня в районі села Солодке Волноваського району Донецької області атаки ворожого дрона загинув Стеценко Сергій Миколайович — молодший лейтенант, командир штурмового підрозділу.

Воїн народився 12 вересня 1983 року у Пирятині. Закінчив місцевий ліцей, далі у Лубенському ПТУ здобув спеціальність електромонтера. Працював у Пирятинській філії АТ «Полтаваобленерго». Паралельно здобув вищу освіту у Харківському НТУСГ імені П. Василенка. Працював на Пирятинському сирзаводі, на підприємствах «Кернел», «Альянс-Агро».

З початком повномасштабного вторгнення Сергій був одним із тих, хто в перші дні став на захист держави. За час служби нагороджений медалями «Честь. Слава. Держава», «За звитягу та вірність», нагрудним знаком «Україна або смерть». У полеглого захисника залишилися сестра, дружина та двоє синів.

За інформацією Чорнухинської селищної ради, 29 травня під час лікування в Лубенський міській лікарні помер боєць Збройних Сил України Сорочинський Олег Вікторович.

Воїн народився у 1978 році. Проживав у селі Загребелля Чорнухинської громади.

За інформацією Лубенської міської ради, 30 травня в районі селища Нью-Йорк Бахмутського району Донецької області загинув Іщенко Сергій Володимирович — старший солдат, навідник мінометного взводу.

Воїн народився 18 жовтня 1995 року у місті Херсон. Навчався у школах Херсона, Кривого Рогу та селища Савро на Дніпропетровщині. У місті Жовті Води здобув спеціальність вчителя початкових класів та англійської мови. У 2014 році родина переїздить жити на Лубенщину, в село Вовчик, що й стало їм рідним. Щирий, відкритий, комунікабельний, з добрим серцем Сергій працював на різних роботах у Києві.

Захищати Україну пішов добровольцем вже 25 лютого 2022 року. Сергій не міг інакше, адже щиро любив Україну, був справжнім патріотом. Цей вибір був свідомим. Чесною й мужньою була його фронтова дорога. Він обороняв Київ, воював на Торецькому й Донецькому напрямках. Навчався військової справи у Великобританії.

Його велика душа встигала любити людей, турбуватися про маму й рідних, піклуватися про тварин. Навіть з фронту привіз додому врятовану собаку. Сергій мав багато друзів серед київських музикантів, бо мав хороший голос і хист до музики, співав у рок-гуртах. Але ворог не дав йому написати свої кращі вірші й пісні.

За інформацією Оржицької селищної ради, 30 травня у шпиталі помер Крикун Геннадій Олександрович.

Воїн народився 9 вересня 1973 року у селі Заріг Оржицької громади. Дитинство хлопця пройшло на Далекому Сході, куди переїхала його родина. 15-річним юнаком Геннадій з батьками та братом повернувся до рідного Зарога, продовжив навчання в Оржицькій школі. По закінченню 8-ми класів здобув професію тракториста-машиніста у Лазірківському ПТУ № 49.

Майже 30 років Крикун Геннадій віддав мирній та благородній професії хлібороба. Відразу після навчання став працювати трактористом у місцевому колгоспі. Демобілізувавшись у 1993 році зі строкової військової служби, Геннадій повернувся до рідного села і обраної професії: у господарстві молодому сумлінному трактористові виділили новий трактор Т-150. З 2004 року Геннадій добросовісно працював у місцевому фермерському господарстві «Світанок». Скромний, товариський, «сільський трудяга», справжній чоловік — таким характеризують Геннадія усі, хто його знав.

З середини квітня 2022 року Геннадій Олександрович був мобілізований до лав Збройних Сил України. Служив водієм, за сумлінну службу отримував подяки від командування. Тяжкі поранення та опіки мужній Захисник України отримав 28 травня, виконуючи бойове завдання із захисту незалежності та територіальної цілісності України, поблизу міста Часів Яр Бахмутського району Донецької області.

У полеглого захисника залишилися мама, брат, дружина, донька та син.

За інформацією Лубенської міської ради, 30 травня внаслідок ускладнень після поранення, отриманого під час виконання службових обов’язків, помер Михайленко Віктор Іванович — молодший сержант, технік стрілецької роти.

Воїн народився 12 травня 1974 року у селі Броварки Лубенського району. Освіту здобував у Литвяківській та Снітинській середніх школах. Згодом у Лубнах отримав професію водія, з якою й було пов’язане все його життя. Після строкової служби, працював у колективному господарстві села Снітин, а пізніше — на різних транспортних підприємствах Києва та інших міст. Віктор Іванович мав сильний вольовий характер, вмів приймати рішення, брати на себе відповідальність. Був патріотичною, сильною духом людиною. З перших днів повномасштабного вторгнення він став до лав ЗСУ. У полеглого захисника залишилися мама, сестра, дружина, доньки та онуки.

За інформацією Машівської селищної ради, під час реабілітації через ускладнення від поранень, отриманих в бою, помер Капшук Володимир Валентинович — оператор механізованої роти 31-ї окремої механізованої бригади.

Воїн народився 26 липня 1982 року у багатодітній родині. Проживав у селі Вільне Новотагамлицького старостинського округу. Навчався у Новотагамлицькій школі. Був працьовитим, добрим, доброзичливим та співчутливим. Любив спорт, грав у футбол.

За інформацією Великосорочинської сільської ради, на війні проти російських окупантів загинув Гусєв Роман Сергійович.

Воїн народився у 1981 році. Проживав у селі Полив’яне Великосорочинської громади.

Імена, фото й біографії інших загиблих бійців, життя яких було пов’язане з Полтавською областю, можна переглянути тут.

«Полтавщина»