За останній тиждень стало відомо про загибель 20 захисників з Полтавщини

За інформацією департаменту корпоративних комунікацій компанії Ferrexpo, 13 жовтня 2022 року в районі села Торське Донецької області загинув Новохатний Ігор.

Воїн народився 18 липня 1983 року у місті Горішні Плавні. У 2001 році завершив навчання у місцевому училищі. З 2002 року по 2003 рік проходив строкову військову службу. У травні 2004 року почав свою трудову діяльність на ПРАТ «Полтавський ГЗК» — спочатку працював покрівельником, потім — машиністом млинів. У серпні 2022 року став на захист України, вступивши до лав Збройних Сил України. Майже рік він вважався зниклим безвісти, рідні та близькі Ігоря жили надією та сподіваннями, що він живий, але сталося непоправне.

За інформацією Гадяцької міської ради, 29 липня під час виконання бойового завдання в районі села Роботине Пологівського району Запорізької області загинув старший солдат Линник Олександр Анатолійович.

Воїн народився 28 квітня 1987 року. До початку повномасштабного вторгнення чоловік працював верстатником у Гадяцькому лісовому господарстві. З перших днів війни — обороняв Гадяччину, потім служив під Черніговом, тримав «фортецю Бахмут». У боях Олександр двічі отримував контузію та, підлікувавшись, знову повертався воювати. У полеглого захисника залишилися дружина та син.

За інформацією Кременчуцької міської ради, 18 вересня в районі села Григорівка Бахмутського району Донецької області внаслідок мінометного обстрілу загинув Мазко Олександр Миколайович — солдат, старший стрілець.

Воїн народився 6 жовтня 1983 року в Кременчуці. Навчався у школі № 18, а потім у ПТУ № 7. Працював будівельником. З жовтня 2021 року проходив військову службу за контрактом. У полеглого захисника залишилися сестра та донька.

За інформацією Решетилівської міської ради, 19 вересня в районі села Старомайорське Волноваського району Донецької області загинув Герасименко Анатолій Олександрович — солдат, кулеметник стрілецького батальйону 1-ї окремої танкової бригади (в/ч А1815).

Воїн народився 28 липня 1969 року. Проживав у селі Тури Решетилівської громади. Став до лав ЗСУ у вересні 2022 року. У полеглого захисника залишилася дружина та двоє дітей.

За інформацією Пирятинської міської ради, 20 вересня пішли з життя колишні військові, котрі захищали Україну від російських окупантів та були демобілізовані зі служби за станом здоров’я:

Власов Олег народився 24 березня 1971 року у Пирятині. У 1986 році закінчив Пирятинську школу № 5. Починаючи з 1987 року він працював у Пирятинському райсількомунгоспі, МПМК-26, на Пирятинському сирзаводі, в райагробуді, дитсадку «Пролісок» та в Пирятинському терцентрі.

У травні 2021 року був призваний на військову службу за контрактом до 30-ї окремої механізованої бригади (в/ч А0409) міста Звягель Житомирської області. 20 вересня помер від легенево-серцевої недостатності.

Масляник Ігор народився 22 листопада 1980 року у Пирятині. Закінчив Пирятинський ліцей, далі навчався в Харківському гвардійському інституті танкових військ. У 2002 році розпочав службу у навчальному центрі «Десна».

Після звільнення працював оператором звукозапису кіностудії на Київщині. Повномасштабна війна застала Ігоря Масляника у селі Шпитьки Бучанського району Київської області, де він одразу приєднався до місцевої тероборони.

Після звільнення Київщини, 1 червня 2022 року став до лав ЗСУ. Старший лейтенант Ігор Масляник був командиром взводу механізованої роти в/ч А0221. Протягом року брав участь у бойових діях на Харківщині, поблизу Курдюмівки, Бахмута. У червні 2023 року був звільнений з військової служби за станом здоров’я.

За інформацією Великобагачанської селищної ради, 20 вересня в районі села Вербове Пологівського району Запорізької області загинув стрілець-санітар Юрченко Іван Сергійович.

Воїн народився 14 грудня 1984 року у селі село Радивонівка Білоцерківської громади. Тут пройшли його дитинство та юність. Після закінчення місцевої школи проходив службу у лавах української армії. Після демобілізації повернувся до рідного села, одружився, разом з дружиною Зоєю виховував сина Сашу. Та, на жаль, сімейне життя не склалося.

У 2014 році вперше став на захист Батьківщини, був учасником бойових дій, побував у пеклі дебальцівського котла. Після повернення зустрів Вікторію, разом з якою почав налагоджувати сімейне життя. Переїхав до Широкої Долини, планував майбутнє мирне життя, допомагав батькам. Та всі плани і сподівання зруйнувало повномасштабне вторгнення росіян.

За інформацією Шишацької селищної ради, 21 вересня в районі міста Родинське Покровського району Донецької області загинув Омеляненко Віктор Васильович — сержант 38-ї окремої бригади морської піхоти.

Воїн народився у 1974 році у селі Яреськи Шишацької громади. Тут він зростав, навчався, звідси пішов на строкову службу у Збройні Сили України. Вперше став на захист України у 2015 році, виконував бойові завдання в зоні проведення АТО на сході України. Вдруге взяв до рук зброю у січні 2023 року. Проходив спеціальне навчання в Іспанії. Брав участь у бойових діях під Миколаєвом, на Донеччині, поблизу Покровська.

За інформацією Гребінківської міської ради, 21 вересня в районі села Роботине Пологівського району Запорізької області в результаті мінометного обстрілу загинув Перегинець Віталій — старший механік водій батальйону оперативного призначення.

Воїн народився у 1997 році. Проживав у селі Наталівка Гребінківської громади.

За інформацією Нехворощанської сільської ради, 21 вересня внаслідок ракетного обстрілу в районі міста Родинське Покровського району Донецької області загинув Сороковий Андрій Володимирович — водій-машиніст екскаватора інженерно-саперної роти 38-ї окремої бригади морської піхоти (в/ч А4765).

Воїн народився 28 травня 1999 року. Проживав у селі Соколова Балка. Після школи вчився на слюсаря-механіка у ПТУ міста Полтава, а далі пройшов строкову службу у Хмельницькому. З початком повномасштабного вторгнення Андрій добровольцем вступив до місцевого підрозділу добровольчого формування, а у листопаді 2022 року став до лав ЗСУ. Боронив рідну землю спочатку на Миколаївщині, а потім у Донецькій області. У полеглого захисника залишилися батьки, бабуся та сестра.

За інформацією Решетилівської міської ради, 22 вересня в районі села Андріївка Донецької області загинув Перепелятник Іван Сергійович — солдат 93-ї окремої механізованої бригади «Холодний Яр» (в/ч А1302).

Воїн народився 8 квітня 1983 року. Проживав у селі Лиман Другий Решетилівської громади. Після початку повномасштабного вторгнення росіян добровольцем прийшов до військкомату. У полеглого захисника залишилися дружина та діти.

За інформацією Карлівської міської ради, 22 вересня в районі села Вербове Пологівського району Запорізької області загинув 40-річний Плакущий Денис Вікторович, мешканець міста Карлівка.

За інформацією Лубенської міської ради, 23 вересня в районі села Кліщіївка Бахмутського району Донецької області загинув Олійник Анатолій Олександрович — старший солдат, командир відділення мотопіхотного батальйону.

Воїн народився 7 січня 1970 року у Лубнах. Закінчив ЗОШ № 2. Після строкової служби в армії закінчив Харківський політехнічний інститут. Отримав спеціальність оператора станків з числовим програмним управлінням. Розумівся на техніці, вмів організувати роботу. Був приватним підприємцем та працював у фірмі з монтажу систем опалення. Анатолій Олійник був мужнім воїном. За його плечима битви за Ізюм, Соледар, Бахмут. Указом Президента він був нагороджений Орденом «За мужність» III ступеня.

За інформацією Гребінківської міської ради, 23 вересня у місті Звягель Житомирської області помер Фальківський В’ячеслав Анатолійович — гранатометник 30-ї окремої механізованої бригади (в/ч А0409).

Воїн народився у 1991 році. Проживав у селі Сербинівка Гребінківської громади. Захищав Україну на території Донецької області, отримав поранення, проте все одно повернувся в стрій, до побратимів. Останнім часом підрозділ, в якому проходив військову службу В’ячеслав Анатолійович, відвели у тил. На жаль, серце захисника серце зупинилося.

За інформацією Пирятинської міської ради, 24 вересня в районі села Залізнянське Бахмутського району Донецької області загинув Терещенко Віталій — стрілець-снайпер 30-ї окремої механізованої бригади (в/ч А0409).

Воїн народився 23 вересня 1996 року у місті Пирятин. Навчався у міській школі № 4, потім — у ПТУ села Лазірки, де отримав фах тракториста-механіка. Працював охоронцем на Чорнухинському підрозділі сироробного заводу. Змушений був залишити роботу для догляду за хворою матір`ю. Став до лав ЗСУ у липні 2023 року. У полеглого захисника залишилися матір та брат.

За інформацією Лубенської міської ради, 25 вересня внаслідок дорожньо-транспортної пригоди загинув молодший сержант Дядечко Володимир Григорович.

Воїн народився 6 березня 1978 року в Лубнах. Закінчив середню школу № 8 та ПТУ № 53 у селі Войниха. Після строкової служби в армії закінчив Хорольський технікум сільського господарства. Проте, душа завжди лежала до техніки, автомобілів, тому, майже все життя працював водієм — на заводі ефективної кераміки в Лубнах, у військовій частині, на фірмі «Діодора».

Повномасштабне вторгнення зустрів у Києві. З перших же його днів вступив до лав територіальної оборони, а з травня 2022 року був призваний до лав ЗСУ. Служив водієм пожежної машини, брав участь у ліквідації наслідків влучання ворожої ракети у ТЦ «Амстор» у Кременчуці.

За сумлінну службу неодноразово відзначався подяками командування, нагороджений Почесним нагрудним знаком «Золотий хрест». Був поранений, але відновившись, повернувся до своїх побратимів. Страшний прикрий випадок обірвав життя воїна-захисника.

За інформацією Кременчуцької міської ради, 25 вересня в районі смт Зарічне Краматорського району Донецької області внаслідок артилерійського обстрілу загинув Коптяєв Станіслав Юрійович.

Воїн народився 20 жовтня 1993 року в селищі Власівка. Навчався у Власівській ЗОШ № 8, закінчив ВПУ № 7 міста Кременчук, згодом навчався в Кременчуцькому національному університеті ім. Михайла Остроградського, де у 2019 році отримав диплом магістра з електроенергетики, електротехніки та електромеханіки.

Станіслав був активним здобувачем освіти, за час навчання брав участь у міжнародних науково-технічних конференціях, олімпіадах та конкурсах наукових робіт, багато часу проводив в лабораторіях кафедри систем автоматичного управління і електроприводу. Власноруч розробив та реалізував систему автоматичного керування лабораторним стендом «Механізм підіймання затвора зливної греблі», який розташований в одній з навчально-дослідних лабораторій університету. У вільний час займався важкою атлетикою. З 2020 року працював на підприємстві «Віктор і К» слюсарем із контролю вимірювальних приладів та автоматики. Став до лав ЗСУ у жовтні 2022 року. У полеглого захисника залишилися батьки та старший брат, який також захищає Україну зі зброєю у руках.

За інформацією Лубенської міської ради, 26 вересня в селі Новоплатонівка Ізюмського району Харківської області передчасно помер Петренко Сергій Петрович.

Воїн народився 11 лютого 1990 року в Лубнах. Навчався у ЗОШ № 10 та ПТУ № 12. Спочатку працював на цегельному заводі в селі Терни, потім — у Польщі. У січні 2023 року був мобілізований та з багатьма іншими лубенцями вирушив на захист територіальної цілісності держави. На жаль, війна вбиває як на полі бою, так і в тилу. Не оминула вона і нашого земляка, жорстоко зламавши молоде життя. Вдома у захисника залишилися матір та брат.

За інформацією Полтавської міської ради, 26 вересня в опіковому центрі київської лікарні помер Цись Дмитро Віталійович — сержант служби цивільного захисту, сапер Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області.

Рятувальник народився 3 березня 1999 року у Полтаві. До повномасштабного вторгення працював у рідному місті. Пізніше переїхав до Києва, де працював ландшафтним дизайнером у «Київзеленбуді». У квітні 2023 року був прийнятий на службу в ДСНС України.

Протягом травня та червня пройшов первинну професійну підготовку у Міжрегіональному центрі гуманітарного розмінування. З 5 вересня 2023 був направлений у відрядження у Донецьку область задля забезпечення виконання завдань із гуманітарного розмінування населених пунктів та об’єктів інфраструктури.

Зранку 15 вересня у лісовому масиві Лиманського лісництва Краматорського району Донецької області постраждав від вибуху в результаті підриву протитанкової міни, на яку наїхав автомобіль піротехніків. Отримав баротравми та опіки IV ступеня до 40% тіла (обличчя, тулуба, верхніх та нижніх кінцівок). Вдома у полеглого сапера залишилися батьки.

За інформацією Великосорочинської сільської ради, 27 вересня внаслідок різкого погіршення здоров’я помер Шумейко Сергій Володимирович — військовослужбовець в/ч А4754.

Воїн народився 1 червня 1972 року у селі Соломінка Башмаківського району Пензенської області. У 1978 році сім’я Сергія переїхала у місто Миргород. Тут хлопець навчався в Миргородській школі № 1, після закінчення якої вступив до ПТУ № 44 та здобув спеціальність водія. Після навчання працював за спеціальністю. У вересні 2006 року сім’я переїхала в село Радченки Великосорочинської громади. У 2007 році Сергій Володимирович почав працювати водієм у ТОВ «Полив’яне-Агро». Після ліквідації підприємства доглядав за хворою матір’ю.

Став до лав ЗСУ у червні 2023 року. Проходив відпрацювання завдань бойової підготовки та підвищення рівня польової навченості особового складу. У серпні 2023 року у захисника погіршився стан здоров’я. Військовий лікувався у місті Миргород, реабілітацію проходив вдома. Але 23 вересня його стан здоров’я різко і за чотири дні серце Сергія Шумейка зупинилося.

Імена, фото й біографії інших загиблих бійців, життя яких було пов’язане з Полтавською областю, можна переглянути тут.

Микола ЛИСОГОР, «Полтавщина»