«Довіра» втрачає довіру у Лохвиці

Її витоки беруть початок, якщо вірити коментарям очільників міської ради, з того часу, коли в листопаді 2021 року було утворено депутатську групу «Лохвиччина», члени якої, знову ж таки, за переконанням міського голови Віктора Радька, починаючи з 21 сесії Лохвицької міської ради і до цього часу, бойкотують проведення сесій та розгляд питань. Адже «Лохвиччина» має 14 голосів, а міського голову підтримують 12 депутатів.

Врешті -решт, мабуть, у Віктора Радька вичерпалося терпіння і він, правда, дещо оригінально вирішив зробити «хід конем».

«Бий свій свого, щоб чужий і духу боявся»

25 жовтня 2020 року Віктор Радько балотувався на посаду очільника міського голови від політичної партії «Довіра». Саме від неї зайшла в раду найбільша кількість депутатів, утворивши відповідну фракцію із шести депутатів. Правда, пізніше половина з них доєдналася до депутатської групи «Лохвиччина», в певній мірі вийшовши з-під контролю Віктора Івановича. Тож, щоб здобути конче необхідну йому більшість в раді Радько вирішив руками «Довіри» прибрати трьох непокірних депутатів, незважаючи на те, що вони разом з ним кували перемогу і саме вони: Богдан Коленко, Ніна Литвиненко та Олександр Лісовський, балотуючись від «Довіри», здобули значну підтримку виборців на своїх округах.

Отож без зайвих зволікань 14 лютого 2023 року в Полтаві була скликана шоста (позачергова) конференція Полтавської обласної організації ПП «Довіра», спроба №2 (перша 16.02.2022р), яка звинуватила вище названих депутатів в систематичному ухиленні від роботи в профільних комісіях, в яких вони працюють, чим унеможливили їх проведення та нормальне функціонування. Крім того Коленко, Литвиненко та Лісовський, ввійшовши в депутатську групу «Довіра», бойкотують проведення сесій та розгляд питань. А ще вони, мовбито, не є самостійними особами в прийнятті рішень і повністю залежні від команд керівника групи «Лохвиччина» Володимира Борисенка.

Неозброєним оком помітно, що звинувачення всім трьом виписані як під копірку. Але це не зупинило делегатів конференції, а їх було аж шість, запропонувати внести на розгляд політичної партії «Довіра» пропозицію про відкликання депутатів Коленка Богдана Миколайовича, Литвиненко Ніни Сергіївни, Лісовського Олександра Миколайовича, за народною ініціативою, за що й було одноголосно проголосовано.

Крім того, в протоколі, що дуже важливо, зазначено про те, що всі троє були належним чином повідомлені про проведення конференції, проте не скористалися правом бути присутніми. Також заперечень, зауважень та інших пропозицій від них не надходило.

Політична партія «Довіра» знехтувала нами. Ми потрібні були їй, щоб набрати голоси і створити фракцію

Кореспондент: Богдане Миколайовичу, Ви дійсно погоджуєтеся з відкликанням, чи не з’явилися на конференцію з інших причин?

Богдан Коленко: Листа, а вірніше повідомлення про те, що 14 лютого збирається конференція, я отримав 16 лютого, а мої колеги ще пізніше. Скажіть, як я вони могли бути на конференції, не знаючи про неї? Це просто абсурд. Адже ми живемо в 21 столітті. Є телефон, є інтернет. При бажанні, щоб підстрахуватися, можна обійтися й без листів.

І коли вони розповідають, що я тільки два рази був на комісіях, то це є суцільною брехнею. Максимум за увесь час я був відсутній чотири рази, але на те в мене є лікарняний. Знаєте, якщо вже про це пішла мова, то хотілося б озвучити, що про роботу комісій нас попереджували напередодні вечором. Але ж я працюю на зарплаті не в міській раді. В мене свої службові обов’язки, які я маю узгоджувати попередньо.

Кореспондент: Виходячи із подання, озвученого на конференції, найтяжча ваша провина в тому, що Ви є членом групи «Лохвиччина». Тож як і чому ви туди потрапили?

Богдан Коленко: На відміну від Ніни Сергіївни та Олександра Миколайовича, я депутат в першому скликанні. Народився, виріс і працюю в Токарях, тож і, звичайно, є депутатом від Токарів. Людям, які мене обирали, давав обіцянку робити максимально все для їх добра. Тому мене обурювали і ображали слова голови: «У вас там в Токарях і так все гарно, з вас і так вистачить».

Кореспондент: А конкретніше можна?

Богдан Коленко: Наприклад, у нас в амбулаторії є старий стоматологічний кабінет. Приходимо до Віктора Івановича і пропонуємо: «Давайте виділимо 200 тис. гривень і зробимо там сучасний, нормальний. Відповідь: «Чого ви до мене прийшли, ідіть до Бондаря і нехай він вам будує». Але ж вибачте, хто в нас міський голова Радько чи Бондар?

Саме тому в цьому році довелося своїми силами, спільно з депутатом обласної ради, приводить до ладу шкільне бомбосховище. Зробили там туалети, а не так як міська влада поставила відра і сказала: ходіть туди.

Не отримали ми допомоги в питанні теплозабезпечення. Представники міської ради походили, подивилися, на тому все й скінчилося. Мені, щоб вирішити питання, знадобився один день та 2,5 тис. грн.

Кореспондент: До речі, а що у вас із дорогами? Місцеві стверджують, що до об’єднання вони мали кращий стан.

Богдан Коленко: А та сама пісня від Радька: «У вас все добре». Тикнули 200 тис. грн, сяк-так засипали ямки. Через місяць все повилітало, на тому й закінчилося. Отож, гостро відчуваючи несправедливість розподілу фінансів, я зрозумів, що сам один нічого не зроблю. Треба об’єднуватися. Це і стало причиною вступу до групи «Лохвиччина». Я людина, яка не терпить нераціонального використання бюджету. Кошти мають використовуватися на потреби громади, а не на щось інше. Не знаю, як і кому, а мені особисто важко забути слова міського голови, коли розпочалася війна. В той час міська рада мала 150 млн грн вільних коштів. Так от зібрав нас Віктор Іванович і сказав: «Давайте сховаємо ці кошти за програмами». Люди добрі, як сховаємо, від кого? Це тоді, коли люди віддають для армії останні копійки? І навіщо? Щоб потім Радько десь і щось побудував…

До речі, ми запропонували прийняти рішення про виділення кожному нашому мобілізованому в ЗСУ жителю громади 30 тис.грн. Радько мовби погодився, пообіцяв, а в результаті виділив по 20 тис. грн. Питання — на кому він економить?

«Якщо ми не влаштовуємо міську раду, то в першу чергу треба почути виборців, які нас обирали»

Депутат вже не першого скликання Ніна Литвиненко в свою чергу на подібне питання відповідає наступним чином: «Вступити в групу «Лохвиччина» мене також спонукала несправедливість. Набридло, коли від тебе вимагають голосувати тільки за те рішення, яке пропонує Радько. Тільки він «правий», а всі інші, хто має сумніви, «ліві». За час свого депутатства мені вдалося зробити не менше попередників, тому думка виборців для мене найголовніша, і я ціную їх підтримку. Коли вони почули про наше начебто відсторонення, то телефонують і навіть обіцяють приїхати і протестувати.

«Ми рухаємося не в тому напрямку»

Ця думка червоною лінією проходила через розмову з Олександром Лісовським. Він твердо переконаний, коли міський голова на останній сесії стверджував, що через місяць в раді буде тиша і спокій, то на той час вже був задіяний план відсторонення трьох опальних депутатів. І замість них планувалося заведення своїх, слухняних, які чітко будуть все виконувати без вагань і питань всі його вказівки.

Кореспондент: Отже, обласне керівництво «Довіри» стало на бік Радька?

Олександр Лісовський: Виходить, що так. А ми, навіть не бувши членами партії, не маємо права мати своє бачення, подавати свої пропозиції. Якщо треба робити все, як сказала партія, то навіщо за нас голосують на округах люди? Нехай голосують тільки за одні партії. А потім ті партії призначають депутатами кого хочуть. Скажіть, що ми, тобто група «Лохвиччина», пропонували і пропонуємо поганого, коли наполягаємо на тому аби той чи інший старостат, наприклад Яхницький чи Токарівський, віддаючи в ОТГ якусь кількість коштів, мав право відсотково на певну суму виконаних робіт або послуг? А не тільки все для Лохвиці та забаганок Віктора Івановича. А що поганого в тому, коли ми пропонуємо міській раді в час війни відмовитися від премій, як це зробили наші сусіди в Пирятині? Або коли просимо привести до відповідності роздутий штатний розпис? Не сприймаємо ми і заробітну плату заступників голови в розмірі 50 тис.грн. Не голосуємо за 63 тис. грн пану Радьку.

Кореспондент: І все ж, Олександре Миколайовичу, хотілося б нашу розмову завершити якось конструктивніше, враховуючи нелегкі часи, що переживає Україна.

Олександр Лісовський: На сьогодні в міській раді ми маємо більше 100 млн грн вільних коштів. Тому якусь частину з них потрібно направити на закупівлю конче необхідних ЗСУ тепловізорів, дронів. Віктор Іванович запропонував виділити на те 5 млн грн. Анатолій Миколайович Власенко, депутат від групи «Лохвиччина», вніс пропозицію на 10 млн грн. Будемо бачити, що з того вийде.

Слава Україні! Героям Слава!

Депутати Лохвицької міськради: Богдан КОЛЕНКО, Ніна ЛИТВИНЕНКО, Олександр ЛІСОВСЬКИЙ