Відзнакою почесного громадянина Полтавської громади посмертно нагородили вісьмох захисників України

Нижче перелік воїнів, яким присвоєно відзнаку «Почесний громадянин Полтавської міської територіальної громади».

Микола Чепіга — доброволець батальйону «Айдар». Народився у Полтаві, закінчив ліцей № 21 та професійно-технічне училище № 3. Відслужив строкову службу в лавах Збройних сил України. З 2008 року працював у локомотивному депо станції Полтава-Південна. У березні 2014-го Микола Чепіга став добровольцем 24-го батальйону територіальної оборони «Айдар». У травні полтавця разом з іншими призовниками відправили під Луганськ: у військову частину біля міста Щастя. Микола Чепіга загинув 17 червня, потрапивши до полону проросійських терористів під час звільнення селища Металіст. У 36-річного захисника лишилися батьки, дружина та донька.

Олександр Горячевський теж народився у Полтаві, навчався у ЗОШ № 25 та здобув освіту інженера-теплотехніка в будівельному інституті. За фахом працював на Полтавському тепловозоремонтному заводі. З 2010 року проживав у Кременчуці, де працював на Крюківському вагонобудівному заводі. З початку антитерористичної операції у 2014-му, Олександр Горячевський добровільно пішов захищати територіальну цілісність України. Був рядовим батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Шахтарськ». 13 серпня його підрозділ перевели під місто Іловайськ Донецької області. Загинув Олександр Горячевський 19 серпня 2014-го: захисник намагався вивести групу бійців з оточення й отримав осколкові поранення від розриву гранати, під час обстрілу терористів. У 35-річного воїна лишилися мама та сестра.

Олександр Мочалов — доброволець 2-го батальйону спецпризначення «Донбас». Батьки переїхали до Полтави, коли Олександру Мочалову було 1,5 року. Навчався у школі № 38. З початку АТО добровільно приєднався до батальйону «Донбас». 24 серпня для посилення позицій підрозділ, в якому служив полтавець, направили до Іловайська. Загинув воїн 29 серпня під час виходу з ворожого оточення між селами Многопілля та Червоносільське. Під обстрілами противника, Олександр Мочанов надавав домедичну допомогу бійцям. Спочатку полтавця поховали, як невідомого захисника у Дніпрі. А 6 лютого 2015 року перепохований в Полтаві на Алеї Героїв центрального кладовища. У 36-літнього воїна лишилися батьки та донька.

Полтавець Антон Цедік навчався у ліцеї № 1 імені Івана Котляревського. Закінчив факультет міжнародної економіки й менеджменту Київського національного економічного університету ім. Вадима Гетьмана та історичний факультет Київського національного університету ім. Тараса Шевченка. Також пройшов строкову військову службу. Був активним учасником Революції гідності. З початку АТО пішов добровольцем до батальйону патрульної служби міліції спецпризначення «Дніпро-1». Потім повернувся до навчального центру в Нових Петрівцях, де 16 червня його зарахували у склад батальйону «Донбас». Антон Цедік брав участь у боях за визволення від проросійських терористів Лисичанська та Попасної що на Луганщині. 20 серпня поїхав до Іловайська. Загинув Антон Цедік 29 серпня 2014 року, під час виходу колони батальйону «Донбас» з оточення під Іловайськом: між селами Многопілля та Червоносільське. Воїн був вбитий кулеметною чергою. Тіло захисника вивезли 3 вересня разом з тілами ще 96 загиблих в так званому «Іловайському котлі». У дніпровському морзі тіло воїна впізнали його родичі. 8 вересня Антона Цедіка поховали в Полтаві на Алеї героїв центрального кладовища. У 27-річного воїна лишилися батьки, молодша сестра та наречена.

Валерій Боняківський закінчив полтавську загальноосвітню школу № 11, потім Ворошиловградське вище військове авіаційне училище. Служив у військово-повітряних силах радянської армії: літав на штурмовиках Су-25. Проживав у Полтаві, був приватним підприємцем, художником, реставратором. З початку бойових дій на сході України, приєднався до Добровольчого українського корпусу «Правий сектор». Потім перевівся до батальйону «Дніпро-1», де був командиром штурмово-розвідувальної групи. Загинув Валерій Боняківський 16 жовтня 2014-го біля села Нетайлове, що поруч з Донецьком: воїн потрапив під мінометний обстріл під час зачистки території від диверсійних груп. Похований на Алеї героїв центрального цвинтаря у Полтаві. У 44-річного воїна лишилася мати, три доньки та онук.

Денис Синюк народився в Полтаві, закінчив гімназію № 17, випускник Полтавського політехнічного коледжу за спеціальністю: монтаж і експлуатація електрообладнання підприємств і цивільних споруд. У жовтні 2012-го призваний на строкову службу до лав ЗСУ. Військову службу проходив в 95-й окремій аеромобільній бригаді. З березня 2014 року Денис Синюк почав служити в зоні бойових дій у складі розвідувального взводу 1-го батальйону 95-ї Житомирської окремої аеромобільної бригади. Пізніше підписав контракт й залишився в підрозділі. Військовий загинув 26 січня 2015 року поблизу села Спартак Ясинуватського району Донецької області, під час евакуації поранених бійців з поля бою. Похований на Алеї Героїв центрального кладовища в Полтаві. У 21-річного воїна лишилися батьки, дружина та донька.

Дмитро Коряк народився у Миргороді, закінчив електромеханічний факультет Полтавського національного технічного університету ім. Юлія Кондратюка за спеціальністю: технологія машинобудування. З 2010 по 2013 рік працював на будівництві. Активно брав участь в подіях Революції гідності в Полтаві та Києві. У серпні 2014-го став добровольцем полку спецпризначення «Азов». Загинув 11 лютого 2015-го від осколкових поранень під час штурму ворожого блокпосту біля села Саханка Новоазовського району Донецької області. У 25-річного воїна лишились батьки.

Полтавець Антон Грицай закінчив історичний факультет національного педагогічного університету ім. В. Г. Короленка. Був активним футбольним вболівальником тавходив до спільноти ультрас полтавського клубу «Ворскла».Під час антитерористичної операції добровільно приєднався до батальйону «Азов». Антон Грицай загинув 15 лютого 2015 року у бою з проросійськими терористами в районі села Широкине Волноваського району Донецької області. Воїна поховали в Полтаві на Алеї Героїв центрального цвинтаря. У 27-річного захисника України лишилися батьки та сестра.

Нагадаємо, торік у липні на сесії міської ради депутати підтримали присвоєння звання почесного громадянина Полтавської громади (посмертно) для Юліана Матвійчука. З початку повномасштабної війни полтавець Юліан Матвійчук став військовослужбовцем 116-ї окремої бригади тероборони. Служив у аеророзвідці групи SOLOVEY 144-го батальйону. Отримав поранення 15 травня біля села Георгіївка Донецької області. 20 травня 33-річний військовий помер у лікарні в Дніпрі.

Юліан Матвійчук був активним учасником подій Революції гідності в Полтаві. У 2014 — 2015 роках брав участь в антитерористичній операції на сході України. Двічі обраний депутатом Полтавської міськради та очолював міський осередок всеукраїнського об’єднання «Свобода». Також Юліан Матвійчук був співзасновником громадської організації «Save Poltava», яка опікується збереженням архітектурних пам’яток міста. У полеглого воїна залишилися батьки, дружина та донька.

Ольга ГРИНЕНКО, «Полтавщина»