На пагорбі печалі, на Зажур-горі
У суботу, 27 листопада, згідно з Указом колишнього Президента України ми скорботно відзначаємо День пам’яті жертв голодоморів в Україні...
Особливо хвилюючим, проникливим і болючим є це дійство в Лубнах, на Зажур-горі, біля пам’ятника Скорботи.
З ініціативи наших земляків поета Олексія Коломійця та академіка, Героя України Бориса Олійника створили перший пам’ятник, присвячений жертвам голодомору 1932-1933 років. Символічно, що він знаходиться у центрі житниці України, на Полтавщини. Восени 1990 року в мальовничому куточку Лубенщини неподалік від Мгарського Спасо-Преображенського монастиря було вивершено Курган скорботи. Землю для нього привозили з усіх регіонів України, з кожного району Полтавщини, з кожного села Лубенщини. І було встановлено, і охрещено на кургані Хрест. Про його виготовлення потурбувався тодішній голова правління колгоспу, що в Мгарі, Петро Різуненко. А в 1993-му встановлено дзвін. І від того часу вся Україна приїжджає на Зажур-гору. Пізніше Борис Олійник написав вірш «Біля Мгарського монастиря», в якому кожне слово віддає болем:
На цій горі, на пагорбі печалі,
Де все болить: від квітки до хреста,
Ідуть дощі вдовиними плачами,
На цій горі, на пагорбі печалі.
Варто відзначити, що сьогодні на цьому місці побували численні делегації з Хорола, Пирятина, Чорнух, Гребінки з очільниками районів, депутати міської і районної рад Лубенщини, делегації з сіл району, жителі міста, священнослужителі з Полтави, Кременчука, Лубен. Були також керівники: голова облдержадміністрації Олександр Удовіченко, голова обласної ради Іван Момот, заступник голови — керівник апарату облдержадміністрації Валерій Пархоменко, начальник Головного управління інформаційної та внутрішньої політики облдержадміністрації Микола Перепелиця, голова Лубенської райдержадміністрації Віктор Алєксєєнко, голова Лубенської районної ради Олексій Дядечко, міський голова Олександр Грицаєнко та секретар Лубенської міської ради Іван Карпець.
Попереду колони — державний прапор, снопи з дорідним колоссям. В руках — запалені лампадки, квіти, вінки, які лягли на Курган скорботи, до величного дзвону. Хвилина мовчання. Траурну процесію супроводжувала музика, яка піднімалася до холодних осінніх небес, розливала над пагорбами скорботу по мільйонах невинно убієнних голодоморами...
А потім у Мгарському Спасо-Преображенському монастирі відбувся поминальний молебень.
для «Полтавщини»