Під час війни в Україні почастішали знущання над ув‘язненими (відео)

На початку березня, під час обстрілів російськими військами Харкова постраждали будівлі Харківського СІЗО та ДУ «Холодногірська виправна колонія (№ 18)», зокрема повибивало скло та рами вікон. Найбільших руйнувань зазнала військова частина Національної гвардії України, яка знаходиться поруч з установами. Про це Олег Цвілий повідомляв на своїй сторінці у Facebook. Відео зруйнованої будівлі також опублікували мешканці Харкова в Telegram-каналі «Труха».

Після обстрілів в’язнів розподілили по інших установах виконання покарань. Крім того, внаслідок обстрілів постраждав Хролівський виправний центр № 140, який знаходиться в селі Хроли Харківського району. Внаслідок обстрілів там загинув один засуджений.

Засуджених із Хролівського виправного центру евакуювали до Полтавського районного сектору № 5, який знаходиться у Машівці.

— Наразі Полтавська область розглядає справи харківських судів. Прокурорів та суддів стало менше — хтось виїхав, а хтось воює. Тобто навантаження стало ще більшим і насправді я переймаюся питанням, чому ув’язнених не звільняють умовно достроково, — пояснив Олег Цвілий. — Засідання переносять на невизначений термін. У полтавських колоніях повідомили, що це відбувається через навантаження на суди через розгляд справ з інших регіонів.

Олег Цвілий додав, що наразі засідання проводять в онлайн-режимі за спрощеною процедурою. Але умовно-достроково наразі звільняють дуже мало ув’язнених — засідання щодо засуджених майже не проводяться. На думку правозахисника, зараз важливо звільнити умовно-достроково якомога більше в’язнів, які на це заслуговують. Адже наразі в країні гуманітарна й економічна кризи, а тому утримання засуджених та ув’язнених — це величезне додаткове навантаження для держави.

Чому потрібно звільняти з-під варти тих ув’язнених, які хочуть захищати Україну

Ще до війни в Україні почалася оптимізація установ покарання, тобто їх стало набагато менше. А через воєнні дії та тимчасове захоплення деяких територій, ув’язнених доводиться постійно перевозити до інших регіонів — це створює додаткове навантаження на тюрми та колонії.

— Людей потрібно звільняти, по-перше, щоб було менше витрат на їхнє утримання. А по-друге, звільняти місця для військовополонених, бо їх також вже дуже багато, — зазначив Цвілий. — А по-третє, я пропоную, ув’язнених, які мають міцні соціальні зв’язки, звільняти під особисте зобов’язання. Бо серед цих людей є багато тих, хто хоче йти захищати країну.

Також Цвілий розповів, що серед тих, хто раніше був звільнений, вже є загиблі на фронті добровольці. Тобто, свідомість в’язнів наразі на дуже високому рівні. Їм не обов’язково навіть зброю видавати, вони можуть допомагати територіальній обороні — є в’язні, які мають медичну освіту або водійські права.

Звільнені з-під варти чоловіки, які стали на захист України

Хто може вийти з-під варти та що для цього потрібно

Якщо ув’язнений ще не має вироку та хоче звільнитися з-під варти, щоб захищати країну, йому потрібно звертатися до прокурора. Саме прокурор приймає клопотання від ув’язнених — в першу чергу від тих, хто хоче йти воювати.

Більше шансів звільнитися у тих, кого вже чекає якийсь військовий підрозділ та може взяти на поруки. Таке клопотання прокурор передає до суду, де рішення може бути прийняте й заочно. Після прийняття рішення СІЗО отримує повідомлення про зміну запобіжного заходу. Але, на жаль, є випадки, коли деякі прокурори пропонують в’язням реалізації такої схеми за певну грошову винагороду.

Зазначимо, що не мають права на звільнення з-під варти з міркувань проходження військової служби під час мобілізації ті, хто підозрюється або обвинувачується у злочинах проти основ національної безпеки України, а також за ст. 115 (Умисне вбивство), 146-147, 152-156 (кримінальні правопорушення проти волі, честі та гідності особи, проти статевої свободи та статевої недоторканості особи), 255 (Створення, керівництво злочинною спільнотою або злочинною організацією, а також участь у ній), 255-1 (Встановлення або поширення злочинного впливу), 257 (Бандитизм), 258-262 (інші кримінальні правопорушення проти громадської безпеки), 305-321 (кримінальні правопорушення у сфері обігу наркотиків та проти здоров’я населення), 330 (Передача або збирання відомостей, що становлять службову інформацію, зібрану у процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни), 335-337 (Ухилення від призову та військового обліку), 401-414, 426-433 (військові кримінальні правопорушення), 436 (Пропаганда війни), 437-442 (інші кримінальні правопорушення проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку) КК України.

Ті в’язні, які вже мають вирок та відбувають покарання, можуть звільнитися умовно-достроково або через помилування. Президент Зеленський підписав вже близько 400 таких помилувань. Але є ще близько 100 заяв, які не були підписані. В першу чергу такі помилування стосуються учасників бойових дій та тих, хто має військову спеціальність.

Наразі із 48 тисяч засуджених та ув’язнених заяви на помилування написали близько половини. Але для того, щоб розглядати їх, потрібно зібрати інформацію по відповідному поданню, після чого отримати рішення і віддати на підпис президенту.

Звичайно, є й такі, що намагаються хитрувати й після звільнення починають переховуватися, але абсолютна більшість — це люди, які йдуть захищати Україну. Про виправдану довіру та історії успішної оборони нашої держави Олег Цвілий розповів у свої статті ГО «Альянс української єдності».

Як змінюється субкультура «арештантського середовища»

Олег Цвілий зазначив, що зокрема й колишні засуджені приєднуються до оборони країни. Зміни відбулися і в субкультурній ідеології. Раніше в «арештантському середовищі» брати до рук зброю та захищати державу було неприйнятним («западло»), а зараз наші українські «кримінальні авторитети» говорять про те, що кожен має право захищати своє життя, життя своїх рідних та свої домівки.

Для прикладу, у часи Другої світової війни тих «авторитетів», хто брав до рук зброю, засуджували у кримінальному середовищі та говорили про те, що вони не мають право називатися «авторитетами». За словами Олега Цвілого, зараз «ворами в законі» оголошено, що кожен має право брати зброю та захищати себе та рідних. Є навіть випадки, коли «кримінальні авторитети» передають ЗСУ свої броньовані автомобілі та зброю.

Окрім того, вандалізм та мародерство також засуджуються в «арештантському середовищі», а під час війни такі дії засуджуються ще більше.

За словами Олега Цвілого, в’язні, які залишаються в установах, також допомагають армії — виготовляють буржуйки, бронежилети та все, що потрібно ЗСУ.

В тих виправних установах, де дозволені планшети й телефони, ув’язнені займаються кіберзахистом — доносять інформацію до родичів російських солдат та деморалізують ворога.

Побиття та катування ув’язнених в деяких колоніях

16 березня на Facebook-сторінці ГО «Альянс української єдності» з’явилося повідомлення про жорстоке поводження та насильство у Кропивницькій ВК № 6 щодо засуджених, яких евакуювали з Орихівської ВК № 101.

Олег Цвілий зауважив, що в пенітенціарних службах України  поступово відходили від практики насильства та катування ув’язнених, але з початком повномасштабної війни ситуація знову погіршилася. Зокрема й через те, що правозахисники та адвокати допомагають ЗСУ, беруть участь в бойових діях і не мають змоги швидко реагувати на такі інциденти з боку адміністрацій виправних установ.

Все ж, наслідки побиття засуджених у Кропивницькому зафіксували Харківські правозахисники та передали в органи Генеральної прокуратури України. Але відповідальності за вчинені дії досі ніхто не поніс. Можливо, саме через безкарність і в інших колоніях продовжують знущання над ув’язненими.

Незважаючи на патріотизм, в’язнів з Запорізької області, яких привезли до колонії № 76 в Рівненській області, також побили співробітники установи. Крім того, в Кропивницькому СІЗО досі застосовують насильство та катують тих ув’язнених, яких привозять із Запорізької області.

Голова ГО «Альянс української єдності» не розуміє, навіщо персонал та адміністрації установ виконання покарань провокують бунти серед ув’язнених та налаштовують їх проти держави. Цвілий зазначає, що, на жаль, в пенітенціарній системі України працює багато колаборантів, які чекають на «руський мір» і допомагають ворогу.

Правозахисник наполягає на притягненні до відповідальності тих, хто порушує права ув’язнених та наголошує, що такі дії співробітників установ налаштовують в’язнів проти держави.

Анастасія НЕДОГОРСЬКА, «Полтавщина»