Про переваги та недоліки полтавської води

Полтавська вода дуже м’яка, загальна жорсткість її (сумарна концентрація солей кальцію й магнію) становить менше 1,0 моль, м³. Фахівці інституту ім. О. Марзеєва Академії медичних наук України дійшли висновку, що м’яка вода краще розкриває смак гарячих напоїв та страв, впливає на швидкість приготування твердої їжі, тож можна зробити припущення, що таким чином забезпечується і вищий відсоток збереження в них корисних речовин, зокрема, вітамінів. Постійне вживання води з підвищеною жорсткістю призводить до накопичення солей в організмі і, зрештою, до захворювань суглобів (артрити, поліартрити), до утворення каменів в нирках, жовчному і сечовому міхурах. Інтенсивне накопичення осаду передчасно виводить з ладу навіть систему водопостачання та побутову техніку (чайники, пральні машини тощо). Якомога м’якшу воду рекомендують пити тим, хто має проблеми з печінкою та нирками.

Втім, як повідомила прес-служба ДП «Полтавастандартметрологія», занадто м’яка вода має й свої недоліки. Гігієністи Російської Академії Медичних Наук встановили, що чим менш жорстку воду вживає людина, тим більше у неї шансів захворіти на серцево-судинні недуги. Адже жорстка вода, як правило, багата на іони магнію, необхідного елемента для функціонування коронарної системи, 60% його надходить саме з водою. За висновками деяких дослідників, м’яка маломінералізована вода сприяє також виразці шлунку та дванадцятипалої кишки, хронічним гастритам, холециститам, нефритам. У новонароджених дітей в районах з мало мінералізованою водою частіше спостерігається анемія та переломи кісток, адже одна із складових жорсткості — кальцій, незамінний для нормального функціонування нервової системи і скорочувальної діяльності м’язів та згортання крові. Тож недаремно на організм багатьох так цілюще діє вживання мінеральних вод у відповідних санаторно-курортних закладах.

Втім, щодня найкраще вживати воду в якій, усі мінеральні речовини представлені в межах допустимих норм.

Яким же чином ми можемо змінити фізико-хімічні властивості води, аби зробити її чистою, безпечною, хімічно активною, саме такою, щоб вона відповідала потребам живої клітини?

Існує декілька способів обеззараження води: хлорування, озонування, обеззараження за допомогою срібла, ультрафіалетового проміння та ультразвуку. Але на практиці, зазвичай використовують перший. Оскільки це найдешевше та найпрактичніше, але далеко не найбезпечніше. Вчені виявили, що при взаємодії хлору з органічними речовинами утворюються сотні хімічних сполук, які є канцерогенними та викликають онкологічні захворювання внутрішніх органів, нефрити, послаблення імунної системи тощо.

Крім того, воду можна прокип’ятити, відстояти, профільтрувати, піддати заморозці, електроактивувати, мінералізувати, намагнітити, дистилювати, впливати на неї світлом, звуком, біополем і багато-багато ще чим. Наскільки всі ці маніпуляції з водою безпечні для організму, можуть показати тільки точні наукові дослідження і експерименти. Але, очевидно одне, природа не прощає грубих і невмілих втручань. Скажімо, навіть при елементарному кип’ятінні, з одного боку знищуються бактерії, коагулюють частинки бруду, вода зм’якшується, випаровуються легколетючі речовини і частина вільного хлору. А з іншого — в кип’яченій воді зростає концентрація солей, важких металів, пестицидів та органічних речовин. Хлор, пов’язаний з органікою, при нагріванні перетворюється на страшну отруту — могутній канцероген діоксин, що належить до категорії особливо небезпечних отрут. Діоксин отрутніший ніж ціаністий калій в 68 тисяч разів. Тож кип’ячена вода теж подекуди здатна повільно вбивати.

Андрій ПЕТРОВ, «Полтавщина»