Президента закликають присвоїти посмертно звання Героя України двом полтавцям

Олександр Єлісєєв (посилання на петицію)

Олександр Єлісєєв народився 16 лютого 2000 року у Києві. Згодом родина переїхала в Миргород. Олександр навчався у Миргородській загальноосвітній школі № 9. Математика й іноземні мови, фізична культура і громадське життя школи цікавили щирого, допитливого і розумного хлопця. Але найбільшим захопленням хлопця було Кіокушин-карате. Не втрачаючи показників у навчанні, Олександр поступово опановував цей найскладніший стиль боротьби. Виборював призові місця на змаганнях, загартовував характер, відточував власні волю і міць.

Після закінчення 9 класів Олександр вирішив присвятити свій життєвий шлях військовій справі, вступив у Кременчуцький ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою, а згодом у національну академію сухопутних військ імені Гетьмана Петра Сагайдачного на факультет «Наземна артилерія». Закінчивши академію, влітку 2021 року пішов служити за контрактом у 14-ту окрему механізовану бригаду імені князя Романа Великого на посаду командир взводу батареї реактивної артилерії. Далі переміщення на посаду командира взводу батареї протитанкових керованих ракет «Конкурс».

Лейтенант Єлісєєв зустрів війну на Рівненському полігоні. Ризикуючи життям отримував необхідні протитанкові комплекси Javelin на постійно обстрілюваних складах під Макаровим. Його бойовий шлях проходив крізь запеклі бої на Київщині — саме його бригада не пустила ворога до столиці зі сторони Макарова. Далі очолював протитанковий резерв на півдні Херсонщини, виконуючи обов’язки командира батареї.

Далі оборона Харківщини й наступ в районі Ізюма, де він також виконував обов’язки командира батареї. У травні Олександр у свої 22 роки отримав звання старшого лейтенанта і став командиром самохідної артилерійської батареї. Вчився опановувати озброєння надане нашими союзниками у Німеччині. Отримавши це озброєння він та його бойовий підрозділ міцно тримали оборону в районі Бахмуту і Соледару.

У серпні бригаду перевели в Харківську область для участі у контрнаступальних операціях, де його батарея була підпорядкована розвідувально-диверсійному підрозділу «Kraken». Вони разом з Князівською бригадою рівняли ворога з землею і звільняли українські міста та села від російської окупації. Підрозділ Олександра знищив багато ворожої техніки та живої сили. Під час обстрілів батареї ворожими дронами-камікадзе його підлеглі отримували поранення. Під керівництвом Олександра вони були вчасно доставлені в медзаклади та були врятовані. В черговий раз рятуючи техніку та особовий склад Олександр був вимушений шукати для них безпечне місце, але, на жаль, ворожа міна обірвала молоде життя.

За понад 7 місяців війни Олександр став справжнім Князівським драконом, як в 14-ій бригаді називають артилеристів, і робив все для досягнення нашої спільної мети — перемоги. Ворожа міна обірвала молоде життя, залишивши батьків без сина, а дружину — без чоловіка.

Артем Медведєв (посилання на петицію)

Артем Медведєв народився у 1991 році в Полтаві. У 2008 році закінчив школу № 9. З 2008 по 2013 рік навчався на історичному факультеті Полтавського національного педагогічного університету ім. В. Г. Короленка. Артем був ультрасом «Ворскли», грав у футбол. Працював у Полтаві та Києві, виховував доньку.

Після початку повномасштабного вторгнення Росії Артем вступив у територіальну оборону Полтави. Оскільки тут було спокійно, то перевівся до Києва. Коли ворог відступив з Півночі, Артем перевівся у батальйон «Стугна», де виконував бойові завдання на південному напрямку на посаді гранатометника.

Загинув солдат 18 серпня поблизу села Максимівки, яке розташоване на межі Миколаївської й Херсонської областей. Тіло Артема разом з іншими трьома загиблими побратимами залишилося на окупованій території, де пролежало 85 днів. 11 листопада, у день звільнення Херсону, тіло Артема привезли до Миколаєва, а 16 листопада у Полтаву. Поховали Героя на Затуринському кладовищі.

Микола ЛИСОГОР, «Полтавщина»