Назване на честь більшовика селище Вороніна зможуть декомунізувати лише після змін у законодавстві
Селище Вороніна у Полтаві, яке назвали на честь більшовика Петра Вороніна, не було декомунізоване й змінити назву в рамках дерусифікації, за відсутності власної ініціативи від мешканців, зможе лише після внесення змін до законів про географічні назви
У Полтаві триває процес перейменування топонімів громади, які пов’язані із російською культурою, а також країнами, які підтримують війну Росії проти України. Поки що дерусифікація стосується вулиць і провулків, жоден з яких ще не отримав нової назви. Та існують ще назви мікрорайонів і селищ, змінити які буде складніше за найменування вулиць і провулків. Детальніше про це «Полтавщина» поговорила із професором і краєзнавцем Леонідом Булавою.
Назви мікрорайонів зазвичай мають історичний характер, тобто складаються від того, як між собою називають їх мешканці, й не є офіційними. Вони наносяться на мапи й плани міст, узгоджуються з Інститутом інформаційних технологій, але не нормуються законами.
Як розповів краєзнавець, у Полтаві щонайменше 73 таких селищ-мікрорайонів. Одне з них — Вороніна, назване на честь Петра Вороніна — діяча революційного руху на Полтавщині.
Воронін Петро Федорович народився у 1880 році. Працював друкарем у Кривохатках (так тоді називалося сучасне селище Вороніна). З приходом радянської влади у Полтаву став першим секретарем комітету бідноти і головою ревкому селищі. У 1919 році його розстріляли денікінці, які зайшли в місто. Чоловіка поховали на вул. Тунельній.
За довідкою Леоніда Булави, у 1960-х роках, за керівництва Леоніда Брежнєва, радянська влада почала реанімувати героїку, тож перейменувала частину колишнього великого села Кривохатки, яка при будівництві залізничного насипу не увійшла до складу Полтави, на Вороніна. Ця частина якийсь час була окремим селом, потім — центром сільради. А в межі міста її включили у 1929 році.
Залізничний роз’їзд «Кривохатки» у селищі Вороніна
Історично справедливо було б повернути селищу Вороніна назву Кривохатки. За словами Булави, для перейменування таких топонімів на рівні місцевої влади, потрібен Лист від Управління Головного архітектора й співпраця з органом самоорганізації населення (ОСН) — представниками мікрорайону або селища в місті. В реаліях Полтави це поки малоймовірно, адже міськвиконком займатися цим не хоче, ініціативна група, яка працює на волонтерських засадах, немає на це часу — питання перейменування вулиць поки більш актуальні.
Існує інший спосіб — тиск через центральні органи влади та зміни у законодавстві. Так, у липні Верховна Рада прийняла у першому читанні (за основу) зміни до Закону «Про географічні назви». Після другого читання й прийняття в цілому мікрорайони міст повинні будуть отримати офіційні назви, а назви вулиць у містах зможуть регулюватися цим законом, а не тільки волею органів місцевого самоврядування.
Тобто такі мікрорайони як Вороніна чи Червоний шлях (історична назва селище Монастирська гора, перейменоване у 1920-х на честь «червоних залізничників») після прийняття закону точно будуть перейменовані. Водночас, більшості мешканців цих селищ старі назви можуть не імпонувати.
Мікрорайони Вороніна чи Червоний шлях з висоти пташиного польоту
Зокрема, під час засідання профільної робочої групи 29 серпня організація самоуправління населення (ОСН) «Вороніна» виступила проти повернення історичної назви, бо «в них не криві хати». У такому разі мешканці можуть провести опитування, обрати нову назву і відправити робочій групі при міськраді. А та вже має оформити клопотання про подання Листа в Національні інформаційні системи України для їх відображення на електронних і паперових картах і планах.
Леонід Булава зазначив, що планує також зайнятися питаннями каталогізації та узгодження назв зупинок громадського транспорту. Та це вже буде після закінчення усіх етапів дерусифікації вулиць і провулків, у яких він бере участь як член громадської експертної групи з перейменувань урбонімів.
, «Полтавщина»