Учасник «Рейду 95 бригади», який за один бій врятував понад 20 своїх побратимів, сьогодні проходить службу в Лубенському ТЦК та СП
«У мене 8 контузій, два осколкових і одне кульове поранення» — пояснює Сергій Бугар, чому не повернувся до рідної 95 бригади.
Звичайно, учасник Рейду 95 бригади міг би багато чого розповісти, але Сергій Сергійович щось не хоче, а щось не може казати. Проте він розповів про один бій, в якому врятував понад 20 своїх побратимів. За свій подвиг Сергій Бугар був нагороджений Орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
— Я тоді служив навідником АГС-17 у 1 роті. Ми рухалися з Ясинуватої до Слов’янська, в одному місці отримали наказ тримати позицію. Ми там стояли майже два тижні, а потім на нас виїхали три танки. А у нас чотири БТРи, два з яких згоріли майже відразу. Третій перевернуло вибухом. Мій, четвертий, єдиний лишався на ходу. Як старший позиції я дав команду своєму відділенню відходити, а сам лишився з АГСом. Загалом разом з машиною відійшли решта роти — чоловік 20-25. Я ж вийшов до своїх через два дні, вони спочатку і не повірили, що це я повернувся.
За прийняте рішення, яке дозволило врятувати не лише рідне відділення, а й частину 1 десантно-штурмової роти, командир взводу подав клопотання про нагородження Сергія Бугара орденом «За мужність» ІІІ ступеня і 31 жовтня 2014 року відповідний указ підписав Президент України.
Після цього були інші бої, поранення і контузії, а у 2020-му році Сергій Сергійович попрощався з військовою службою. Принаймні він так вважав. Повномасштабне вторгнення російських військ в Україну змінило плани мабуть усіх наших громадян. Старший солдат Бугар, на приклад, у перший же день прибув до ТЦК та СП.
— Спочатку не хотіли брати, — згадує воїн, — але потім передумали. Щоправда в ДШВ все ж таки здоров’я вже не дозволяє, тому зараз на посаді стрільця у роті охорони П’ятого відділу Лубенського районного ТЦК та СП.
Звичайно, дух воїна не дозволяє Сергію сидіти на місці. Вже має три відрядження у «бойові» частини, у Гребінці проводять навчання військовозобов’язаних перед відправкою у підрозділи.
— ТЦК дуже правильно робить, що навчає хлопців — ми не відправляємо школярів. Як мінімум вони вже тут навчаються, як поводитись із автоматом, як накласти жгута тощо — елементарних речей, які необхідні на полі бою.
Звичайно, залучається Сергій Сергійович і до оповіщення військовозобов’язаних.
— Головне, — переконаний український захисник, — бути ввічливим до громадян і діяти в рамках закону. Спочатку, — згадує Сергій, — видавав повістки взагалі лише тим, хто хотів брати. Самі підходили, цікавились… Але зараз, через понад рік повномасштабної війни росії проти України… Звичайно добровольці вже всі давно на фронті, звичайно усім страшно, але хто ж має захищати Україну як не її громадяни?
Прес-служба Полтавського обласного ТЦК та СП