Як виникає бронхіальна астма
Астма є одним з основних неінфекційних захворювань (НІЗ), яким страждають як діти, так і дорослі. За наявними оцінками, в 2019 році число хворих на астму складало 262 мільйони, було зареєстровано 461 000 випадків смерті, пов’язаних з цією хворобою — https://www.arensia.ua/ru/patients-ongoing-trials/bronchial-asthma-trial-19
Астма є хронічним запалювальним захворюванням дихальних шляхів. У людей, що страждають на це захворювання, повітряні шляхи в легенях звужуються через запалення і спазм м’язів навколо малих дихальних шляхів. Це спричинює виникнення симптомів астми — кашлю, хрипів, задишки, утруднення дихання. Ці симптоми носять епізодичний характер і часто посилюються в нічний час або під час фізичного навантаження. Симптоми астми можуть посилюватися і під впливом інших поширених «провокуючих чинників».
Підвищений ризик розвитку астми пов’язують з великою кількістю факторів, як генетичних, так і пов’язаних із впливом навколишнього середовища, таких як:
Наявність даного захворювання у близьких родичів — батьків або братів/сестер.
Наявність у особи інших алергічних захворювань, зокрема екземи і риніту (сінної лихоманки).
Надлишкова маса тіла або ожиріння.
Вплив на розвиток легенів на ранньому етапі життя, пов’язаний із такими чинниками як низька маса тіла при народженні, недоношеність, вплив тютюнового диму та інших джерел забруднення повітря, а також вірусні респіраторні інфекції.
Контакт із цілим рядом алергенів і подразників, присутніх в навколишньому середовищі, в тому числі при забрудненні повітря в приміщеннях і атмосфері, присутності кліщів, домашнього пилу, плісняви, а також при контакті з хімічними речовинами, вихлопними газами або пилом на виробництві.
Урбанізація, можливо, через вплив множинних факторів, пов’язаних зі способом життя.
Діагноз зазвичай базується на наявності симптомів, реакції на терапію протягом певного часу та даних спірометрії.
Міжнародні настанови щодо лікування бронхіальної астми рекомендують інгаляційні кортикостероїди (ІКС) як терапію першої лінії.
Для осіб, яким для усунення симптомів застосування одних лише інгаляційних кортикостероідів недостатньо, у якості наступного варіанту лікування рекомендується посилена терапія бета-агоністами тривалої дії (LABA), після яких призначають інші препарати для контролю захворювання, включаючи антагоністи лейкотрієнових рецепторів, теофілін і пероральні кортикостероїди (ПКС), а також моноклональні антитіла.
Хоча астма є невиліковним захворюванням, належне ведення пацієнтів за допомогою інгаляційних препаратів дозволяє, більшості людей з астмою тримати хворобу під контролем і вести нормальне, активне життя.
Використовується два основних типи інгаляторів, що містять:
- стероїди (такі як беклометазон), які зменшують запалення в дихальних шляхах;
- бета-агоністи короткої дії (наприклад, сальбутамол), які розширюють дихальні шляхи і полегшують симптоми.